Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Широян Т.А., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 6 грудня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 25 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 25 січня 2011 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року апеляцію потерпілої залишено без задоволення, а постанову районного суду без зміни.

Згідно постанови суду, 22 серпня 2005 року приблизно о 21.00 годині ОСОБА_3 перебуваючи за кермом автомобіля "КІА Веста", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 60 км/год на 32 км 500 метрів автодороги Київ – Луганськ, що на території Обухівського району Київської області, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, рухався зі швидкістю, яка не відповідала видимості елементів дороги, з моменту виявлення пішохода не прийняв заходів до зниження швидкості руху керованого ним автомобіля, до повної зупинки, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, чим порушив Правила дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме не виконав вимоги п. п. 1.3, 1.5, 12.2, 12.3. В результаті даного ДТП ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень у зв’язку з порушенням кримінального та кримінально-процесуального закону, та направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що судом було безпідставно звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності. Вважає, що застосовуючи акт амністії, суд не повинен був позбавляти його додаткового покарання, а саме права керування транспортними засобами. Стверджує, що суд невірно відніс дії ОСОБА_3 до категорії злочинів вчинених з необережності. Наголошує, що судом не враховані допущені порушення вимог закону при проведенні досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, пояснення потерпілої та її представника на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом (955-16) , особи, які підпадають під дію ст. 1 цього закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті судами.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 р. підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, які вчинили злочини з необережності, за які законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше 10 років.

Як вбачається зі справи ОСОБА_3 скоїв необережний злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України 22 серпня 2005 року. З наданих суду документів ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, якій на день набрання чинності закону про амністію не виповнилось 18 років. Даних про те, що ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав, у справі немає.

Обставин, що унеможливлювали застосування акту амністії у справі не встановлено.

Твердження потерпілої про те, що суд незаконно звільнив ОСОБА_3 від додаткового покарання є безпідставними, оскільки від був звільнений від кримінальної відповідальності, а не від призначеного судом покарання.

Допущені, на думку потерпілої, органом досудового слідства порушення кримінально-процесуального закону при проведені досудового слідства не можуть бути перешкодою для застосування до ОСОБА_3 положень Закону України "Про амністію" (955-16) .

Апеляційний суд, розглянувши справу за апеляційною скаргою потерпілої, обґрунтовано підтвердив правильність і законність рішення місцевого суду.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових рішень,, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Обухівського районного суду Київської області від 25 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року щодо ОСОБА_3 без зміни.