Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі міста Суми (далі - УПФУ, ПФУ відповідно) до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків

за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2011 року,

У травні 2011 року УПФУ звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 на його користь заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік в сумі 1756,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач згідно зі статтею 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) є страхувальником і зареєстрований як платник страхових внесків в УПФУ. Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу ХV Закону № 1058-IV (1058-15) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок), зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. Сума страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, що перерахована до ПФУ, повинна становити не менше обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2010 рік ним було самостійно нараховані страхові внески в сумі 1828,80 грн, які були сплачені частково в сумі 72 грн, залишок несплаченої суми становить 1756,80 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2011 року, позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 1756,80 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що вона як фізична особа-підприємець не зобов'язана сплачувати до органів ПФУ страхові внески, оскільки сплачує фіксований податок.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановили, що ОСОБА_1 з 29 серпня 1996 року зареєстрована як фізична особа - підприємець, є платником фіксованого податку.

Відповідно до відомостей, зазначених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 самостійно у звіті за 2010 рік (Таблиця 2. Нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок)), відповідачем нараховано страхові внески в сумі 1 828,80 грн, сплачено 72 грн.

Заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 рік становить 1756,80 грн.

Пунктом 3 статті 11 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Отже, ФОП ОСОБА_1 є страхувальниками відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) .

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно частин третьої та четвертої статті 18 Закону № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено статтею 20 Закону № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) (далі - Інструкція).

За правилами частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як відповідач, є квартал.

Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2461-VI (2461-17) (набрав чинності 17 липня 2010 року) були внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (1058-15) , а саме:

" 4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .