Вироком судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 1996 р. Г. засуджено за п. "з" ст. 93 КК (2001-05) до 14 років позбавлення волі. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 26 КК його визнано особливо небезпечним рецидивістом з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії особливого режиму. Цей вирок касаційною інстанцією Верховного Суду України змінено з таких підстав.

Г. визнано винним у тому, що він, будучи раніше судимим за замах на вбивство і перебуваючи в стані сп'яніння, на грунті особистої неприязні під час сварки вбив свою знайому Л. шляхом завдання ударів руками й ногами в життєво важливі органи.

З урахуванням минулої судимості Г. за статтями 17, 94 КК (2001-05) його дії правильно кваліфіковано судом за п. "з" ст. 93 КК. Міру покарання Г. обрано з урахуванням ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про його особу й обставин справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Разом з тим з вироку підлягає виключенню рішення про визнання Г. особливо небезпечним рецидивістом у зв'язку з порушенням судом вимог ч. 3 ст. 26 КК (2001-05) , згідно з якими при вирішенні питання про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом не враховується судимість за злочин, вчинений цією особою у віці до 18 років.

Проте з долучених до справи копій вироків видно, що Г. двічі засуджувався за злочини, вчинені до досягнення 18 років, а решта судимостей - за ч. 3 ст. 222, за ст. 17, ч. 2 ст. 183 та за ч. 2 ст. 196-1 КК (2001-05, 2002-05) - не дають підстав для визнання його особливо небезпечним рецидивістом.

У зв'язку з наведеним вирок у частині визнання Г. особливо небезпечним рецидивістом скасовано. Місцем відбування покарання йому обрано виправно-трудову колонію суворого режиму, оскільки раніше він уже відбував покарання в місцях позбавлення волі.