СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 06.08.96

                             (Витяг)

     Вироком Стрийського  міського  суду від 5 березня 1996 р.  Ф.
засуджено за ч.  2 ст.  84 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         за те, що вона, працюючи
продавцем  у  Стрийській приватній торговельній асоціації і будучи
посадовою особою (оскільки з нею було укладено договір  про  повну
матеріальну відповідальність) та зловживаючи посадовим становищем,
протягом серпня 1995 р.  вчинила  розкрадання  колективного  майна
шляхом привласнення та розтрати на суму 100 млн. 167 тис. 430 крб.

     Ухвалою судової колегії в  кримінальних  справах  Львівського
обласного суду від 9 квітня 1996 р.  - касаційне подання прокурора
м. Стрия, а постановою президії цього суду від 31 травня 1996 р. -
протест  заступника  прокурора  Львівської  області  залишені  без
задоволення.

     За протестом заступника Генерального прокурора України судові
рішення у справі скасовано з таких підстав.

     Органами попереднього розслідування дії Ф. були кваліфіковані
як розкрадання колективного майна  в  особливо  великих  розмірах,
оскільки  на  час  вчинення  злочину  мінімальна  заробітна  плата
становила 60 тис. крб., тобто сума викраденого перевищувала 1 млн.
669 тис. мінімальних зарплат.

     Перекваліфіковуючи дії Ф.  зі ст. 86-1 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         на ч. 2
ст.  84 КК, суд мотивував своє рішення тим, що згідно з Постановою
Верховної Ради України від 20 лютого 1996 р. "Про порядок введення
в  дію  статей  10,  33,  34  Закону України "Про оплату праці" та
встановлення мінімального розміру пенсій за віком" ( 49/98-ВР ) (49/98-ВР)
          з
1  березня 1996 р.  було встановлено мінімальний розмір заробітної
плати 1 млн.  500 тис.  крб.,  а тому розкрадання на суму 100 млн.
167  тис.  430 крб.  не може вважатися вчиненим в особливо великих
розмірах. Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

     Відповідно до  ч.  1  ст.  6  КК  ( 2001-05  ) (2001-05)
         злочинність і
караність діяння визначаються законом,  який  діяв  під  час  його
вчинення.  Посилання  суду  на  ч.  2 ст.  6 КК є необгрунтованим,
оскільки ст.  86-1 КК не змінювалась,  а передбачене нею покарання
не пом'якшувалось.  Сума викраденого засудженою Ф. на час вчинення
злочину досягла  особливо  великих  розмірів.  Мінімальний  розмір
заробітної  плати  в  сумі 1 млн.  500 тис.  крб.  встановлено з 1
березня 1996 р. Отже, він може застосовуватися щодо правовідносин,
які  виникли  після  цієї  дати.  Інфляційний процес не перетворює
вчиненого на менш небезпечний злочин.

     Таким чином,  суд  повинен  був  виходити  з того,  що на час
вчинення Ф.  злочину мінімальна заробітна плата становила 60  тис.
крб.,   тобто   розмір  викраденого  перевищував  250  мінімальних
розмірів  заробітної  плати.  У  зв'язку  з  цим  судова   колегія
Верховного  Суду  України  судові  рішення  щодо  Ф.  скасувала  і
повернула справу на новий судовий розгляд.

 "Рішення Верховного Суду України", 1997 р.