Ухвалою розпорядчого засідання судової колегії в кримінальних справах Верховного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 1997 р. порушено кримінальну справу щодо К. за ст. 86-1 та ч. 2 ст. 17, ст. 86-1 КК (2001-05) , об'єднано цю справу з кримінальною справою за обвинуваченням Л. і Б. за ч. 3 ст. 168 (2002-05) , ст. 86-1 та ч. 2 ст. 17, ст. 86-1 КК і справу в повному обсязі направлено на додаткове розслідування.

Л. і Б. обвинувачувалися в одержанні за попереднім зговором, повторно і шляхом вимагательства хабара в особливо великому розмірі, в розкраданні колективного майна в особливо великих розмірах і в замаху на нього, вчинених за таких обставин.

З травня 1995 р. завідувачка Ялтинським міським відділом освіти Л. у зв'язку з недостатнім фінансуванням видала наказ N 56-х "Про введення платних послуг у дошкільних установах", до складу яких увійшли дитячі садки N 10, 15, 19, 22, 33, 34, 37.

Під час підготовки цього наказу інспектор-методист зазначеного відділу Б. проводила співбесіди із завідуючими зазначених дитячих садків і, коли завідувачки двох із них - N 19 і N 34 - М. і Б-ва висловили бажання ввести додаткові платні послуги, Б., посилаючись на малу заробітну плату в міськвідділі освіти і на те, що після введення платних послуг у дитячих садках будуть прибутки, зажадала від них, щоб вони щомісяця виплачували їй та Л. гроші, і заявила, що в разі відмови платні послуги будуть заборонені, а Б-ву, крім того, буде звільнено з роботи.

М. і Б-ва дали згоду і до 7 вересня 1995 р. щомісяця передавали Л. та Б. хабарі за зазначені вище дії різними сумами, які встановлювала Б. залежно від коштів, які надходили від батьків за введені в дитячих садках платні послуги.

Всього за цей період Л. і Б. одержали від М. 33 млн. крб. її особистих грошей, вважаючи їх викраденими з коштів, які надійшли від батьків за платні послуги в дитячому садку N 19, і 22 млн. крб. від Б-вої, які остання викрала з коштів, внесених батьками за платні послуги в дитячому садку N 34.

Розглянувши справу в розпорядчому засіданні, судова колегія в кримінальних справах Верховного суду Автономної Республіки Крим ухвалою від 28 липня 1997 р. порушила кримінальну справу за ст. 86-1 і ч. 2 ст. 17, ст. 86-1 КК (2001-05) щодо головного бухгалтера Ялтинського міського відділу освіти К., мотивуючи це тим, що за показаннями М. і Б-вої вони передавали гроші не тільки Л. і Б., а й К., у зв'язку з чим щодо останньої судом уже порушувалася кримінальна справа, що направлялась на розслідування, під час якого слідчий безпідставно закрив її. В ухвалі також зазначалося, що порушена справа тісно пов'язана зі справою щодо Л. та Б., і тому ці справи об'єднуються в одне провадження і направляються на додаткове розслідування.

В окремій скарзі К. просила скасувати ухвалу розпорядчого засідання в частині порушення щодо неї кримінальної справи, посилаючись на те, що суд зробив це без достатніх підстав, оскільки вона відмовилась одержувати гроші від М. та Б-вої і запропонувала здавати їх у касу.

Судова колегія скаргу К. задовольнила частково і, скасувавши ухвалу, вказала на таке.

Як вбачається з протоколу та ухвали розпорядчого засідання, справу в розпорядчому засіданні розглянув суд у складі трьох професійних суддів. Відповідно ж до вимог кримінально-процесуального закону в стадії віддання до суду справи розглядаються залежно від пред'явленого обвинувачення суддею одноособово або судом у складі судді та двох народних засідателів. Склад суду, яким розглянуто у розпорядчому засіданні дану справу, кримінально-процесуальним законом, який регламентує розгляд справ у стадії віддання до суду, не передбачений.

Крім того, за змістом гл. 23 КПК (1003-05) , суд або суддя в стадії віддання до суду не мають права порушити кримінальну справу, за винятком справ про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27 КПК (1001-05) , які порушуються за скаргою потерпілого. відповідно до п.4 ст.246 КПК наявність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи щодо них неможливий, може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування, але порушення кримінальної справи щодо таких осіб згідно зі ст. 278 КПК можливе тільки під час судового слідства. Тому ухвала розпорядчого засідання в даній справі підлягає скасуванню.

Питання обгрунтованості порушення кримінальної справи щодо К., про що вона зазначає в своїй окремій скарзі, не можуть бути вирішені під час розгляду справи в касаційній інстанції, оскільки їх вирішення пов'язане з оцінкою доказів, а вони судом першої інстанції не досліджувались.

Зазначивши в ухвалі тільки про безпідставне закриття справи щодо К., суд у той же час залишив поза увагою інші питання, передбачені ст. 242 КПК (1003-05) , які з'ясовуються в стадії віддання обвинуваченого до суду.

У зв'язку з викладеним, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України ухвалу розпорядчого засідання судової колегії в кримінальних справах Верховного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 1997 р. у справі за обвинуваченням Л. і Б. за ч. 3 ст. 168, ст. 86-1, ст. 17, ч. 2 ст. 86-1 КК (2001-05, 2002-05) скасувала і направила справу до того ж суду на новий судовий розгляд зі стадії віддання до суду.