СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 19.12.96
(Витяг)
Вироком Бориспільського міського суду Київської області від
23 лютого 1990 р. Ц. засуджено до позбавлення волі: за ч. 3
ст. 101 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
- на вісім років, за ст. 114 КК - на один
рік, за ч. 1 ст. 194 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
- на один рік, а на підставі
ст. 42 КК за сукупністю вчинених злочинів - до десяти років
позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму. На
підставі ст. 14 КК до нього застосовано примусове лікування від
алкоголізму в місцях позбавлення волі.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського
обласного суду від 21 березня 1990 р. вирок при розгляді справи в
касаційному порядку залишено без зміни. Президія цього суду
постановою від 15 лютого 1996 р. відмовила в задоволенні протесту
заступника Голови Верховного Суду України, в якому порушувалось
питання про перекваліфікацію дій Ц. з ч. 3 ст. 101 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
на ст. 98 і ч. 1 ст. 106 КК, призначення йому за ст. 98 КК трьох
років позбавлення волі та закриття кримінальної справи в частині
його засудження за ч. 1 ст. 106 КК.
Ц. визнано винним у тому, що з липня 1988 р. по липень
1989 р. він злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду
аліментів на утримання сина, для чого в липні 1988 р. вчинив
підробку паспорта, а також у заподіянні умисного тяжкого тілесного
ушкодження потерпілій Ц. Л., внаслідок чого настала її смерть.
Згідно з вироком останній злочин вчинено за таких обставин.
7 серпня 1989 р. подружжя Ц. і Ц. Л. окремо один від одного
розпивали спиртні напої, внаслідок чого він перебував у стані
сп'яніння середнього, а вона - тяжкого ступеня.
О 22-й годині між ними за місцем їх проживання виникла сварка
з побутових причин, яка переросла в бійку. При цьому Ц. заподіяв
потерпілій Ц. Л. синці м'яких тканин обличчя, крововиливи у склеру
обох очей, забиті рани слизової оболонки губ, перелом кісток носа,
синці обох плечей і передпліччя, які належать до легких тілесних
ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я. Крім того,
щоб потерпіла не втекла, він зірвав з неї одяг.
Близько півночі Ц. Л., рятуючись від побиття, вибігла з
квартири на балкон і намагалась перелізти на сусідній балкон, але
зірвалася, впала на землю з висоти п'ятого поверху й від відкритої
черепно-мозкової травми, забиття мозку з крововиливами в його
шлуночки й під оболонки померла на місці події.
Розглянувши справу за протестом заступника Голови Верховного
Суду України, судова колегія внесла в судові рішення зміни,
пославшись на такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що ні смерті, ні тяжкого
тілесного ушкодження, яке стало причиною останньої, Ц. потерпілій
умисно не заподіював. Проте той факт, що Ц. Л. намагалась
перелізти на сусідній балкон, перебуває в причинному зв'язку з
діями засудженого, який протягом тривалого часу бив потерпілу та
заподіяв їй легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом
здоров'я. Тому дії Ц. слід розглядати як умисні в частині
заподіяння Ц. Л. легких тілесних ушкоджень, що потягли
короткочасний розлад здоров'я, а в частині заподіяння їй смерті -
як необережні.
Як визнав суд, Ц. своїми безпосередніми діями умисно заподіяв
потерпілій Ц. Л. легкі тілесні ушкодження, що потягли
короткочасний розлад здоров'я. У вироку зазначено, що смерть
потерпілої настала від того, що, рятуючись від побиття, вона
намагалась перелізти на сусідній балкон, але зірвалась і впала на
землю. При цьому суд не визнав, що падіння потерпілої з балкону й
позбавлення її життя або заподіяння їй тяжких тілесних ушкоджень,
які потягли смерть, охоплювались умислом Ц.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив
фактичні обставини злочину, але дав їм неправильну правову оцінку.
За зазначених обставин дії засудженого слід було кваліфікувати не
за ч. 3 ст. 101 КК, а за ч. 1 ст. 106 і ст. 98 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
.
Судова колегія в кримінальних справах і президія Київського
обласного суду при розгляді справи відповідно в касаційному
порядку і в порядку нагляду не виправили цієї помилки.
У зв'язку з викладеним вирок і касаційну ухвалу змінено, а
постанову президії обласного суду скасовано. Дії Ц.
перекваліфіковано з ч. 3 ст. 101 на ст. 98 і ч. 1 ст. 106 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
. Враховуючи те, що кримінальна справа за ч. 1 ст. 106
КК прокурором відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
не
порушувалася, справу в цій частині закрито на підставі п. 7 ст. 6
КПК - за відсутністю скарги потерпілого.
За сукупністю вчинених злочинів, передбачених ст. 98, ст. 114
( 2001-05 ) (2001-05)
і ч. 1 ст. 194 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
, на підставі ст. 42 КК
Ц. визначено три роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії
суворого режиму.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.