Справа № 11-33/11 

Головуючий по першій інстанції ОСОБА_1

Провадження №11/0390/646/11

Категорія: ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, КК України 

Доповідач Міліщук С.Л.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді: Міліщука С.Л.

суддів: Хлапук Л.І., Оксентюка В.Н.,

з участю прокурора: Плечій О.М.,

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

законних представників неповнолітніх засуджених: ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

засуджених: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями заступника прокурора Маневицького району, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_11, захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_12, захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_13, захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_10 та неповнолітнього засудженого ОСОБА_12 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 30 червня 2011 року, яким, -

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, учень Любешівського технічного коледжу ЛНТУ, неодружений, раніше не судимий, засуджений:

- за ч.3 ст. 152 КК України на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 153 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_10 призначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі строком на 9 (дев’ять) років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, учень Любешівського технічного коледжу ЛНТУ, неодружений, раніше не судимий, засуджений:

- за ч.3 ст. 152 КК України на 7 (сім) років 3 (три) місяці позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 153 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_11 призначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець та житель АДРЕСА_3, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, учень Любешівського технічного коледжу ЛНТУ, неодружений, раніше не судимий, засуджений:

- за ч.3 ст. 152 КК України на 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 153 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_13 призначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець с. Дольськ Любешівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_4, громадянин Республіки Білорусь, з повною загальною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше не судимий, засуджений:

- за ч.3 ст. 152 КК України на 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 153 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_12 призначено за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

Запобіжні заходи ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишено попередні –взяття під варту.

Строки відбування покарання засудженим ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 постановлено обчислювати з дня затримання –ОСОБА_10 з 19 год. 54 хвилин 29 червня 2009 року, ОСОБА_11 - з 20 год. 55 хвилин 29 червня 2009 року, ОСОБА_13 –з 20 год. 20 хвилин 29 червня 2009 року, ОСОБА_12 –з 21 год. 30 хвилин 29 червня 2009 року, виключивши ОСОБА_10 період перебування на підписці про невиїзд з 29 вересня 2009 року по 16 жовтня 2009 року.

Судові витрати по справі, які були пов’язані з проведенням судових експертиз, стягнуто в дохід держави в дольовому порядку з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 –з кожного по 1016 грн. 11 коп.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

Згідно вироку суду неповнолітні ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 визнані винними за засуджені за те, що вони 29 червня 2009 року в період з 01 до 05 години, знаходячись в будинку АДРЕСА_5, та перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, групою осіб, застосовуючи психічне і фізичне насильство до неповнолітньої ОСОБА_17, а також використовуючи її безпорадний стан, почергово зґвалтували останню.

Після скоєного зґвалтування ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 групою осіб, застосовуючи психічне і фізичне насильство до неповнолітньої ОСОБА_17 почергово повторно задовольнили з останньою свої статеві пристрасті неприродним способом.

В результаті вищевказаних дій потерпілій ОСОБА_17 були заподіяні легкі тілесні ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

В апеляціях, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засуджених:

- заступник прокурора Маневицького району, яка приймала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить змінити вирок, виключивши із його резолютивної частини вказівку про поміщення засуджених до кримінально-виконавчої установи, оскільки така вказівка не грунтується на законі;

- захисник-адвокат ОСОБА_2 просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_11, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. В обґрунтування зазначає, що судом не враховано визнання ОСОБА_11 своєї вини, його щире каяття та активне сприяння у розкритті вчинених злочинів;

- захисник-адвокат ОСОБА_3 просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_12 та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає, що судом не враховано визнання ОСОБА_12 своєї вини, його щире каяття, вчинення злочинів вперше та у неповнолітньому віці. Також заперечує, що ОСОБА_12 під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп’яніння;

- захисник-адвокат ОСОБА_4 просить змінити вирок суду щодо ОСОБА_13 та призначити йому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України. Вважає, що судом не враховано визнання ОСОБА_13 своєї вини, його щире каяття, вчинення злочинів вперше та у неповнолітньому віці, позитивні характеристики по місцю проживання та навчання, звернення жителів с. Дольськ з проханням не карати ОСОБА_13 суворо.

- захисник-адвокат ОСОБА_5 просить вирок суду щодо ОСОБА_10 змінити, призначивши останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вважає, що судом не враховано, що ОСОБА_10 свою вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому, до кримінальної відповідальності притягається вперше, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, звернення жителів с. Дольськ з проханням суворо ОСОБА_10 не карати.

В своїй апеляції неповнолітній засуджений ОСОБА_12 просить вирок суду щодо нього скасувати, постановити новий, яким призначити йому більш м’яке покарання. Зазначає, що в статеві зносини природнім шляхом з потерпілою не вступав, а тому вважає, що безпідставно засуджений судом за ч.3 ст. 152 КК України.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, доводи апеляції, прокурора, який підтримав подану прокуратурою апеляцію, а інші заперечив, засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, законних представників неповнолітніх засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які просили їх апеляції задовольнити, та не заперечували щодо задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що задоволенню підлягає лише апеляція прокурора, а інші задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 групою осіб згвалтування неповнолітньої та повторного насильницького задоволення статевої пристрасті з неповнолітньою неприродним способом при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку та вірно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 153 та ч. 3 ст. 152 КК України, і які ніким, крім засудженого ОСОБА_12 не оспорюються.

Посилання засудженого ОСОБА_12 про те, що він потерпілу не ґвалтував, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.3 ст. 152 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовується наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_17, із яких вбачається, що під час гвалтувань ОСОБА_12 допомагав іншим, тримаючи її за руки ( т.3 а.с. 75, 130 –133)

- показаннями самого ОСОБА_12, який в судовому засіданні підтвердив те, що ОСОБА_10 вступав з потерпілою в статеві відносини, а він в цей час тримав її за руку (т.6 а.с.128);

- показаннями даними в судовому засіданні неповнолітнім засудженим ОСОБА_10 про те, що коли він вступав з потерпілою в статеві зносини природнім шляхом, ОСОБА_12 та хлопці допомагали йому в цьому, зокрема ОСОБА_12 тримав її за ноги (т.6 а.с.128);

Дані показання повністю підтвердив в судовому засіданні і неповнолітній засуджений ОСОБА_13 (т.6 а.с.129).

Об’єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 152 КК України не вичерпується статевими зносинами і включає в себе дії (насильство та приведення у безпорадний стан), які можуть бути реалізовані й тими, хто природний статевий акт безпосередньо не вчиняє. Тому як співвиконавство зґвалтування розглядаються і дії особи, яка не вчинила і не мала наміру вчинити статевий акт, але безпосередньо застосувала фізичне насильство, погрозу чи довела потерпілу особу до безпорадного стану з метою зґвалтування її іншою особою.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що ОСОБА_12 безпосередньо застосував фізичне та психічне насильство до ОСОБА_17 з метою зґвалтування її іншими особами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав його винним у зґвалтуванні неповнолітньої, вчиненому групою осіб, та правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст. 152 КК України.

Твердження захисника-адвоката ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_12 під час вчинення ним злочинів не перебував в стані алкогольного сп’яніння, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуєються поясненнями самого ОСОБА_12, який як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні послідовно пояснював, що 28.06.2011 року приблизно о 23 годині він з ОСОБА_10 та іншими зайшов до будинку, що належить сім’ї ОСОБА_11, де вжив 150-200 грам горілки.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Посилання захисників-адвокатів на те, що судом при призначенні покарання не було враховано, що їх підзахисні повністю визнали свою вину, щиро розкаялись, сприяли розкриттю злочину, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вбачається із матеріалів справи всі засуджені, заявляючи про визнання ними своєї вини, в той же час, давали показання, якими зменшували свою роль у вчиненні інкримінованих їм злочинів, намагаючись таким чином уникнути відповідальності за вчинене.

Що ж стосується тверджень захисників про залишення судом поза увагою інших обставин, які зазначені в їх апеляціях і які, на їх думку, суттєво знижують ступінь тяжкості вчинених їх підзахисними злочинів, то колегія суддів вважає їх також безпідставними.

Як вбачається із вироку, суд при призначенні покарання ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18 врахував:

- тяжкість вчинених ними злочинів –один з яких є тяжким, а інший особливо тяжким;

- особи винних –їх молодий вік, що всі до кримінальної відповідальності притягуються вперше, по місцю проживання характеризуються позитивно, до вчинення злочинів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13 навчалися у Любешівському технічному коледжі ЛНТУ, ОСОБА_12 ніде не працював і не навчався, позитивні характеристики ОСОБА_10, ОСОБА_13 та посередню характеристику ОСОБА_12 за місцем навчання, посередні характеристики з місця утримання під вартою –СІЗО м. Луцька, стан здоров’я ОСОБА_10, який хворіє на цукровий діабет, тип І, важка форма, субкомпенсований;

- роль кожного з них у вчиненні злочинів, в тому числі, що ОСОБА_10 являється ініціатором та найбільш активним учасником вчинених відносно ОСОБА_17 злочинів;

- часткове визнання ними своєї вини в інкримінованих їм злочинах.

В якості ж обставини, що обтяжує відповідальність ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18 визнано вчинення ними злочинів у стані алкогольного сп’яніння.

В той же час, в якості обставини, що пом’якшує відповідальність всіх засуджених, судом визнано вчинення ними злочинів у неповнолітньому віці.

Разом з тим, ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні при перегляді її колегією суддів в апеляційному суді не встановлено інших обставин, які б пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів, з якими закон пов’язує можливість застосування до всіх засуджених ст. 69 КК України та призначення їм основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, так як просять про це апелянти.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18 призначені судом у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, вони є необхідними і достатніми для виправлення винних та попередження вчинення ними нових злочинів.

Підстав для зміни вироку з обставин, викладених в апеляціях захисників-адвокатів та засудженого ОСОБА_12, колегія суддів не знаходить.

В той же час посилання прокурора на те, що вказівка суду в резолютивній частині про поміщення засуджених до кримінально-виконавчої установи не ґрунтується на законі, є підставним, а тому колегія суддів вважає за необхідне виключити її з вироку

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати, -

Апеляції захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_11, захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_12, захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_13, захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_10 та неповнолітнього засудженого ОСОБА_12 залишити без задоволення.

Апеляцію заступника прокурора Маневицького району, яка брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 30 червня 2011 року щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 –змінити, виключивши з його резолютивної частини вказівки про поміщення засуджених до кримінально-виконавчої установи.