СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
 від 29.07.97
 
 
 
 
                             (Витяг)
 
 
     Особа, яка раніше відбувала покарання  в  місцях  позбавлення
волі  за вчинення тяжкого злочину і знову вчинила злочин,  за який
її засуджено до позбавлення волі, повинна відбувати це покарання у
виправно-трудовій  колонії  суворого  режиму.  Не мотивоване судом
призначення більш  м'якого  режиму  відбування  покарання  потягло
скасування вироку в цій частині
 
     Вироком Ужгородського  районного  суду  Закарпатської області
від 12 листопада  1996  р.  Б.  засуджено  за  ч.  2  ст.  141  КК
( 2001-05  ) (2001-05)
          до  п'яти років позбавлення волі у виправно-трудовій
колонії  посиленого  режиму  з  конфіскацією  майна,  яке  є  його
особистою власністю.
     Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Закарпатського
обласного суду від 11 грудня 1996 р.  вирок щодо Б.  залишено  без
зміни.
     Згідно з вироком Б.  визнано винним у тому,  що 31 липня 1996
р.   він   за   попереднім  зговором  групою  осіб,  повторно,  із
застосуванням насильства,  яке не було небезпечним  для  життя  чи
здоров'я  потерпілого,  відкрито  викрав  індивідуальне  майно  Г.
загальною вартістю 8 млн.  54 тис.  крб.,  чим  завдав  останньому
значної шкоди.
     Заступник Голови Верховного Суду України порушив  у  протесті
питання  про скасування  судових  рішень у частині визначення виду
виправно-трудової колонії,  в якій Б.  має  відбувати  позбавлення
волі.
     Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
визнала, що протест підлягає задоволенню.
     Винність Б.  у  вчиненні  злочину  підтверджена  зібраними  у
справі доказами,  його злочинні дії кваліфіковано вірно, покарання
призначено згідно з вимогами ст. 39 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        .
     Разом з тим,  визначаючи Б., який раніше відбував покарання у
вигляді  позбавлення  волі,  виправно-трудову  колонію  посиленого
режиму  замість  суворого,  суд  не  мотивував цього рішення,  чим
порушив вимоги  частин  4,  7 ст.  25 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        .
     Тому судова колегія в кримінальних  справах  Верховного  Суду
України  вирок  Ужгородського  районного  суду  і  ухвалу  судової
колегії в кримінальних справах Закарпатського обласного суду  щодо
Б. в частині визначення виду виправно-трудової колонії скасувала і
справу в цій частині направила на  новий  розгляд  до  суду,  який
ухвалив вирок.
 
 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.