Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Загороднього А.Ф., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумського міського голови Лисенка Олександра Миколайовича

на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Сумської міської ради (далі - Сумська міськрада), Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (далі - Департамент), Сумського міського голови Лисенка Олександра Миколайовича про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог зазначав, що з лютого 2014 року працював на посаді заступника директора Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради - начальником управління архітектури та містобудування - головним архітектором Сумської міськради. Розпорядженням Сумського міського голови від 14 липня 2015 року № 279-к позивачу оголошено догану, а з 24 липня 2015 року звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) згідно з розпорядженням від 24 липня 2015 року № 294-к. Підставою звільнення стала службова записка начальника правового управління від 17 липня 2015 року про самоусунення позивача від виконання посадових обов'язків, що виразилось у невжитті заходів щодо недопущення видачі містобудівних умов та обмежень неповноважною особою та неповідомлення про це міського голову. Посилаючись на те, що його неправомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та безпідставно звільнено з займаної посади, просив суд, визнати протиправними і скасувати розпорядження Сумського міського голови від 14 липня 2015 року № 279-к та від 24 липня 2015 року № 294-к, поновити на посаді, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати 1000,00 грн моральної шкоди.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано розпорядження Сумського міського голови від 14 липня 2015 року № 279-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_5." та від 24 липня 2015 року № 294-к "Про звільнення ОСОБА_5.". Поновлено ОСОБА_5 на роботі на посаді заступника директора департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради - начальника управління архітектури та містобудування - головного архітектора з 25 липня 2015 року. Стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 липня 2015 року до дати фактичного поновлення на роботі на посаді. Стягнуто з Сумського міського голови Лисенка О.М. на користь ОСОБА_5 1000,00 грн моральної шкоди.

У касаційній скарзі Сумський міський голова Лисенко О.М. порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, КЗпП України (322-08) , Законів України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ), від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон № 687-XIV (687-14) ). Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та наданим доказам, зокрема, документам, що свідчать про неналежне виконання позивачем посадових обов'язків керівника та перебування його на роботі у період дії лікарняного листка. Крім того, не доведено факт завдання ОСОБА_5 моральних страждань. У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що з січня 2016 року Департамент перебуває у ліквідації, а тому позивач не може бути поновлений на попередній посаді.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 06 лютого 2014 року ОСОБА_5 призначений на посаду заступника директора департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради - начальника управління архітектури та містобудування - головного архітектора Сумської міської ради.

02 червня 2015 року відповідачем видано розпорядження № 142-р, яким позивача в термін до 15 червня 2015 року зобов'язано в письмовій формі надати міському голові інформацію з питань містобудівної діяльності та землевідведення станом на 01 червня 2015 року.

Розпорядженням Сумського міського голови від 14 липня 2015 року № 279-к позивачу оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків, а саме : недостатній контроль за станом виконавської дисципліни та несвоєчасне надання інформації на розпорядження від 02 червня 2015 року № 142-р "Про надання інформації".

Розпорядженням Сумського міського голови від 24 липня 2015 року № 294-к ОСОБА_5 звільнено з посади заступника директора департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з 24 липня 2015 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, що виразилось у невжитті заходів щодо недопущення видачі містобудівних умов та обмежень неповноважною особою та неповідомлення міського голови про зазначені факти (пункт 1 статті 41 КЗпП України).

Підставою звільнення позивача зазначено службову записку начальника правового управління Чайченка О.В. від 17 липня 2015 року № 574/09-15.07 та акт від 24 липня 2015 року про ненадання ОСОБА_5 письмових пояснень відповідно до статті 149 КЗпП України.

Як зазначено у службовій записці від 17 липня 2015 року № 574/09-15.07, 16 липня 2015 року правовому управлінню Сумської міської ради надані зміни від 27 лютого 2015 року № 25/08.01-15 до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 25 вересня 2014 року № 127/22.01-15 підготовлені та видані директором Департаменту Жуком А.В., який не має повноважень на їх виготовлення. При цьому, такі випадки є непоодинокими, що свідчить про те, що головний архітектор ОСОБА_5 самоусунувся від виконання службових обов'язків та не вжив будь-яких заходів щодо недопущення таких порушень і не повідомив міського голову про факти прийняття рішень не уповноваженою особою, що є підставою для застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону № 687-ХІV органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) ), згідно з частиною 3 статті 51 якого міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Рішенням ХХХVІІ сесії Сумської міської ради VI скликання від 29 січня 2014 року № 3013-МР затверджено Положення про Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (далі - Положення), який згідно з пунктом 1.3. цього Положення є правонаступником управління містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Управління архітектури та містобудування Департаменту є спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури на території міста Суми ( пункт 2.4. Положення).

Частиною 1 статті 14 Закону № 687-ХІV встановлено, що керівники органів містобудування та архітектури є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Як встановлено судами, розпорядженням Сумського міського голови Лисенка О.М. від 14 липня 2015 року № 279-к ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за недостатній контроль за станом виконавської дисципліни та несвоєчасне надання інформації на розпорядження від 02 червня 2015 року № 142-р "Про надання інформації".

Частиною 2 статті 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (частина 1 статті 147 КЗпП України).

Порядок застосування дисциплінарного стягнення визначений статтею 149 КЗпП України, згідно з частиною 2 якої, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, а при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина 3 статті 149 КЗпП України).

Отже, враховуючи приписи частини 3 статті 149 КЗпП України, наказ про застосування до працівника дисциплінарного стягнення повинен бути обґрунтованим, а вид стягнення визначений з урахуванням усіх обставин, що спричинили виникнення підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Вирішуючи спір та оцінюючи надані докази суди встановили, що на виконання розпорядження від 02 червня 2015 року № 142-р "Про надання інформації" 15 червня 2015 року позивачем направлено лист № 142-р, в якому у визначений строк відповідачу надано запитувану інформацію про хід виконання його розпорядження (том І а.с.13).

Згідно з інформацією, зазначеною у службовій записці від 20 серпня 2015 року № 68/06.01-27, цей лист було підготовлено та зареєстровано, як вихідну документацію, і в друкованому вигляді надано відділу документообігу управління публічної політики департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради (том І а.с. 122).

Судами перевірені доводи відповідача щодо відсутності реєстрації цього листа належним чином та правильно зазначено, що надані документи, зокрема, службові записки, не свідчать про те, що розпорядження Сумського міського голови № 142-р позивачем не виконувалось, оскільки подальша переписка свідчить про наявність такого листа.

Крім того, наведені у розпорядженні від 14 липня 2015 року № 279-к мотиви щодо недостатнього контролю з боку позивача за станом виконавської дисципліни мають загальний характер, оскільки не конкретизовано, в чому саме полягає допущені ОСОБА_5 порушення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивача безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 42 Закону № 280/97-ВР міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Частиною 3 статті 7 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-ІІІ (2493-14) ) встановлено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

При цьому, звільнення за наведеною нормою КЗпП України (322-08) окремих категорій працівників можливе за умови дотримання вимог, які випливають із системного тлумачення даної норми права.

Так, на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано, зокрема, з керівником підприємства, установи, організації, (філіалу, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками у разі вчинення ними грубого порушення трудових обов'язків, що має одноразовий характер.

У службовій записці від 17 липня 2015 року № 574/09-15.07, на підставі якої видане розпорядження про звільнення позивача, зазначено, що ОСОБА_5, як головний архітектор м. Суми несумлінно виконував свої посадові обов'язки, що виразилось у бездіяльності під час прийняття директором Департаменту містобудування та земельних відносин Жуком А.В. змін до бланку № 2852 від 27 лютого 2015 року № 25/08.01-15 до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 25 вересня 2014 року № 127/22.01-15 та не доведенні про цей факт міському голові (а.с.12).

Тобто, порушення трудових обов'язків позивачем полягало у не здійсненні контролю за видачею дозвільних документів, внаслідок чого ці документи, на думку начальника правового управління Чайченка О.В., були підписані директором Департаменту, який не мав на це повноважень.

Згідно з підпунктом 3.2.19 Положення Департамент надає відповідно до закону містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок.

Пунктом 2.7 Положення передбачено, що Департамент очолює директор, який згідно з підпунктом 2.8.1. здійснює керівництво діяльністю Департаменту, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Департамент завдань та визначає ступінь відповідальності заступника директора Департаменту. Перелік повноважень директора наведений у пункті 2.8 Положення.

При цьому, заступник директора Департаменту може виконувати обов'язки керівника Департаменту виключно за умови його відсутності та згідно з розпорядженням міського голови (пункт 2.7).

Водночас, надання Управлінню архітектури та містобудування Департаменту, яке очолює позивач, статусу спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури на території міста Суми не свідчить про те, що саме цей орган має видавати містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок, оскільки за змістом підпунктом 3.2.19 цей обов'язок покладено саме на Департамент, керівником якого був Жук А.В., який і підписав зміни до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

За таких обставин, суди правильно зазначили, що висновки відповідача про те, що зміни до бланку № 2852 від 27 лютого 2015 року № 25/08.01-15 до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 25 вересня 2014 року № 127/22.01-15 підписані неповноважною особою не ґрунтуються на вимогах наведеного Положення.

Крім того, службова записка від 17 липня 2015 року № 574/09-15.07 містить інформацію про неодноразовість таких випадків, що в свою чергу, виключає можливість звільнити ОСОБА_5 за пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України.

За таких обставин, суди правильно скасували розпорядження Сумського міського голови від 24 липня 2015 року № 294-к та правильно поновили позивача на посаді.

При цьому, враховуючи те, що звільнення ОСОБА_5 з посади широко висвітлювалося в засобах масової інформації, у зв'язку з чим відновлення його ділової репутації потребувало додаткових зусиль та певних затрат, оскільки останній є відомою публічною особою, має загальний стаж служби в органах місцевого самоврядування близько 30 років, має державні нагороди в галузі архітектури, неодноразово нагороджувався почесними грамотами за сумлінну працю, є членом-кореспондентом Академії будівництва України та Академії архітектури України, колегія суддів погоджується з висновками судів, що відповідач має відшкодувати ОСОБА_5 1000,00 грн моральної шкоди.

Разом з тим, згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поновлюючи позивача на посаді суди дійшли висновку, що з відповідача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 липня 2015 року по дату фактичного поновлення на роботі.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Повноваження адміністративного суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України, за приписами пункту 2 частини 2 якої, суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, вказавши при цьому норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії.

Пунктом 4 частини 2 статті 162 КАС України передбачений і такий спосіб захисту як стягнення коштів із відповідача, який може бути застосований у випадках, прямо передбачених законом.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі - Порядок), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства, та середньоденний заробіток позивача.

Крім того, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Проте, в оскаржуваних рішеннях висновки щодо сплати прибуткового податку та інших обов'язкових платежів відсутні і це питання суди не вирішили.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, судові рішення, підлягають скасуванню в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Сумського міського голови Лисенка Олександра Миколайовича задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року скасувати в частині стягнення з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 липня 2015 року до дати фактичного поновлення на роботі на посаді, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.