СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 17.10.96

                             (Витяг)

     Вироком судової  колегії  в  кримінальних  справах Київського
обласного суду від 19 серпня 1996 р.  К. засуджено за ч. 2 ст. 17,
п. "а" ст.  93,  ч.  3 ст.  142 та за ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 117 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
         за  те,  що  він,  перебуваючи  в  стані  алкогольного
сп'яніння,  під  час  розбійного нападу на Г.  намагався з користі
вбити потерпілу і згвалтувати її, проте довести злочинний намір до
кінця не зміг, оскільки його дії було перепинено громадянами.

     Як зазначено  у   вироку,   К.,   маючи   умисел   заволодіти
індивідуальним  майном  шляхом  вбивства  потерпілої з користі,  у
лісосмузі напав на Г.  іззаду, вихопив з її рук господарську сумку
й  заволодів  останньою,  заподіявши  при цьому потерпілій ударами
металевої труби й шабера  по  голові,  обличчю  і  грудях  перелом
кісток черепа, забиття головного мозку, численні рани голови. Крім
того,  К.  повалив потерпілу на землю, розірвав на ній спідницю та
нижню  білизну,  намагаючись  згвалтувати,  проте  не  зміг  цього
зробити, оскільки його дії було перепинено К-м і А.

     Розглянувши дану  справу  за  касаційною скаргою засудженого,
судова колегія змінила вирок з таких підстав.

     Аналіз наведених  у  вироку доказів свідчить,  що К.  під час
розбійних дій вчинив замах на  вбивство  з  користі,  а  також  на
згвалтування потерпілої Г.

     Усі обставини  справи  судом  досліджено  повно,  всебічно  й
об'єктивно,  зібраним доказам дано належну оцінку в їх сукупності,
висновки суду про необхідність кваліфікувати дії К.  за ч.  2  ст.
17, п.  "а" ст.  93 і ч.  3 ст. 142 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         є вірними, тому
підстав  для  скасування  вироку,  про  що  порушено   питання   в
касаційній скарзі, немає.

     Разом з тим,  правильно встановивши фактичні обставини справи
і  вказавши  у  вироку  при формулюванні обвинувачення,  визнаного
судом доведеним,  що К.  вчинив замах на згвалтування, суд дав цим
діям  неправильну юридичну оцінку,  кваліфікувавши їх за ч.  2 ст.
17, ч.  4 ст.  117 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         як  замах  на  згвалтування,  що
спричинило особливо тяжкі наслідки.

     Оскільки у справі встановлено,  що тяжкі тілесні  ушкодження,
внаслідок яких настала інвалідність, було заподіяно потерпілій під
час розбою і у зв'язку із замахом на її вбивство з користі, а не в
процесі  вчинення  дій,  спрямованих  на її згвалтування,  останні
необхідно кваліфікувати  за  ч.  2  ст.  17,  ч.  1  ст.  117   КК
( 2001-05 ) (2001-05)
         як замах на згвалтування без обтяжуючих обставин.

     Враховуючи наведене,  судова  колегія  вирок  у  цій  частині
змінила, а дії К. перекваліфікувала з ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 117 на
ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 117 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        .

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.