СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
 від 30.01.97
 
 
 
 
                             (Витяг)
 
 
     Ухвалою судової    колегії     в     кримінальних     справах
Івано-Франківського   обласного   суду   від  16  грудня  1996  р.
кримінальну справу за обвинуваченням  Б.  за  п.  "а"  ст.  93  КК
( 2001-05  ) (2001-05)
          у  вбивстві  з  корисливих  мотивів  М.  було  через
неповноту  й  однобічність  попереднього  слідства  повернуто   на
додаткове розслідування,  а саме: для перевірки заяви про вчинення
ним    інших     крадіжок,     для     проведення     стаціонарної
судово-психіатричної  експертизи  з  метою  вирішення  питання про
осудність  Б.  на  час  вчинення  злочину  й  розгляду  справи   і
судово-медичної експертизи з метою встановлення стану здоров'я Б.,
зокрема,  чи має він дефекти слуху,  і в разі їх виявлення  -  для
з'ясування,  чи  не порушено органами розслідування вимоги ст.  46
КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
        , а також для перевірки інших обставин справи.
     Прокурор, який  брав  участь  у розгляді справи,  вважаючи цю
ухвалу незаконною, вніс окреме подання про її скасування.
     У поданні  зазначено,  що відповідно до чинного законодавства
питання,  які  порушені  в  ухвалі  про  повернення   справи   для
додаткового  розслідування,  могли  бути вирішені під час судового
розгляду.
     Заслухавши доповідача,   прокурора,   який  підтримав  окреме
подання,  перевіривши матеріали справи й  обговоривши  наведені  у
поданні  доводи,  судова колегія в кримінальних справах Верховного
Суду України визнала, що воно має бути задоволене з таких підстав.
     Відповідно до  ст.  281  КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
         і роз'яснень Пленуму
Верховного Суду України,  що містяться в п.  3  постанови  від  25
березня 1988  р.  N  3  ( v0003700-88  ) (v0003700-88)
         "Про застосування судами
України  кримінально-процесуального  законодавства,   що   регулює
повернення справ на додаткове розслідування", повернення справи на
додаткове розслідування з  мотивів  неповноти  або  неправильності
попереднього  слідства  можливо  лише  в  тих  випадках,  коли  ці
недоліки не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
     Повертаючи справу  на додаткове розслідування,  суд указав на
необхідність перевірити заяву Б.  про те,  що він вчинив у 1993 р.
інші крадіжки  з  квартир.  Але це суперечить вимогам ст.  276 КПК
( 1003-05 ) (1003-05)
        ,  відповідно  до  якої  в  разі,  коли  дані  судового
слідства вказують на те, що підсудний вчинив ще й інший злочин, за
яким обвинувачення не було йому  пред'явлено,  суд,  не  зупиняючи
розгляду справи, виносить ухвалу про порушення кримінальної справи
за  новим  обвинуваченням  і  направляє  цю  ухвалу  та  необхідні
матеріали   для  проведення  попереднього  слідства  в  загальному
порядку.
     У тих випадках,  коли нове обвинувачення  тісно  пов'язане  з
первісним   і  окремий  їх  розгляд  неможливий,  для  додаткового
розслідування повертається вся справа.
     З матеріалів справи вбачається,  що даних, які б свідчили про
тісний зв'язок первісного обвинувачення з новим,  немає.  За таких
обставин   справу   було   повернуто  на  додаткове  розслідування
неправильно.
     Слід погодитись  і  з  наведеними в окремому поданні доводами
про необгрунтованість повернення справи на додаткове розслідування
з  мотивів перевірки психічного та фізичного стану Б.  Вказуючи на
необхідність    проведення    стаціонарної    судово-психіатричної
експертизи, суд фактично визнав, що висновок первісної експертизи,
проведеної  амбулаторно,   є   необгрунтованим,   або   суперечить
матеріалам справи,  чи викликає сумніви в його правильності. Однак
при  цьому  в  ухвалі  суду  немає  посилання  на  те,  яким  саме
матеріалам справи суперечить цей висновок, і не наведено даних про
те, що він є необгрунтованим.
     Єдиною підставою  призначення судово-психіатричної експертизи
є особливості поведінки особи (немотивованість,  неадекватність чи
неконтрольованість,   включаючи  спроби  самогубства)  у  життєвій
ситуації в момент  вчинення  протиправного  діяння  чи  в  процесі
розслідування   і   розгляду   справи.   Призначення  стаціонарної
судово-психіатричної експертизи можливе лише за наявності медичних
(психіатричних)  підстав,  які  можуть бути встановлені фахівцем у
галузі медицини (психіатрії).  Але в даній справі такі підстави не
встановлювались.
     Що стосується перевірки фізичного стану Б.,  зокрема гостроти
слуху,  то  за необхідності таку експертизу можна провести в суді,
не повертаючи справу на додаткове розслідування.
     Керуючись статтями 363, 364 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
        , судова колегія в
кримінальних   справах  Верховного  Суду  України  окреме  подання
прокурора задовольнила,  ухвалу  судової  колегії  в  кримінальних
справах  Івано-Франківського  обласного суду від 16 грудня 1996 р.
про повернення справи щодо Б. на додаткове розслідування скасувала
і  направила  справу  до  того  ж  суду на новий судовий розгляд у
іншому складі суддів.
 
 "Рішення Верховного Суду України", 1998 р.