Справа № 11- 788/2010 

Головуючий у І інстанції – Овчарик В.М.

Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України. 

Доповідач – Карнаух А.С.

апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді – Карнауха А.С.

суддів – Зенченко Т.С.,Мельниченко Ю.В.

при секретарі – Фесюра Т.І.

з участю прокурора – Гапєєвої Н.П.

потерпілої – ОСОБА_1

засудженого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2010 року,

вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від

6 жовтня 2010 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Галинчинці Шаргородського району Вінницької області, українець, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, не одружений, непрацюючий, раніше не судимий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за частиною 2 статті 286 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

За частиною 1 статті 135 КК України ОСОБА_2, виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 6301,84 грн. та 40000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 46301 гривню 84 копійок.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 81 КПК України.

Постановлено стягнути з засудженого на користь держави судові витрати в справі за проведення експертиз в розмірі 1946 грн. 50 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді підписка про невиїзд.

вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 20 серпня 2009 року, близько 22 години, керуючи легковим автомобілем марки ВАЗ-2105, номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, рухаючись в напрямку с. Верескуни зі сторони міста Ічня, в порушення вимог пункту 2.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, проявив неуважність, не спостерігав за дорожньою обстановкою, внаслідок чого не зміг своєчасно виявити перешкоду для руху та вжити заходів для зниження швидкості керованого ним автомобіля аж до повної його зупинки в межах видимості дороги, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався по смузі руху автомобіля у попутному з ним напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпечності для життя, від яких настала смерть потерпілого.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій засудженого, доведеності його вини в скоєному злочині, порушив питання про скасування вироку в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості.

На думку прокурора місцевий суд при призначенні засудженому покарання не врахував тяжкість та суспільну небезпеку скоєного ним злочину, особу винного, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, вчинив злочин в стані сп’яніння, не відшкодував завдану шкоду.

Просив постановити новий вирок та призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляцію з викладених в ній підстав, потерпілу котра вважала обґрунтованою апеляцію прокурора, засудженого, який визнав свою вину в скоєному злочині та вважав, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляції, суд вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах справи доказами, у тому числі ретельно перевіреними в судовому засіданні та об’єктивно оціненими у вироку в сукупності з іншими зібраними у справі допустимими і достатніми доказами та ніким не оспорюється.

Дії засудженого ОСОБА_2 за частиною 2 статті 286 КК України, в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, судом кваліфіковано вірно, і також не оспорюється в апеляції.

Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність засудженого та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

За змістом частини 1 статті 65 КК України, яка визначає загальні засади покарання, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Проте місцевий суд при розгляді кримінальної справи не дотримався вказаних вимог закону.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції так і в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 хоча і визнав себе винним у вчиненні злочину, проте не відшкодував потерпілій завдану матеріальну та моральну шкоду внаслідок загибелі її чоловіка.

За змістом статті 66 КК України щире каяття може бути визнано обставиною, що пом’якшує покарання винного.

Щире каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

Даних про таку оцінку ОСОБА_2 своїх дій у матеріалах справи немає.

Призначивши ОСОБА_2 покарання в мінімальній межі частини статті за вчинений злочин, місцевий суд не дав належної оцінки вчиненню засудженим злочину у стані алкогольного сп’яніння, що правильно визнано судом обставиною, яка обтяжує покарання.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, підлягає скасуванню в зв’язку з невідповідністю останнього ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м’якості.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, апеляційний суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп’яніння.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_2, у відповідності до вимог статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпеку, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, відсутність обставин, які пом’якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання і вважає, що ОСОБА_2 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, яка установлена в частині статті котра передбачає відповідальність за даний злочин, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в пункті 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортну, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (v0014700-05) , призначення винній особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Враховуючи, що засуджений ОСОБА_2 за повідомленням начальника Прилуцького ВРЕО ВДАІ УМВС України в Чернігівській області не отримував посвідчення водія (а. с. 270), суд вважає недоцільним призначення засудженому ОСОБА_2 додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 слід рахувати з часу його затримання.

В строк відбування покарання ОСОБА_2 необхідно зарахувати час перебування останнього під вартою з 22.08.2010 по 25.08.2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, слід залишити підписка про невиїзд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України,

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2010 року, задовольнити.

вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2, скасувати в частині призначеного покарання за м’якістю.

Призначити ОСОБА_2 за частиною 2 статті 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Термін відбування покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з часу його затримання.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання час перебування останнього під вартою з 22.08.2010 по 25.08.2010 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписка про невиїзд.

В решті вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2, залишити без зміни.

Касаційні скарги і подання на вирок суду можуть бути подані через апеляційний суд Чернігівської області до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.