ВІЙСЬКОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 08.04.97
(Витяг)
Ухвалою військового суду Південного регіону від 29 січня 1997
р. було порушено кримінальну справу щодо В. за ознаками злочину,
передбаченого ст. 172 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
. Цю справу було об'єднано з
кримінальною справою щодо М., який обвинувачувався у вчиненні
злочинів, передбачених пунктами "а", "г", "е", "ж" ст. 93, ч. 3
ст. 140 і ч. 3 ст. 142 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
, та направлено прокурору на
додаткове розслідування.
Мотивуючи своє рішення, суд послався на таке.
М. обвинувачувався в тому, що 7 грудня 1992 р. він вчинив
убивство подружжя С-х. Але, як зазначено в наявних у історії
хвороби С. Л. документах, з 3 по 8 грудня 1992 р. вона перебувала
на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні
республіканської лікарні ім. Семашка. Разом з тим текст деяких із
цих документів виправлено, місцями заклеєно, а окремі з них
вилучено й замінено на інші. Допитаний у суді свідок В. - лікар,
який лікував С. Л., підтвердив, що виправлення були зроблені ним.
Вважаючи, що у наведених діях В. є ознаки злочину,
передбаченого ст. 172 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
(зі змінами, внесеними 12
січня 1983 р. ( 4571-10 ) (4571-10)
, суд своєю ухвалою порушив щодо нього
кримінальну справу, об'єднав останню в одне провадження зі справою
М. та направив прокурору на додаткове розслідування.
Розглянувши справу в касаційному порядку, військова колегія
Верховного Суду України скасувала дану ухвалу, пославшись на таке.
Згідно зі ст. 172 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
за службовий підлог до
кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті лише посадові
особи, під якими розуміються особи, що постійно чи тимчасово
виконують функції представників влади, а також ті, які постійно чи
тимчасово займають на підприємствах, в установах, організаціях
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи
адміністративних обов'язків, або виконують такі обов'язки за
спеціальними повноваженнями.
Даних про те, що лікар В. виконував функції представника
влади чи займав зазначені посади, в матеріалах справи немає. Так,
із показань свідків, а також зі списку працівників неврологічного
відділення лікарні вбачається, що В. працював у лікарні на посаді
лікаря-невропатолога неврологічного відділення. За таких обставин
В. не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 172 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
, а
отже, не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за
цим законом.
Крім того, суд без достатніх підстав об'єднав у одне
провадження справу за обвинуваченням М. у вчиненні злочинів,
передбачених пунктами "а", "г", "е", "ж" ст. 93, ч. 3 ст. 140, ч.
3 ст. 142 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
, зі справою щодо В., порушеною за
ознаками злочину, передбаченого ст. 172 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
.
Так, згідно зі ст. 26 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
в одному провадженні
можуть бути об'єднані справи за обвинуваченням декількох осіб -
співучасників вчинення одного чи кількох злочинів або за
обвинуваченням однієї особи у вчиненні декількох злочинів. Правила
цієї статті можуть бути застосовані й у випадках притягнення до
кримінальної відповідальності за заздалегідь не обіцяні
переховування злочинця і приховання злочину, а також недонесення
про злочин.
Даних про наявність у діях В. таких підстав у матеріалах
справи немає. Не наведені вони судом і в ухвалі.
На підставі зазначеного військова колегія Верховного Суду
України ухвалу суду першої інстанції про порушення кримінальної
справи щодо В. і об'єднання її в одне провадження зі справою М.
скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 1998 р.