СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 29.10.96

                             (Витяг)

     Вироком судової колегії в кримінальних справах Чернігівського
обласного суду від 16 серпня 1996 р. Б. засуджено за п. "а" ст. 93
КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна,  за ч.  3 ст.  142 КК - до  10  років  позбавлення  волі  з
конфіскацією  всього  майна,  за  ч.  1  ст.  117  КК - до 8 років
позбавлення волі,  за  ч.  3  ст.  140  КК  -  до  чотирьох  років
позбавлення  волі  з конфіскацією всього майна і за сукупністю цих
злочинів на підставі ст.  42 КК - до 15 років позбавлення  волі  з
відбуванням   перших   10-ти   років   у   тюрмі,   а  решти  -  у
виправно-трудовій колонії суворого режиму  з  конфіскацією  всього
майна.

     Б. визнано  винним  у  тому,  що  16  квітня  1996  р.,  він,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, виставив шибку, проник
у  будинок,  де  проживала  потерпіла К.  1912 року народження,  і
таємно викрав належні їй гроші в сумі 900 тис.  крб.,  а  також  у
тому,  що  наступного  дня  він знову проник у той самий будинок і
там,  погрожуючи ножем,  вчинив на потерпілу розбійний напад,  під
час  якого  згвалтував  її,  а потім умисно з користі вбив ударами
ножа в груди й спину і заволодів належними їй грішми в сумі 3 млн.
50 тис. крб.

     Розглянувши справу  в  касаційному  порядку,  судова  колегія
Верховного   Суду   України  змінила  вирок,  пославшись  на  такі
обставини.

     Висновки суду  про  винність Б.  у вчиненні злочинів,  за які
його  засуджено,   відповідають   фактичним   обставинам   справи,
грунтуються   на   сукупності   розглянутих   судом  доказів  і  є
правильними. Суд вірно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 140, ч. 1
ст. 117, ч. 3 ст. 142 та п. "а" ст. 93 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        .

     Разом з тим,  як видно  з  вироку,  обираючи  покарання,  суд
врахував як обтяжуючу відповідальність обставину те,  що Б. вчинив
злочини з корисливих спонукань.  При цьому не було взято до  уваги
роз'яснення Пленуму Верховного Суду України,  які містяться в п. 2
постанови від 22 грудня 1995 р. N 22 ( v0022700-95 ) (v0022700-95)
         "Про практику
призначення судами  України  мір  кримінального  покарання",  щодо
недопустимості додаткового врахування при призначенні покарання як
обтяжуючих відповідальність  тих  обставин,  що  вже  зазначені  в
диспозиції статті кримінального закону як ознаки злочину.

     Виходячи з того, що диспозиціями п. "а" ст. 93, ч. 3 ст. 142,
ч. 3  ст.  140  КК  ( 2001-05  ) (2001-05)
          передбачено відповідальність за
вчинення відповідних злочинів з корисливих мотивів, посилання суду
на  цю  обставину як на обтяжуючу відповідальність при призначенні
покарання підлягає виключенню з вироку.

     Враховуючи характер  і   ступінь   суспільної   небезпечності
вчинених Б.  злочинів,  негативні дані про його особу і те, що він
вчинив злочини в стані алкогольного сп'яніння і щодо старої людини
(ці  обставини  обгрунтовано  визнано  судом такими,  що обтяжують
відповідальність), судова колегія Верховного Суду України визнала,
що   міру   покарання   у  вигляді  позбавлення  волі  засудженому
призначено правильно.  При цьому було враховано  й  обставини,  що
пом'якшують   відповідальність.   Підстав   для  зменшення  строку
позбавлення  волі,  про  що  порушувалось  питання  в   касаційних
скаргах, судова колегія не знайшла. Але у зв'язку з виключенням із
вироку обтяжуючої відповідальність обставини,  яку  суд  помилково
врахував  при  призначенні  покарання,  судова  колегія визнала за
можливе зменшити засудженому строк тюремного ув'язнення  до  п'яти
років.

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.