Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Розваляєвої Т.С.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання неправомірних дій та скасування рішень, -

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області (надалі - відповідач, Інспекція), третя особа - ОСОБА_3, в якому, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просила:

визнати неправомірними дії відповідача щодо складення акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 5 листопада 2013 року, протоколу від 5 листопада 2013 року № 675, припису від 5 листопада 2013 року № 272;

скасувати постанову від 18 листопада 2013 року № 689.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року рішення першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано припис від 5 листопада 2013 року № 272 та постанову від 18 листопада 2013 року № 689 Інспекції.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив рішення апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення першої інстанції.

Позивачем надіслані заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просила залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, позивача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є замовником реконструкції частини житлового будинку з цокольним та мансардним поверхами з добудовою по АДРЕСА_1.

22 липня 2008 року рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1065 позивачу надано дозвіл на добудову до частини приватного житлового будинку по АДРЕСА_1.

7 жовтня 2008 року Інспекцією надано ОСОБА_2 дозвіл на виконання будівельних робіт.

2 жовтня 2013 року позивач подав декларацію про готовність даного об'єкта до експлуатації.

На підставі наказу від 4 листопада 2013 року № 647, направлення від 4 листопада 2013 року № 969-пп, Інспекцією проведено позапланову перевірку достовірності даних у поданій декларації про готовність об'єкта до експлуатації, за результатами якої складено акт перевірки від 5 листопада 2013 року.

За результатами перевірки встановлено наступні відхилення від проекту:

проектом передбачено реконструкцію двох частин будинку із спільною стіною без розділення їх на окремі будівлі, в результаті реконструкції будинку позивача між частинами будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утворилась відстань 20 см.;

при улаштуванні мансардного поверху, частина покрівлі ОСОБА_2 винесена на частину будинку ОСОБА_3;

фасади реконструйованої частини будинку ОСОБА_2 не відповідають проектним рішенням.

5 листопада 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем складено протокол № 675 про адміністративне правопорушення, згідно якого виявлено порушення позивачем абзацу четвертого частини першої статті 25 Закону України "Про основу містобудування", частини десятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також 5 листопада 2013 року позивачу винесено припис № 272 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, яким вимагалось усунути вищевказані порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у строк до 5 січня 2014.

18 листопада 2013 року Інспекцією винесена постанова про адміністративне правопорушення № 689, якою за правопорушення, передбачене частиною дванадцятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 7650 грн.

Не погоджуючись із вищенаведеними діями та рішеннями Інспекції, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних, вказав, що в діях відповідача як суб'єкта владних повноважень не вбачається порушень законодавства.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, прийшов до висновку, що Інспекцією як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність припису № 272 від 5 листопада 2013 року та постанови № 689 від 18 листопада 2013 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 41 Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (надалі - Закон № 3038-VI (3038-17) в редакції від 19 вересня 2013 року, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На момент виникнення спірних відносин процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності визначав Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) (в редакції від 27 лютого 2012 року; надалі - Порядок № 553).

Відповідно до пункту 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції, підставою для проведення позапланової перевірки,зокрема, є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було притягнуто до відповідальності згідно з частиною дванадцятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП (80731-10) ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 96 КУпАП експлуатація об'єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів I категорії складності, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот п'ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, будівельні роботи були завершені позивачем у 2009 році, відповідальність згідно з вищезазначеною нормою передбачена лише щодо правовідносин, які виникли з 19 січня 2012 року та не має зворотньої дії в часі.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Інспекцією встановлено, що ОСОБА_2 винна у самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачам не доведено, які саме зміни архітектурного вигляду було проведено позивачем з врахуванням того, що будинок було здано в експлуатацію 7 жовтня 2013 року, а перевірка проведена відповідачем 5 листопада 2013 року.

Також необхідно вказати, що на момент підготовки позивачем дозвільної документації та закінчення будівництва, в чинному законодавстві була відсутня норма щодо обов`язку внесення змін до проекту. Так, статтею 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (в редакції від 16 травня 2007 року, що була чинною на момент підготовки дозвільної документації) передбачено, що зміни до проекту вносились лише за умови зміни державних стандартів, норм та правил під час проведення будівельних робіт.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки протягом 2008-2009 років державні стандарти, норми і правила не змінювались, у позивача не виникало обов`язку вносити зміни до проекту, оскільки позивачем проведено будівельні роботи без зміни державних стандартів, норм та правил.

Таким чином, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, колегія суддів зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.