СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 06.04.97

  Вирок скасовано, оскільки призначене судом покарання за своїм

      розміром є явно несправедливим внаслідок його м'якості

                             (Витяг)

     Вироком Харківського обласного суду від 30 вересня 1996 р. Ш.
і В.  були засуджені за ст.  168 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
          із  застосуванням
ст. 44  КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        :  Ш.  - до шести років позбавлення волі без
конфіскації майна;  В.  - до одного року шести місяців позбавлення
волі без  конфіскації майна.  До Ш.,  крім того,  було застосовано
ст. 45 КК і постановлено призначене йому покарання вважати умовним
з іспитовим строком два роки.

     Ш. і В.  визнані винними у тому,  що вони,  будучи посадовими
особами,   які   займають   відповідальне   становище,  відповідно
виконуючого  обов'язки  заступника  начальника  слідчого   відділу
Ленінського  районного  відділу  Харківського  міського управління
УМВС  у  Харківській  області  і  слідчого  цього  ж  відділу,  за
попереднім  зговором  і  використовуючи  своє  посадове становище,
шляхом вимагання отримали  у  вересні  1994  р.  від  комерційного
директора  приватного  підприємства  К.  хабар у особливо великому
розмірі - у сумі 500 доларів США,  що склало на той  час  11  млн.
крб.

     Крім того, 22 березня 1995 р. Ш. шляхом вимагання отримав від
засновника  того  ж  підприємства  П.  хабар  у  особливо великому
розмірі - 2200 доларів США,  що склало 301620000  крб.,  і  золоті
вироби на суму 145591800 крб.

     У протесті заступника  Генерального  прокурора  України  було
порушено питання про скасування вироку щодо засуджених Ш.  і В. за
м'якістю призначеного їм покарання.

     Заслухавши доповідача,  прокурора,  який  підтримав  протест,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи протесту, судова
колегія Верховного Суду України протест задовольнила, пославшись в
ухвалі на таке.

     Згідно зі  ст.  372  КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
        ,  явно несправедливим за
своїм розміром внаслідок м'якості є таке покарання,  яке хоч і  не
виходить  за  межі,  встановлені відповідною статтею кримінального
закону, проте не відповідає тяжкості злочину й особі засудженого.

     Як видно  з вироку,  суд визнав Ш.  і В.  винними в одержанні
хабара за попереднім зговором  шляхом  вимагання  з  використанням
свого  відповідального  посадового  становища.  Ш.  також  визнано
винним у повторному одержанні хабара в особливо  великому  розмірі
шляхом вимагання.

     Відповідно до ст.  7-1 КК ( 2001-05  ) (2001-05)
          одержання  хабара  є
тяжким  злочином.  До того ж у даному разі він був вчинений шляхом
вимагательства   з   використанням   відповідального    посадового
становища  за  попереднім  зговором,  а Ш.  ще й повторно.  Розмір
одержаних хабарів є особливо великим.  Ці обставини  свідчать  про
підвищену  суспільну  небезпечність  засуджених  та  вчинених ними
злочинів.  Незважаючи  на  це,  суд  призначив   обом   засудженим
покарання із застосуванням ст. 44 КК як щодо основного, так і щодо
додаткового покарання,  а  покарання,  призначене  Ш.,  постановив
вважати умовним на підставі ст.  45 КК. При цьому, як обгрунтовано
зазначено в протесті,  у вироку не наведено  переконливих  мотивів
призначення такого покарання.

     При призначенні покарання суд послався на те, що засуджені за
місцем  роботи  характеризуються  позитивно,  до  кримінальної  та
адміністративної відповідальності  раніше  не  притягалися.  Проте
такі висновки суду суперечать фактичним обставинам справи (злочини
було  вчинено  засудженими  за  місцем  роботи   з   використанням
посадового   становища)  і  не  можуть  бути  визнані  винятковими
обставинами,  що дають право для призначення покарання  засудженим
із застосуванням ст. 44 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        .

     Не можна  віднести  до  виняткових  обставин  і  те,  що  від
вчинених злочинів не настали тяжкі наслідки,  а роль у них В. була
другорядною.

     Враховуючи викладене,  судова колегія Верховного Суду України
вирок Харківського обласного суду від 30 вересня 1996 р. щодо Ш. і
В. скасувала за м'якістю призначеного покарання і направила справу
до того ж суду на новий розгляд у іншому складі суддів.

     Якщо при новому розгляді справи,  як зазначено в ухвалі,  суд
дійде висновку про винність засуджених Ш. і В. у вчиненні злочинів
за  встановлених  судом  обставин,  їм слід призначити покарання з
додержанням вимог ст. 39 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        .

 "Вісник Верховного Суду України", N 3, 1997 р.