Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,

ознайомившись з касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 листопада 2015 року щодо вироку Волноваського районного суду Донецької області від 9 липня 2015 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, 1971 р.н., громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Згідно вироку ОСОБА_1 25.04.2015 у вечірній час в стані алкогольного сп'яніння у будинку АДРЕСА_2, на ґрунті довготривалих неприязних відносин, наніс ОСОБА_2 не менше трьох ударів ногою в грудну клітину, умисно заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати вказане судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи про м'якість призначеного засудженому покарання необґрунтовані.

Оскаржуючи вирок в апеляційному порядку, прокурор вважав справедливим покарання у виді позбавлення волі на 9 років.

З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що призначаючи покарання суд дотримався загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, оскільки врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, в силу ст. 89 КК України не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, а також те, що злочин вчинено щодо особи похилого віку.

Апеляційний суд врахував й інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також його наслідки, а саме: що між обвинуваченим та його батьком - потерпілим мали місце довготривалі неприязні стосунки, а з моменту побиття до настання смерті кваліфіковану медичну допомогу потерпілому надано не було.

За таких обставин, вмотивувавши свої висновки у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, апеляційний суд обґрунтовано залишив без зміни рішення суду першої інстанції, а в касаційній скарзі прокурора відсутні переконливі та достатні доводи на спростовування вищезазначених висновків та визнання призначеного ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через м'якість.

Доводів на підтвердження істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність в скарзі прокурора не наведено.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою заступника прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 листопада 2015 року щодо вироку Волноваського районного суду Донецької області від 9 липня 2015 року стосовно ОСОБА_1.

ухвала оскарженню не підлягає.