Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року

у справі № 809/2328/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

У лютому 2009 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 серпня 2008 року № 0001062301/0, яким до підприємця застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1825,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 рок, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних від 08 серпня 2008 року № 0001062301/0; присуджено на користь позивача із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що суди розв'язуючи спір обмежилися лише обставинами, встановленими постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківській області від 01 жовтня 2008 року у справі № 3-3451/2008 року про адміністративне правопорушення, щодо факту видачі продавцем позивача 31 липня 2008 року двох чеків, а саме, ААБШ № 252883 на суму 13,50 грн. та ААБШ № 252884 на суму 10,50 грн. Разом з цим, доказів видачі (невидачі) продавцем магазину, який належить позивачу, розрахункових квитанцій на суму покупки - 26,70 грн. матеріали справи не містять, як і не містять копій розрахункових чеків, про які вказано у постанові про адміністративне правопорушення. Крім іншого, обставини щодо відповідності (невідповідності) грошових коштів, які знаходились на місці проведення розрахунків, сумі за розрахунковими квитанціями, які повинні бути підтверджені належними доказами, зокрема, описом наявних купюр, про який вказано у акті перевірки (арк. справи 8 - зворотна сторона), судами першої та апеляційної інстанції взагалі не досліджувались.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року в позові відмовлено повністю з тих підстав, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих податковим органом доказів щодо допущеного ним порушення у сфері розрахунків.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 серпня 2008 року № 0001062301/0.

Судове рішення апеляційної інстанції обґрунтовано посиланням на обставини, встановлені районним судом у справі про адміністративний проступок, щодо відсутності складу адміністративного правопорушення у діях продавця позивача під час реалізації товару 31 липня 2008 року, а також на неналежність акту перевірки у якості доказу встановлених податковим органом порушень під час перевірки ФОП ОСОБА_1 внаслідок того, що такий акт складено за відсутності позивача, не містить підпису останнього чи уповноваженої особи, та відсутність доказів, що продавець ОСОБА_2, в присутності якої була проведена перевірка, перебувала у трудових відноси із ФОП ОСОБА_1

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1825,00 грн. згідно з рішеннями від 08 серпня 2008 року № 0001062301/0 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті фактичної перевірки від 31 липня 2008 року № 901247 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. Згідно з висновками цього акту позивач порушив вимоги пунктів 5, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), які полягали: у проведенні господарської операції без застосування розрахункової книжки та без видачі розрахункового документа на суму покупки - 26,70 грн.; у невідповідності суми коштів, яка знаходилась на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначеній у поточному звіті реєстратора розрахункових операцій (розрахунковими квитанціями), на суму 297,00 грн.

Продавець позивача гр. ОСОБА_2, у присутності якої була проведена повірка, ознайомившись з матеріалами перевірки, відмовилася від підписання акта перевірки, про що ДПІ зроблено відповідний запис у акті перевірки і складено акт відмови від підпису та отримання матеріалів перевірки (додаток до акту перевірки від 31 липня 2008 року № 901247).

За вказані правопорушення продавця позивача гр. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, проте постановою Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 01 жовтня 2008 року (справа № 3-3451/2008 р.) гр. ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, оскільки, як встановлено судом, згідно книги обліку розрахункових операцій 31 липня 2008 року було проведено розрахункові операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів - чек ААБШ № 252883 на суму 13,50 грн. та ААБШ № 252884 на суму 10,50 грн.

Згідно з пунктами 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідальність за невиконання зазначених обов'язків передбачено п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), що здійснено без проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Положеннями п. 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно зі ст. 22 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Задовольняючи позовні вимоги у частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн. за порушення норм ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про те, що обставини, встановлені у справі про адміністративне правопорушення № 3-3451/2008 р., мають преюдиційне значення. Цією ухвалою встановлено факт видачі позивачем розрахункових документів на суму 24,00 грн., в той же час податковим органом застосовано фінансові санкції за проведенні господарської операції без застосування розрахункової книжки та без видачі розрахункового документа на суму 26,70 грн.

Також, дослідивши наявні в матеріалах справи докази (акт перевірки (а.с. 7-8), опис готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків (а.с 134)), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а також правильно застосувавши норму ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України), суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про доведеність податковим органом таких обставин, що стосуються здійснення позивачем господарської діяльності, як незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО, на суму 297,00 грн. (321,00 грн. (готівкові кошти на місці проведеннярозрахунків) - 24,00 грн. (показники денного Х-звіту РРО)), а тому правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1485,00 грн. Правильність суми штрафних (фінансових) санкцій підтверджується розрахунком розміру санкцій, наведеному ДПІ у запереченні до позову (а.с. 44 - 45).

Доводи позивача, що у межах однієї торгової площі з позивачем здійснює підприємницьку діяльність інший господарюючий суб'єкт (ФОП ОСОБА_1.), грошові кошти у касі якого було помилково враховано перевіряючими під час перевірки саме як касу позивача, - є безпідставними, оскільки на позивач не подав суду докази на підтвердження цих обставин.

Безпідставними є також доводи позивача про відсутність трудових відносин з гр. ОСОБА_2, оскільки з урахуванням положень ч. 4 ст. 24 Кодексу Законів про працю України порушення порядку здійснення розрахункових операцій є підставою для притягнення до відповідальності незалежно від того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції на відміну від суду апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність податковим органом факту порушення позивачем вимог ст. 3 Закону № 265/95-ВР та обґрунтованість рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 серпня 2008 року № 0001062301/0 щодо застосування до підприємця санкцій у сумі 1825,00 грн.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі № 809/2328/13-а скасувати, а постанову Івано - Фраківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.