Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

суддівЄленіної Ж.М., Британчука В.В., Леона О.І.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженої на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 03 червня 2015 року в кримінальному провадженні № 12015240010000213 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК,

За змістом касаційної скарги засуджена порушує питання про зміну вказаних судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої через суворість. Просить пом'якшити захід примусу. Вважає, що суди не врахували повною мірою всіх даних про особу засудженої (молодий вік, позитивні характеристики) й обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, визнання вини, відшкодування завданих збитків). При цьому ОСОБА_4 заявила клопотання про поновлення строку на оскарження згаданих рішень у касаційному порядку.

Із матеріалів провадження за скаргою вбачається, що за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2015 року ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 289 КК на строк 5 років із конфіскацією всього належного їй майна, крім житла.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього належного їй майна, крім житла.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2015 року, більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього належного їй майна, крім житла.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1534,61 грн у рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз. Вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду від 03 червня 2015 року вирок місцевого суду змінено: у порядку ч. 2 ст. 404 КПК виключено з покарання, призначеного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК та на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК, додаткове покарання - конфіскацію всього майна, крім житла. Ухвалено вважати ОСОБА_4 засудженою за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

У порядку ч. 2 ст. 404 КПК зменшено суму стягнуту з ОСОБА_4 на користь потерпілому з 31 982,87 грн до 3088,74 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватою в тому, що вона 15 січня 2015 року ввечері, перебуваючи в номері готелю "Колізей", що на вул. Шевченка, 85 у м. Хмельницькому, таємно повторно викрала мобільний телефон, який належав ОСОБА_5 із сім картою та ключі від автомобіля ВАЗ 21099 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на суму 499,75 грн, після чого з місця вчинення злочину зникла.

Пізніше того ж дня ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, скориставшись наявністю у неї ключів і знаючи місцезнаходження зазначеного автомобіля, незаконно ним заволоділа, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму 31 982,87 грн.

Частиною 1 ст. 117 КПК встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлено за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджена до покарання у виді позбавлення волі і знаходиться в місцях відбування покарання, а також те, що скаржниці доводиться надавати касаційному суду аргументи на свій захист без сторонньої допомоги, керуючись, у тому числі, ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, згідно з якими кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, колегія суддів вважає за можливе поновити скаржниці вказаний строк.

Разом із тим, розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши надані до скарги судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих злочинів, за які її засуджено, та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи ОСОБА_4 про невідповідність призначеного їй покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі винної є необґрунтованими.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

У цій справі, як видно із судового рішення, суд керувався саме вказаними нормами закону при постановленні вироку та призначенні ОСОБА_4 покарання.

Твердження про те, що місцевий суд при призначенні покарання не повною мірою врахував усіх обставин, які суттєво пом'якшують покарання і знижують ступінь суспільної небезпеки засудженої та вчинених нею діянь, є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК суд, з висновками якого погодився й апеляційний суд, урахував обставини, що впливають на покарання, зокрема: ступінь тяжкості вчинених злочинів, характер (зміст) протиправних дій, їх наслідки, особу винної, обставини, що пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів), а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, суд врахував, що ОСОБА_4 вчинила ці злочини в період судового розгляду за інший злочин проти власності.

Разом із цим вказані обставини за своєю суттю не є тими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого. Їх наявність сама по собі не тягне безумовне застосування ст. 69 КК та призначення засудженій покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті кримінально закону. Крім того, таке рішення приймається не тільки за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, а й з урахуванням особи винного.

З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, аналізу особи ОСОБА_4 - як у загально-соціальному плані, так і в плані її потенційної суспільної небезпеки, встановлених судом конкретних обставин події, суд правильно призначив їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК. Це рішення у вироку мотивоване, не сприймається явно несправедливим унаслідок суворості за його розміром.

До того ж, аналогічні за змістом доводи про пом'якшення призначеного покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належно розглянув і відмовив у їх задоволенні, навівши обґрунтування прийнятого рішення. ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

З огляду на викладене касаційна скарга засудженої не містить переконливих аргументів щодо необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження, а зі змісту скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає. А тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 03 червня 2015 року щодо ОСОБА_4 відмовити.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й та оскарженню не підлягає.