СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 27.01.2000
м.Київ
(Витяг)
Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного
хвилювання, що раптово виникло внаслідок неправомірних дій
потерпілого, має кваліфікуватися за ст. 95, а не за ст. 94 КК
України ( 2001-05 ) (2001-05)
Вироком Тернопільського міського суду від 14 травня 1998 р.
К. засуджено за ст. 94 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на 11 років позбавлення волі
у виправно-трудовій колонії загального режиму за те, що вона
25 жовтня 1997 р. близько 18-ї години у себе вдома під час
чергової сварки зі своїм чоловіком К.В., який перебував у стані
алкогольного сп'яніння, умисно вбила його шляхом здавлювання шиї
руками, а потім розчленувала труп і заховала його частини в різних
районах міста.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах
Тернопільського обласного суду від 17 червня 1998 р. вирок
залишено без зміни.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про зміну судових рішень, перекваліфікацію дій К. зі
ст. 94 а ст. 95 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
та призначення їй покарання у
вигляді позбавлення волі строком на чотири роки і застосування до
неї Закону від 16 липня 1999 р. "Про амністію" ( 1005-14 ) (1005-14)
.
Розглянувши доводи протесту та перевіривши матеріали справи,
судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи, і його
висновок про доведеність вини К. у вчиненні умисного вбивства
відповідає доказам, які покладено в основу обвинувального вироку.
Разом з тим суд помилково кваліфікував дії засудженої за
ст. 94 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
.
Визначаючи К. винною у цьому злочині, суд виходив лише з
наслідків - смерті потерпілого та тієї обставини, що після
вбивства чоловіка вона розчленувала труп і заховала його частини
в різних районах міста. Проте суд не врахував обставин, що
передували вчиненню цього злочину.
Із матеріалів справи вбачається, що К.В. протягом тривалого
часу не працював, зловживав спиртними напоями, з 1996 р.
перебував на обліку в обласному наркологічному диспансері як
хронічний алкоголік, на грунті пияцтва неодноразово вчиняв у
сім'ї сварки й бійки.
Свідки К.І., Ц. і Ш. пояснили, що К.В. постійно забирав у
дружини заробітну плату на придбання алкогольних напоїв,
систематично погрожував їй та дочці фізичною розправою, знущався
над ними, неодноразово бив їх і виганяв із дому.
Встановлено, що 25 жовтня 1997 р. К.В., у черговий раз
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, безпричинно
причепився до К., почав бити її по голові, погрожував дочці
викинути у вікно її позашлюбну дитину, а потім схопив сокиру і
погрожував її застосуванням дружині й дочці. Перебуваючи у
збудженому стані та захищаючи себе, дочку і двомісячну онуку від
цих протиправних дій, К. вирвала з рук п'яного К.В. сокиру,
навалилась на нього всім тілом і, здавлюючи шию руками, задушила
його.
За висновком судово-медичної експертизи, смерть потерпілого
настала від асфікції внаслідок здавлювання шиї руками.
Таким чином, обставини події свідчать про те, що К. вчинила
умисне вбивство, перебуваючи в стані сильного душевного
хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства
з боку потерпілого щодо неї та членів сім'ї.
Суд зазначеним обставинам належної оцінки не дав. Тому не
можна погодитися з його висновком про те, що дії К., вчинені після
того, як вона вибила сокиру з рук потерпілого і той ніякої
небезпеки уже не являв, наступні її дії (здавлювання шиї і
розчленування трупа) треба розглядати як умисне вбивство, вчинене
під час сімейного конфлікту.
За висновком судово-психіатричної експертизи К. під час
конфлікту перебувала у стані емоційного збудження. Тому її дії
треба розглядати як умисне вбивство, вчинене за пом'якшуючих
обставин, передбачених ст. 95 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
.
З урахуванням наведеного судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України протест заступника Голови
Верховного Суду України задовольнила, вирок Тернопільського
міського суду та ухвалу судової колегії в кримінальних справах
Тернопільського обласного суду щодо К. змінила: перекваліфікувала
дії засудженої зі ст. 94 на ст. 95 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
, за якою
визначила покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири
роки, і звільнила її від відбування цього покарання на підставі
ст. 4 Закону від 16 липня 1999 р. "Про амністію" ( 1005-14 ) (1005-14)
.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3(19), 2000 р.