Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року по справі № 818/133/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 року № 0013541503/69218.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому", результати якої оформлені актом перевірки від 16.12.2014 року № 5033/15-03/01555007.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 року № 0013541503/69218, яким ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" збільшено грошове зобов'язання за платежем - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за основним платежем - 17392,24 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8696,12 грн.

Відмовляючи в задоволення позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що між Сумською міською радою та ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" укладено договір оренди земельної ділянки № 29 від 05.03.1996 року, розташованої в м. Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м., та договір оренди земельної ділянки № 28 від 05.03.1996 року, розташованої в м. Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м.

Розмір орендної плати за земельні ділянки за договором оренди № 28 складає 1 % від нормативної грошової оцінки.

Згідно внесених змін від 01.04.2014 року до договору оренди № 29 розмір орендної плати складає 4% від грошової оцінки землі.

Виконуючи умови договору, підприємство сплачує орендну плату згідно договору оренди.

З 01 січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх нормативної грошової оцінки, що стало підставою для висновків акту від 16.12.2014 року ДПІ у м. Сумах, та в подальшому підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 року.

Порядок справляння плати за землю визначається Податковим кодексом України (2755-17) , пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 якого встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Згідно пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки.

Згідно з положеннями пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Податковий обов'язок, згідно з п. 36.3 ст. 36 ПК України, є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків па підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, проте законом встановлені обмеження, які носять імперативний характер, зокрема, щодо мінімальної суми платежу, яка становить 3% від їх грошової оцінки, а тому заниження розміру орендної плати призвело до заниження податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за жовтень 2014 року на суму 17392,24 грн.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року по справі № 818/133/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.