СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 24.09.96
(Витяг)
Вироком Харківського обласного суду від 5 липня 1996 р. Я.
засуджено за ч. 2 ст. 168 КК ( 2002-05 ) (2002-05)
за те, що він, працюючи
слідчим відділу дорожньої міліції і будучи посадовою особою, яка
займає відповідальне становище, під час розслідування кримінальної
справи за фактом дорожньо-транспортної події за участю Б.,
внаслідок якої настала смерть Є., одержав від Б. шляхом
вимагательства хабар в особливо великому розмірі (1500 доларів
США) за закриття кримінальної справи. Судова колегія Верховного
Суду України, розглянувши справу за касаційними скаргами, змінила
вирок з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини Я. у вчиненні зазначених
злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи,
підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є
обгрунтованим.
Як видно з матеріалів справи і протоколу судового засідання,
свідок Б. підтвердив, що Я. одержав від нього хабар у вигляді
1500 доларів США. З його показань випливає, що хабара він дав на
пропозицію Я., котрий як слідчий, що розслідував кримінальну
справу щодо нього, пообіцяв закрити її.
За показаннями свідка В., який брав участь у затриманні Я.,
Б. розповів йому, що слідчий, у провадженні якого перебуває
кримінальна справа щодо нього, Б., вимагає в нього 1500 доларів
США. Через кілька днів він, В., разом з іншими працівниками
правоохоронних органів зайшов до службового кабінету Я.
безпосередньо після дачі Б. хабара і побачив, як той кинув пачку
доларів під стіл на підлогу. Ці долари було вилучено.
Та обставина, що Б. дійсно передав Я. в службовому кабінеті
останнього 1500 доларів США, підтверджується показаннями свідків
В-ха та Б-са, які теж брали участь у затриманні Я. безпосередньо
після одержання ним від Б. зазначеної суми, та фактом вилучення
того ж дня в службовому кабінеті Я. 1500 доларів США.
Як вбачається з показань свідків Г. та Б-ї, їм стало відомо
від Б., що слідчий за непритягнення його до кримінальної
відповідальності за дорожньо-транспортну подію вимагає в нього
хабар іноземною валютою. Б. позичив 1500 доларів США і відвіз їх
слідчому.
Судова колегія зазначила, що суд, оцінивши зібрані у справі
докази в їх сукупності, правильно визнав Я. винним в одержанні
хабара в особливо великому розмірі. Наведені в касаційній скарзі
доводи про безпідставність його засудження є необгрунтованими.
Злочинні дії Я. вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 168 КК
( 2002-05 ) (2002-05)
(у редакції 1992 р.) за ознаками одержання хабара в
особливо великому розмірі посадовою особою, яка займає
відповідальне становище. Разом з тим висновок суду про те, що ці
дії були поєднані з вимагательством хабара, та кваліфікація їх за
даною ознакою є помилковими.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
містяться в п. 19 постанови від 7 жовтня 1994 р. N 12
( v0012700-94 ) (v0012700-94)
"Про судову практику в справах про хабарництво",
вимагательством хабара визнається вимога посадовою особою хабара
під загрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи
посадового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи
законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення
посадовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою
запобігти шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних
інтересів.
З матеріалів же справи вбачається (і суд визнав у вироку це
встановленим), що Б. давав Я. хабара за непритягнення його до
кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи,
порушеної у зв'язку з дорожньо-транспортною подією, учасником якої
був Б., і кримінальну справу щодо нього закрито не за відсутністю
події чи складу злочину, а на підставі ст. 10 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Отже, в даному випадку інтереси Б. не були законними, у зв'язку з
чим не могло мати місце й вимагательство хабара з боку Я. Тому цю
кваліфікуючу ознаку злочину з вироку виключено.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.