Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Пойди М.Ф., Романець Л.А.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

засудженого ОСОБА_1,

секретаря Гапона В.О.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180000000570, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Рівненської області від 12 серпня 2015 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 3 червня 2015 рокувизнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки 6 місяців, покладено обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1375 грн. 92 коп. судових витрат.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 12 серпня 2015 року скасовано вирок районного суду в частині призначеного засудженому покарання та постановлено в цій частині свій вирок.

Призначено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України 3 роки позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.

Врешті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції в зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, судом апеляційної інстанції не в повній мірі взято до уваги дані про особу засудженого, які дають можливість призначити йому покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі. Посилаються на те, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його суворості.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-2106" по вул. Ясногірській в с. Вири Сарненського району Рівненської області у напрямку с. Олексіївка, не обрав безпечну швидкість транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, котра, ведучи в руках велосипед, рухалася по лівій смузі руху в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких загинула.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання скарги, прокурора, який заперечив доводи касаційної скарги, та вважав, що скарга задоволенню, а вирок апеляційного суду скасуванню не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечується.

Доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, суворість призначеного засудженому покарання є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У кожному такому випадку суд зобов'язаний мотивувати прийняте рішення.

Призначаючи покарання винному апеляційний суд виходив із названих вимог закону, врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини злочину, наслідки його вчинення, дані про особу засудженого.

Зокрема, враховано, як обставини, які пом'якшують покарання, що ОСОБА_1 визнав вину, розкаявся у вчиненому, сприяв у розкритті злочину. Враховано також обставину, що обтяжує покарання - стан алкогольного сп'яніння.

За даними про особу, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, не судимий, вчинив злочин вперше, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, добровільно частково відшкодував завдану шкоду.

Разом із тим, призначаючи засудженому покарання яке належить відбувати реально, апеляційний суд врахував ту обставину, що під час вчинення злочину ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, від вчиненого злочину наступили невідворотні наслідки, загинула жінка ІНФОРМАЦІЯ_3, взято до уваги позицію потерпілого, котрий наполягав на призначенні реального покарання.

Урахувавши наведене, апеляційний суд правильно призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Вирок Апеляційного суду Рівненської області від 12 серпня 2015 року є належно мотивованим, як того вимагає ст. 420 КПК України.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, підстав для зміни вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання внаслідок його суворості, як це вимагає ст. 414 КПК України колегія суддів не вбачає.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи скарги захисника безпідставними, а касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на інші порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 433- 438 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Рівненської області від 12 серпня 2015 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.