Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів (правонаступник Ужгородської митниці)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року

у справі № 2а-180/09/0770

за позовом ОСОБА_2

до Ужгородської митниці Державної митної служби

третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, відшкодування моральної шкоди та судових витрат,

У січні 2009 року ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень Ужгородської митниці форми "Р" від 02 вересня 2008 року № 33, № 34 про визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 5878,74 грн. та із ввізного мита в сумі 29393,69 грн.; про стягнення на його користь із Державного бюджету України витрати щодо сплати за правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. та моральної шкоди - 18000,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено частково: податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 02 вересня 2008 року № 33, № 34 визнані протиправними та скасовані; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Чопська митниця Міндоходів (правонаступник Ужгородської митниці), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатські області (правонаступник Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області) підтримало вимоги касаційної скарги митного органу шляхом подання заяви про приєднання до касаційної скарги в порядку ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що митниця провела камеральну перевірку повноти нарахування митних платежів при митному оформленні в Ужгородсткій митниці транспортних засобів, задекларованих ОСОБА_2 за кодом 8704 згідно УКТ ЗЕД, за наслідками якої складено акт від 12 червня 2008 року № 11/8/300000000/003361457.

Згідно із висновками вказаного акту ОСОБА_2 під час оформлення імпортного товару з назвою "автомобіль вантажний марки "DAF TRUCKS NV AD 85 ХС 430", 2001 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, двигун дизельний, об'єм двигуна 12580 см. куб., згідно реєстраційного документу НОМЕР_2" у митній декларації без номера від 27 вересня 2007 року допустив методологічну помилку, яка полягала у невідповідності заявленого коду товару УКТ ЗЕД (8704 10 11 90) при декларуванні імпортованого товару, що призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на 5598,80 грн. та за ввізним митом - 27993,99 грн. Такі висновки митного органу вмотивовані тим, що, враховуючі аналіз митної декларації; технічні характеристики транспортного засобу; дані офіційних Інтернет-сайтів виробника та офіційних дилерів даної марки автомобіля; текстового опису товарів, що відноситься до товарних підпозицій 8704 10; листа Держмитслужби від 02 жовтня 2007 року № 29/1-11.1/5870 та від 06 лютого 2008 року № 29/1-11.1/681 ЕП "Щодо класифікації згідно з УКТЗЕД автомобілів самоскидів"; відповіді на запит Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Держмитслужби України від 23 травня 2008 року № 29/1/11.2/3813 та від 29 травня 2008 року № 29/1-11.2/3945, позивач повинен був декларувати за кодом УКТ ЗЕД 8704 23 99 00 із ставкою ввізного мита 20 % та зі сплатою ПДВ, а не за кодом УКТ ЗЕД 8704 10 11 90 із ставкою ввізного мита 1 %.

На підставі зазначеного висновку митниця донарахувала ОСОБА_2 податкові зобов'язання із ввізного мита та ПДВ згідно із податковими повідомленнями - рішеннями від 02 вересня 2008 року № 33, № 34, з приводу правомірності яких виник спір.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що: митне оформлення товару здійснювалось із складанням акту про проведення митного огляду транспортного засобу від 27 вересня 2007 року № 3347; імпортований товар класифікувався за товарною підкатегорією 8704 10 11 90 УКТ ЗЕД (вантажний автомобіль - самоскид, призначений для використання на бехдоріжжі) згідно з рішенням про визначення коду товару від 01 жовтня 2007 року № КТ-300-461-07, яке було прийнято на підставі листа ТОВ "Трак Центр ЛТД" (офіційний дилер в Україні № 270 від 01 жовтня 2007 року та висновку експерта Закарпатської торгово-промислової палати від 28 вересня 2007 року № К-1801); посадовими особами митного органу було перевірено та підтверджено митну вартість імпортованого товару, заявлену позивачем у розмірі 20500,00 Євро.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, дійшов висновку, що митниця діяла на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, та встановивши невідповідність заявленого позивачем коду товару згідно УКТ ЗЕД, правомірно донарахувала податкові зобов'язання із ввізного мита та ПДВ.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при митному оформленні товару митний орган самостійно класифікував товар, а відповідно і визначив суму мита, збору, ПДВ до сплати та засвідчив відповідність відомостей, зазначених позивачем у вантажних митній декларації, та відсутність неправомірних дій позивача, спрямованих на заниження ставки ввізного мита та суми ПДВ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом п. 10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України (2755-17) ) якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення закріплені у п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України.

За змістом ст. 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 - III, дія якого не поширюється на митні органи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 21.01.2011, 18.09.2012, 04.11.2014 (справи №№ 21-64а10, 21-203а12, 21-479а14 відповідно).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у ході розгляду справи обставин та обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми "Р" від 02 вересня 2008 року № 33, № 34.

Доводи, наведені мирним органом у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну Чопської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року у справі № 2а-180/09/0770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.