СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 09.10.97
(Витяг)
Вироком судової колегії в кримінальних справах Житомирського
обласного суду від 22 серпня 1997 р. П. засуджено за п. "а" ст. 93
КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього
належного йому майна, за п. "е" ст. 93 КК - на 15 років
позбавлення волі, за ч. 2 ст. 86 КК - на шість років позбавлення
волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 1 ст. 89 КК
- на один рік позбавлення волі; за ч. 3 ст. 142 КК - на шість
років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 42 КК за сукупністю злочинів йому остаточно
визначено покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з
відбуванням перших п'яти років у тюрмі, а решти строку - у
виправно-трудовій колонії суворого режиму, з конфіскацією всього
належного йому майна.
Згідно з вироком 7 лютого 1997 р. близько 19-ї години П.,
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в котельні
адміністративного будинку Коростенської лісоторговельної бази, на
грунті неприязних стосунків, а також із метою заволодіння
державним майном напав на Р. і, завдавши йому декілька ударів
обухом сокири по голові, вбив його. Після цього П. зламав двері
бухгалтерії та каси, сейф і заволодів 180 грн., що належали П. В.,
вважаючи, що це державне майно, а також 4 грн. 19 коп., які
належали лісоторговельній базі. Крім того, він зняв з руки Р.
обручку вартістю 125 грн. Проникаючи в приміщення бухгалтерії та
каси, П. пошкодив державне майно, зокрема, зламав двері й замки, а
також сейф, чим заподіяв матеріальну шкоду на суму 109 грн. 32
коп.
Розглянувши касаційні скарги засудженого й адвоката, а також
касаційне подання прокурора, судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України скасувала вирок з таких підстав.
П. було пред'явлено обвинувачення за п. "а" ст. 93, п. "е"
ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 142 і ч. 1 ст. 89 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
.
Однак до суду він відданий за п. "є" ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст.
140 і ч. 1 ст. 89 КК.
Проте, диспозиція ст. 93 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
не містить
кваліфікуючої ознаки, яка передбачалась би п. "є", обвинувачення
за ч. 3 ст. 140 КК П. не пред'являлось. Разом з тим не вирішено
питання щодо віддання П. до суду за п. "а" ст. 93 та за ч. 3 ст.
142 КК.
Зважаючи на грубе порушення вимог статей 245, 250 КПК
( 1003-05 ) (1003-05)
, судова колегія відповідно до вимог ст. 363 КПК вирок
суду скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд зі
стадії віддання до суду.
Судова колегія також звернула увагу суду на те, що за кожним
окремо пунктом ст. 93 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
покарання не призначається.
Визнання особи винною у вчиненні злочину за декількома пунктами
цієї статті може враховуватись як наявність декількох обставин, що
обтяжують відповідальність за умисне вбивство.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3, 1998 р.