СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 26.11.96

                             (Витяг)

     Вироком судової колегії в кримінальних справах Чернігівського
обласного суду від 9 вересня 1996 р.  С. засуджено за ч. 1 ст. 101
КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         до шести років позбавлення волі,  за п.  "б" ст. 93
КК - до 13 років позбавлення волі, а за сукупністю цих злочинів на
підставі   ст.   42   КК   -   до  13  років  позбавлення  волі  у
виправно-трудовій колонії суворого режиму. Постановлено стягнути з
С.  на користь держави 266 грн.  30 коп.  на відшкодування витрат,
понесених закладом охорони  здоров'я  у  зв'язку  із  стаціонарним
лікуванням потерпілого.

     С. визнано  винним  у  тому,  що  він,  перебуваючи  у  стані
алкогольного   сп'яніння,  під  час  сварки  на  грунті  особистих
неприязних стосунків умисно заподіяв своєму братові у  того  вдома
тяжкі тілесні ушкодження, ударивши його ножем у живіт. Після цього
С.  у присутності сусідів бігав по двору  за  К.,  який  намагався
забрати в нього ніж, а потім умисно з хуліганських мотивів чотирма
ударами ножа в груди й живіт убив М.,  який підійшов до нього, щоб
поговорити.

     У касаційній скарзі потерпіла М.О.  просила скасувати вирок і
направити   справу   на   новий  судовий  розгляд  через  м'якість
призначеного засудженому покарання.

     Заслухавши доповідача,   пояснення  потерпілої,  яка  просила
задовольнити її скаргу,  міркування прокурора  про  те,  що  вирок
підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд
через м'якість  призначеного  засудженому  покарання,  перевіривши
матеріали  справи та обговоривши доводи касаційної скарги,  судова
колегія  Верховного  Суду  України  визнала,  що  скарга  підлягає
задоволенню,  вирок - скасуванню,  а справа - направленню на новий
судовий розгляд з таких підстав.

     Як видно  з  вироку,  обласний  суд,  дійшовши  висновку  про
доведеність винності С. в умисному вбивстві з хуліганських мотивів
та  в  умисному  заподіянні  тяжких  тілесних  ушкоджень,  тобто у
злочинах,  які належать до тяжких і до того ж були вчинені у стані
алкогольного сп'яніння,  призначив засудженому,  який вже вчиняв у
такому стані умисні  злочини,  покарання,  яке  не  можна  визнати
справедливим через його м'якість.

     При цьому суд не взяв  до  уваги,  що  вчинення  С.  у  стані
алкогольного  сп'яніння  двох  тяжких  злочинів  свідчить про його
підвищену суспільну небезпечність,  і при призначенні покарання за
правилами ст.   42  КК  ( 2001-05  ) (2001-05)
          не  обговорив  питання  про
застосування принципу складання покарань,  призначених  за  окремі
злочини,  а  застосував принцип поглинання,  чим фактично звільнив
засудженого від покарання за ч. 1 ст. 101 КК.

     Якщо і  при  новому  розгляді справи буде встановлено,  що С.
вчинив злочини,  за які його було засуджено,  то  призначене  йому
покарання слід визнати м'яким.

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.