Справа 11- 819/2010 рік 

Головуючий у 1 інстанції Кузьмін М.В.

Категорія – 307 ч. 2 КК України 

Доповідач Борисенко І.П.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :

головуючого – судді Борисенка І.П.

суддів: Антипець В.М., Миронцова В.М.

з участю прокурора Гапеєвої Н.П.

при секретарі - Терешко В.В.

засудженого - ОСОБА_1

захисника-адвоката - ОСОБА_2

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, який ніде не працює, раніше судимий:

- 14.02.2001 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст.ст. 229-6 ч. 2, 81 ч. 1, 42 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 02.07.2004 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 24.03.2008 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 198 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

- засуджений за ст. 307 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 69 КК України, без конфіскації майна, що належить йому на праві власності.

- за ст. 321 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, що належить засудженому на праві власності.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання за вироком суду з іспитовим строком терміном на 3 роки та покладено на нього на підставі ст. 76 КК України обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтись на відмітку до органів кримінально-виконавчої системи.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 1353 грн. 60 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Як встановив суд, ОСОБА_1 незаконно, з метою подальшого збуту, зберігав три пігулки "Фенобарбіталу", що містять психотропну речовину, які незаконно 29.03.2010 року, в денний час, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, взяв вказані три пігулки "Фенобарбіталу" та переніс їх у під’їзд вказаного будинку, де того ж дня, в денний час, збув ОСОБА_3

Пігулки "Фенобарбіталу" відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 45 від 14.05.2010 року містять в своєму складі психотропну речовину – фенобарбітал, обіг якої обмежено і стосовно якої допускаються виключення деяких заходів контролю.

Згідно з "Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", затвердженим постановою КМУ від 06.05.200 року № 770 (770-2000-п) , фенобарбітал віднесений до психотропних речовин, обіг яких обмежено і стосовно яких допускаються виключення деяких заходів контролю.

31.03.2010 року, в денний час, ОСОБА_1, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, взяв три пігулки "Димедролу" та незаконно, з метою збуту, зберігаючи при собі, переніс їх у під’їзд вказаного будинку, де того ж дня, в денний час, незаконно збув ОСОБА_3 три пігулки "Димедролу", котрі відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 44 від 14.05.2010 року містять в своєму складі сильнодіючий лікарський засіб – дифенгідрамін (димедрол), маса якого становить 0,1561 гр.

Не заперечуючи доведеності вини засудженого у скоєнні інкримінованих йому злочинів, кваліфікацію його дій, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням норм КК України (2341-14) та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного. Вказує, що при призначенні покарання судом не враховано те, що ОСОБА_1 вчинив два епізоди збуту психотропної речовини та сильнодіючого лікарського засобу. Наголошує, що судом не взято до уваги, що засуджений ОСОБА_1 збував сильнодіючі лікарські засоби, які йому виписували лікарі в зв’язку зі станом здоров'я. Звертає увагу, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий і був засуджений за аналогічний злочин до реального відбуття покарання. Окрім того, судом неправильно застосовано норми КК України (2341-14) при призначені покарання засудженому в частині застосування ст. 69 КК України.

Інші учасники судового розгляду справи на вирок суду апеляції не подавали.

Заслухавши доповідача; міркування прокурора, який змінив апеляцію та частково підтримав подану апеляцію і просив вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_1 за сукупністю злочинів із застосуванням положень ст. 69 КК України реальну міру покарання у виді штрафу на користь держави без конфіскації майна; засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2, які погодились із зміненою апеляцією прокурора та також просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає змінену апеляцію такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 незаконно, з метою подальшого збуту, зберігав три пігулки "Фенобарбіталу", що містять психотропну речовину, які незаконно 29.03.2010 року, в денний час, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, взяв вказані три пігулки "Фенобарбіталу" та переніс їх у під’їзд вказаного будинку, де того ж дня, в денний час, збув ОСОБА_3

Пігулки "Фенобарбіталу" відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 45 від 14.05.2010 року містять в своєму складі психотропну речовину – фенобарбітал, обіг якої обмежено і стосовно якої допускаються виключення деяких заходів контролю.

Згідно з "Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів", затвердженим постановою КМУ від 06.05.200 року № 770 (770-2000-п) , фенобарбітал віднесений до психотропних речовин, обіг яких обмежено і стосовно яких допускаються виключення деяких заходів контролю.

31.03.2010 року, в денний час, ОСОБА_1, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, взяв три пігулки "Димедролу" та незаконно, з метою збуту, зберігаючи при собі, переніс їх у під’їзд вказаного будинку, де того ж дня, в денний час, незаконно збув ОСОБА_3 три пігулки "Димедролу", котрі відповідно до висновку судово-хімічної експертизи № 44 від 14.05.2010 року містять в своєму складі сильнодіючий лікарський засіб – дифенгідрамін (димедрол), маса якого становить 0,1561 гр.

Під час проведення часткового судового слідства, в засіданні апеляційного суду, засуджений ОСОБА_1 свою вину у інкримінованих йому діяннях визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що як у обвинувальному висновку, так і у вироку суду першої інстанції фактичні обставини справи викладені правильно і стосовно них він не заперечує.

Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений зібраними у справі доказами, які правильно оцінені судом та обґрунтовано покладені ним у вироку.

Винність засудженого ОСОБА_1 у скоєні інкримінованих йому злочинах, при обставинах, наведених у вироку суду, окрім повного визнання засудженим своєї вини, відповідає фактичним обставинам справи та повністю підтверджується сукупністю доказів, що досліджені в суді першої інстанції.

Суд вірно дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 за фактом незаконного збуту сильнодіючих лікарських засобів 31.03.2010 року ОСОБА_3, підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 321 КК України.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне зберігання з метою збуту, а також збут психотропних речовин, вчинених особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України.

Відповідно до вимог статей 65, 69 КК України, суд призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. За наявності кількох обставин, які істотно пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини КК України (2341-14) за цей злочин. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно роз’яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) зазначено, що суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).

В той же час, місцевий суд, при призначені покарання допустився помилки.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України).

Однак, як убачається з вироку суду, ці вимоги закону, суд не дотримав і обираючи покарання засудженому ОСОБА_1, не в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Так, призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд визнав пом’якшуючими покарання обставинами засудженого ОСОБА_1 щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного не встановлено.

На думку колегії суддів необхідно визнати обставинами, які пом’якшують покарання засудженого допомога слідству у встановленні істини по справі та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки з матеріалів справи вбачається, що засуджений в ході досудового слідства та в суді першої інстанції детально та послідовно розповів про обставини скоєних ними злочинів, а також при призначені міри покарання необхідно врахувати особу ОСОБА_1, який є інвалідом першої групи, самостійно не, пересувається, весь час знаходиться на інвалідному візочку і потребує сторонньої допомоги для вирішення своїх життєвих проблем, оскільки не може самостійно пересуватись та обслуговувати себе.

На думку колегії суддів, не дивлячись на ряд пом’якшуючих обставин, які пом’якшують покарання, суд першої інстанції при призначені покарання не врахував їх та призначив покарання з звільненням від відбування покарання з випробуванням та вказав, що засудженому необхідно з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції, хоча засуджений без сторонньої допомоги не може покинути приміщення квартири та будинку, що ускладнює його пересування по місту до з’явлення до інспекції

При цьому суд у повній мірі не зважив на інші відомості, які мають значення при визначенні відповідної міри покарання. Фактично не було враховано ступінь тяжкості вчиненого діяння та, що головне, його наслідки. Зокрема, поза увагою суду залишилось те, що внаслідок винних дій засудженого нікому не було завдано будь-яких негативних наслідків.

За таких обставин слід визнати, що покарання призначене засудженому є явно несправедливим внаслідок м’якості та таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину, тому вирок суду в частині призначення йому покарання, підлягає скасуванню .

З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпечності скоєних злочинів, даних про особу засудженого, обставин справи, які пом’якшують покарання, колегія суддів вважає, щодо засудженого з урахуванням положень ст. 69 КК України потрібно призначити покарання у виді штрафу на користь держави без конфіскації майна, оскільки таке в останнього відсутнє та без застосування вимог ст. 75 КК України до відбуття основної міри покарання .

За таких обставин, дані доводи апелянта є такими, що заслуговують на увагу і приймаються судом, оскільки призначене покарання є несправедливим внаслідок м’якості та невідповідності особи.

З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпечності скоєних злочинів, даних про особу засудженого, обставин справи, які пом’якшують покарання, колегія суддів вважає, що йому із застосуванням вимог ст. 69 КК України потрібно призначити покарання у виді штрафу без конфіскації майна.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 365, 378- 379 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати за м’якістю.

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєні злочинів передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України та призначити йому покарання: за ст. 307 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – 850,00 (вісімсот п’ятдесят гривень) штрафу на користь держави без конфіскації майна; за ст. 321 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – 510,00 (п’ятсот десять гривень) штрафу на користь держави.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень без конфіскації майна.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити той же підписку про невиїзд.

В решті цей вирок щодо ОСОБА_1 залишити без змін.