Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області (далі - Управління) до Відкритого акціонерного товариства "Смілянське автомобільно-транспортне підприємство 17128" (далі - ВАТ "Смілянське автомобільно-траспортне підприємство 17128") про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року,

У вересні 2011 року Управління звернулось до суду з позовом, в якому просило: стягнути з ВАТ "Смілянське автомобільно-транспортне підприємство № 17128" 20753 грн 77 коп заборгованості по витратах за виплату та доставку пільгових пенсій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що ВАТ "Смілянське автотранспорте підприємство 17128", зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Смілянської міської ради 14 листопада 1995 року.

Управлінням нараховано відповідачу заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які отримують пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до розрахунку Управлінням за період з 27 березня 2011 року по 26 травня 2011 року ВАТ "Смілянське автотранспорте підприємство 17128" нараховано до відшкодування 20753 грн 77 коп. фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

На виконання вимог позивача відповідачем сплачено витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що підтверджується платіжними дорученнями від 18 березня 2011 року № 262 в розмірі 7632 грн 32 коп, від 19 квітня 2011 року № 378 в розмірі 6658 грн 71 коп, від 20 травня 2011 року в розмірі 6444 грн 53 коп.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 цього Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VІ (2464-17) (далі - Закон № 2464-VІ (2464-17) ) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами другою, третьою статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно частини шостої статті 25 № 2464-VІ встановлено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від останнього місця роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) (далі - Інструкція), передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) .

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 2 червня 2015 року № 21-166а15.

Таким чином, суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки самостійне зарахування позивачем сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений відповідачем в призначенні платежу, є неправомірним.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Смілі та Смілянському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.