Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

- визнати неправомірними та скасувати:

протокол засідання Комісії з питань відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку (далі - Комісія) від 19 березня 2015 року в частині включення кандидатом на посаду директора Національного інституту раку ОСОБА_2;

протокол засідання лічильної комісії щодо результатів таємного опитування щодо обрання кандидата на посаду директора Національного інституту раку від 3 квітня 2015 року;

наказ МОЗ України від 14 квітня 2015 року № 37-о про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Національного інституту раку;

- зобов'язати МОЗ України допустити його кандидатуру до другого етапу відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2015 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними та скасування протоколу засідання Комісії від 19 березня 2015 року в частині включення кандидатом на посаду директора Національного інституту раку ОСОБА_2 та протоколу засідання лічильної комісії щодо результатів таємного опитування щодо обрання кандидата на посаду директора Національного інституту раку від 3 квітня 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року та постановити нове судове рішенням, яким визнати неправомірними та скасувати наказ МОЗ України від 14 квітня 2015 року № 37-о про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Національного інституту раку, зобов'язати МОЗ України допустити його кандидатуру до другого етапу відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

Наказом МОЗ України "Про проведення відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку" від 24 лютого 2015 року № 17-о затверджено склад Комісії та зобов'язано голову Комісії: провести перше засідання Комісії 27 лютого 2015 року, на якому визначити терміни проведення відкритого відбору та вимоги до кандидатів на посаду директора Національного інституту раку; друге засідання Комісії провести протягом семи робочих днів з дня завершення відкритого відбору кандидатів на посаду директора Інституту, на якому розглянути документи, подані кандидатами, та шляхом відкритого голосування (проста більшість голосів) відібрати із загального числа кандидатів не менше трьох осіб, але не більше п'яти (пункт 2).

Відповідно до протоколу засідання Комісії від 26 березня 2015 року вирішено 27 березня 2015 року провести наступний відбір претендентів на посаду директора Національного інституту раку, за результатами якого визначитися із претендентами, кандидатури яких будуть подані на розгляд трудовому колективу Інституту.

Згідно з протоколом засідання Комісії від 27 березня 2015 року членами комісії були представлені претенденти на посаду директора Національного інституту раку, в тому числі позивач. Заслухавши плани розвитку та провівши співбесіди з кожним претендентом, за результатами обговорення та шляхом відкритого голосування, комісією визначено чотири претенденти на посаду директора Національного інституту раку, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5

У зв'язку із невключенням ОСОБА_1 як кандидата на посаду директора Національного інституту раку до списку на другий етап відбору, він 30 березня 2015 року звернувся до Комісії із заявою про доповнення протоколу засідання Комісії пунктом про допуск його кандидатури до другого етапу відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку та зазначив, що Комісією не врахована розроблена ним Концепція вдосконалення онкологічної допомоги населенню України і функціонування Національного інституту раку як основної онкологічної установи держави, оскільки вона не розглядалась у зв'язку з технічними причинами (через недостатню технічну оснащеність комп'ютерів).

Згідно з листом Національного інституту раку від 6 квітня 2015 року № 317кн за результатами зустрічі з кандидатами на посаду директора Національного інституту раку та опитування працівників, що відбулось 3 квітня 2015 року, рейтингові показники такі: ОСОБА_5 - 33 голоси; ОСОБА_2 - 472 голоси; ОСОБА_3 - 166 голосів; ОСОБА_4 - 14 голосів.

З протоколу засідання лічильної комісії щодо результатів таємного опитування щодо обрання кандидата на посаду директора Національного інституту раку від 3 квітня 2015 року № 2 вбачається, що в опитуванні прийняли участь 688 працівників.

Згідно службової записки першого заступника Міністра Павленко О.С. Міністру охорони здоров'я України Квіташвілі О.М. надано результати попереднього розгляду відповідної комісії МОЗ України та пропозиції працівників Національного інституту раку для прийняття рішення щодо призначення одного з кандидатів на посаду директора Національного інституту раку.

На підставі зазначеної службової записки, заяви ОСОБА_2 від 6 квітня 2015 року та контракту від 14 квітня 2015 року № 884 МОЗ України видано наказ від 14 квітня 2015 року № 37-о про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Національного інституту раку на умовах контракту.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що судом не встановлено в чому полягає порушення прав позивача внаслідок прийняття МОЗ України оскаржуваного наказу від 14 квітня 2015 року № 37-о.

При цьому суд першої інстанції у мотивувальній частині судового рішення ніяким чином не обґрунтував свій висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання МОЗ України допустити кандидатуру позивача до другого етапу відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку, не з'ясував чи є МОЗ України належним відповідачем у справі.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, звернув увагу на те, що вирішення питання стосовно відбору кандидатів віднесено до виключної компетенції Комісії, яка є колегіальним органом і склад якої затверджено наказом МОЗ України "Про проведення відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку" від 24 лютого 2015 року № 17-о, будь-яких належних доказів порушення процедури відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку з боку членів Комісії позивач суду не надав.

Проте за правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, при новому судовому розгляді справи суду першої інстанції необхідно визначити чи були порушені права позивача при недопущенні його кандидатури до другого етапу відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку, ким були порушені права позивача та в разі необхідності провести заміну неналежного відповідача відповідно до положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено апеляційним судом, відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467/2011 (467/2011) , МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МОЗ України.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Національного інституту раку, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 2015 року № 14 (далі - Статут), Інститут є головною державною науково-дослідною установою у сфері боротьби з онкологічними захворюваннями, а також з питань променевої діагностики, променевої терапії та ядерної медицини в галузі онкології, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України.

Згідно з пунктом 7.2 Статуту керівництво діяльністю Інституту здійснює директор, який призначається на посаду Міністром охорони здоров'я України.

Відповідно до пункту 8 наказу МОЗ України "Про проведення відкритого відбору кандидатів на посаду директора Національного інституту раку" від 24 лютого 2015 року № 17-о за результатами роботи Комісії та, враховуючи пропозиції працівників Інституту, Міністр охорони здоров'я України розглядає подані кандидатури та приймає рішення щодо призначення директора Інституту відповідно до пункту 7.2 Статуту.

Апеляційний суд у своєму судовому рішенні прийшов до висновку, що аналіз пункту 8 наказу МОЗ України від 24 лютого 2015 року № 17-о дає підстави вважати, що Міністром охорони здоров'я України при прийнятті рішення щодо призначення директора Інституту враховуються, в тому числі, пропозиції працівників Інституту, проте прийняття такого рішення належить до виключної компетенції лише Міністра охорони здоров'я України і є його дискреційним повноваженням, тобто він не позбавлений права приймати рішення на власний розсуд; оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не породжує для позивача та третьої особи ОСОБА_3 прав або обов'язків, тобто не відповідає критерію юридичної значимості для них.

На думку колегії суддів, зазначений висновок апеляційного суду є передчасним, оскільки правомірність прийняття Міністром охорони здоров'я України оскаржуваного рішення про призначення на посаду директора Національного інституту раку ОСОБА_2 за результатами роботи Комісії з урахуванням пропозицій працівників Інституту залежить від того чи були порушені права позивача при проведенні відкритого відбору на посаду директора Інституту, що судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано не було.

За правилами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .