Колегія суддів Судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 27 січня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2010 року, якою кримінальну справу щодо

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

та

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не

судимого,

обвинувачених за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 4 ст. 296 КК України, повернуто прокурору Вінницької області для проведення додаткового розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачені в тому що вечором 15 липня 2007 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, разом із ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12 (засудженими за іншим вироком) прибули на подвір’я домогосподарства братів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по АДРЕСА_1 де, діючи из хуліганських спонукань, вчинили бійку з господарями. Діючи узгоджено, заздалегідь пристосованими предметами : ОСОБА_9 – дерев’яною штахетиною, а ОСОБА_8- металевим ключем, нанесли ОСОБА_13 удари по голові. В наслідок спільних узгоджених протиправних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_13 було заподіяно множинні садна та черепно-мозкову травну, яка ускладнилась набряком-здавлення головного мозку, що був безпосередньою причиною смерті потерпілого.

Вироком апеляційного суду Вінницької області від 02 жовтня 2008 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було визнано винними та засуджено за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 засуджено за ч.2 ст. 296 КК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 05 лютого 2009 року вирок щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд, під час якого було проведено дві судово-медичні експертизи, висновки яких непогоджуються між собою щодо предмету, яким було спричинено смертельну травму потерпілому та обставин її причинення.

Для усунення розбіжностей між висновками експертиз, ухвалою суду від 30 квітня 2010 року по справі призначено повторну комісійну судову медико-криміналістичну експертизу, проведення якої було доручено Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України (т.5 а.с.221-224).

Згідно з запитом Начальника ДУ Головного бюро судово-медичної експертизі для проведення експертизи суду запропоновано надіслати до Головного бюро гістологічний матеріал та череп від трупа ОСОБА_13 (т.5 а. с. 230, 233-234).

Ухвалою суду від 02 листопада 2010 року у порядку, передбаченому ст. 315-1 КК України, органу досудового слідства в термін 10 днів з дня отримання ухвали доручено провести виїмку черепа від трупа ОСОБА_13 і разом з матеріалами кримінальної справи направити до Головного бюро судмедекспертиз.

У зв"язку з невиконанням досудовим слідством судового доручення про виїмку черепа від трупа ОСОБА_13., необхідності вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, а також порушеннями органом досудового слідства норм кримінально-процесуального закону при вирішенні питання про порушення кримінальної справи та кваліфікації дій обвинувачених, ухвалою суду від 17 листопада 2010 року на підставі клопотання захисників справу повернуто на додаткове розслідування. .

У касаційних скаргах прокурор і потерпіла ОСОБА_7 просять скасувати рішення суду щодо повернення справи на додаткове розслідування, та направити її на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що питання, зазначені в ухвалі, можуть бути вирішені в ході судового слідства.

При цьому прокурор зазначає, що посилання суду на необхідність проведення повторної судово-медичної експертизи в Головному бюро СМЕ МОЗ є необґрунтованим, так як у висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 62-к від 04 серпня 2009 року, проведеної експертами Вінницького обласного бюро СМЕ, містяться ґрунтовні відповіді на всі запитання, які поставлені судом. при призначенні вказаної повторної експертизи. В ухвалі суду не зазначено, які саме дії необхідно виконати для перевірки версії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про їх невинуватість, а питання про наявність або відсутність у підсудних умислу та попередньої змови на вбивство ОСОБА_13 має вирішити суд.

Підсудний ОСОБА_8, захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у своїх запереченнях наводять доводи на обґрунтованість рішення суду щодо повернення справи на додаткове розслідування, просять касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційних скарг, захисників, які заперечували проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, а ухвала суду – скасуванню у зв`язку з істотними порушеннями судом кримінально-процесуального закону при її постанові, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 281 КПК України, та роз`яснень, що викладені в п.п.9,13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" № 2 від 11. 02.2005 року (va002700-05) , повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Законом допускається можливість невиконання органом досудового слідства слідчої дії, зазначеної в ухвалі суду, в разі, коли провести її фактично неможливо. Вказані вимоги закону та рекомендацій Верховного Суду України судом не дотримані.

Так, суд, пропонуючи органу досудового слідства виконати вимоги експертів і прийняти заходи для забезпечення проведення судової експертизи, яка призначена ухвалою суду, в належній мірі не врахував наявність в матеріалах справи заяв потерпілих, в яких вони заперечують проти ексгумації трупа ОСОБА_13, виходячи з етичних і моральних міркувань, а також повідомлення Начальника Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи про те, що гістологічні матеріли від трупа ОСОБА_13 знаходяться в стані різко виражених гнильних змін, що робить подальше їх дослідження недоцільним (т.5 а.с.239, 240, 273, 274, 276).

При цьому, апеляційним судом не вичерпані можливості усунення протиріч у висновках експертиз шляхом допиту в судовому засіданні експертів, які проводили експертизи, або доручення Головному бюро судово-медичної експертизи МОЗ України провести експертизу по матеріалам справи, тощо.

Не враховані судом також положення ст. 67 КПК України стосовно того, що ніякі докази, у тому числі, і висновки експертів, не мають для суду наперед встановленої сили, а оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, повертаючи кримінальну справу на досудове слідство, суд не вказав в ухвалі, з яких причин зазначені в ухвалі суду питання не можуть бути вирішені в судовому слідстві.

При новому судовому розгляді справи шляхом більш ретельного допиту підсудних, потерпілих, свідків, експертів, за необхідності проведення експертиз, надання судових доручень з реальними строками виконання, суду, зокрема, належить дослідити хронологічну послідовність нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13, фізичний стан потерпілого після того, як ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишили його. Встановити, чи мали змінитися висновки експертів Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи про знаряддя злочину у разі дослідження питання щодо можливості спричинення тілесних ушкоджень, яки знаходяться у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_13, шматком дошки, пофарбованим білою масляною фарбою, розмірами 72х10,5х2,3 з плямами бурого кольору, яка приєднана до справи як речовий доказ (т.2 а.с.22-23), а також вирішити інші питання, в тому числі, поставлені Ухвалою Верховного Суду України від 05.02.2009 року.

В разі встановлення під час судового слідства, що злочин вчинила інша особа, питання про притягнення її до кримінальної відповідальності суд має вирішити у порядку, передбаченому ст. 278 КПК України.

Питання, щодо істотності порушень органами досудового слідства норм КПК України (1001-05) , які не можуть бути усунені, суд повинен вирішити при прийнятті рішення по суті звинувачення.

Керуючись ст. ст. 394 – 396, п.1 ч.1 ст. 398 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і потерпілої ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2010 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.