ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 29.03.96
(Витяг)
Вироком Станично-Луганського районного суду Луганської
області від 31 серпня 1995 р. Д. засуджено за ст. 70 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
. Речовий доказ - бензин у кількості 22053 л -
повернуто власникові - ПМП "Арена".
Постановою президії Луганського обласного суду від 25 жовтня
1995 р. залишено без задоволення протест прокурора Луганської
області, а ухвалою судової колегії в кримінальних справах
Верховного Суду України від 4 січня 1996 р. - протест заступника
Генерального прокурора України, в яких порушувалось питання про
скасування вироку в частині вирішення питання про речові докази.
Згідно з вироком Д. визнано винним у тому, що, працюючи
заступником директора згаданого ПМП, він тричі - 24 січня, 10 і 14
лютого 1995 р. - перемістив через митний кордон України поза
митним контролем бензин марки А-76 у кількості 66053 л загальною
вартістю 2 млрд. 311 млн. 855 тис. крб., який придбав у Російській
Федерації. Після останнього переміщення бензину в кількості 22053
л Д. було затримано міліцією.
У протесті в. о. Генерального прокурора України зазначалося,
що суд необгрунтовано постановив повернути ПМП речовий доказ у
справі - 22053 л бензину марки А-76, і порушувалось питання про
скасування вироку в цій частині, а також постанови президії
обласного суду та ухвали судової колегії в кримінальних справах
Верховного Суду України і про повернення справи в суд першої
інстанції для розгляду й вирішення питання про долю речового
доказу в порядку, передбаченому статтями 409, 411 КПК ( 1003-05 ) (1003-05)
.
Перевіривши матеріали справи, Пленум визнав, що протест підлягає
задоволенню з таких підстав.
Винність Д. у вчиненні контрабанди у великому розмірі за
зазначених у вироку обставин доведено дослідженими в судовому
засіданні доказами, його дії правильно кваліфіковано судом за ст.
70 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
.
Що ж стосується повернення 22053 л бензину ПМП, то в цій
частині рішення суду не можна визнати обгрунтованим.
Суд визнав Д. винним у контрабанді, вчиненій у великому
розмірі. Як встановлено у справі й видно з вироку, він тричі
перемістив через митний кордон України поза митним контролем
бензин марки А-76 загальною кількістю 66053 л, причому після
останнього переміщення був затриманий. При цьому в нього було
вилучено 22053 л бензину, які органом слідства приєднано до справи
як речовий доказ.
Приймаючи рішення про повернення 22053 л бензину ПМП, з яким
погодились президія Луганського обласного суду і судова колегія в
кримінальних справах Верховного Суду України, суд першої інстанції
виходив з того, що відповідно до ст. 81 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
конфіскуються лише знаряддя злочину, що належать обвинуваченому.
Бензин же знаряддям злочину визнаний не був і належав не
засудженому, а ПМП. З таким висновком суду погодитись не можна,
оскільки він є помилковим.
За змістом статей 78, 81 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
знаряддям злочину є
предмети, які використовувались для вчинення конкретних злочинних
дій, а речовими доказами можуть бути й предмети, на які було
безпосередньо спрямоване злочинне посягання. Всі вони
досліджуються судом як докази у справі й залежно від того, були
вони спеціально виготовлені чи пристосовані для вчинення злочину
або ж були об'єктом злочинних дій, після розгляду справи
конфіскуються на підставі п. 1 ст. 81 КПК або ж повертаються їх
законним володільцям згідно з п. 5 цієї ж статті.
У даному випадку бензин був предметом контрабанди, який є
невід'ємним елементом об'єктивної сторони складу цього злочину.
Отже, при постановленні вироку суд повинен був вирішувати питання
про приєднаний до справи речовий доказ - бензин - як щодо предмета
контрабанди, а не як щодо знаряддя злочину.
Врахувавши наведене, Пленум задовольнив протест прокурора про
скасування судових рішень у частині вирішення питання про долю
речового доказу та направлення справи судові першої інстанції для
розгляду в порядку, передбаченому статтями 409 - 411 КПК
( 1003-05 ) (1003-05)
.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.