Справа №11-762, 2010 року 

Головуючий в 1-й інстанції Болотін С.М.

Категорія: ст.ст.342 ч.2, 345 ч.2КК України 

Доповідач Лінник П.О.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого – судді Кульбаби В.М.,

суддів Лінника П.О., Курдзіля В.Й.,

з участю прокурора Марцинкевича С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року, -

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з середньою спеціальною освітою, розлучену, працівницю ПП. ОСОБА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судиму:

засуджено за:

- ч.2 ст. 342 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- ч.2 ст. 345 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців.

Згідно з вимогами ст. 76 КК України засуджену зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, залишено попередню – підписку про невиїзд.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 28 серпня 2008 року біля 10 год., перебуваючи на автобусній зупинці по вул. Л. Українки м. Полонного, на законну вимогу дільничних інспекторів міліції Полонського РВВС ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які виконували постанову слідчого про її примусовий привід до слідчого, який розслідував кримінальну справу щодо неї, проїхати до райвідділу міліції для проведення процесуальних дій в кабінеті слідчого, категорично відмовилася, почали чинити активну фізичну протидію працівникам міліції, які намагалися помістити її салону легкового автомобіля "ВАЗ-2109", щоб виконати постанову слідчого, що змусило останніх, з метою припинення протиправної поведінки, застосувати до ОСОБА_1 спецзасіб – наручники та силоміць помістити її у салон автомобіля.

Після чого ОСОБА_1, перебуваючи в салоні вказаного автомобіля "ВАЗ-2109", під час руху до Полонського РВ УМВС України, продовжувала активно протидіяти працівникам міліції, які виконували постанову слідчого про примусовий привід та ногою умисно розбила скло в задніх дверях автомобіля.

Будучи доставленою примусовим приводом для проведення слідчих дій в приміщення Полонського РВ УМВС України в Хмельницькій області, по вул. Щорса, 6 м. Полонне Хмельницької області, на зауваження заспокоїтись не реагувала, а наближаючись до присутніх працівників міліції взявши в руку пластикову ємність із рідиною та написом "Кислота" погрожувала останнім спричиненням тілесних ушкоджень, фізичною розправою та звільненням з роботи.

Продовжуючи свої злочині дії, у цей же день 28 серпня 2008 року біля 10 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні Полонського РВ УМВС України, умисно нанесла удар кулаком в обличчя сержанту міліції Полонського РВВС УМВС України ОСОБА_6, який перебував у форменому одязі та виконував службові обов’язки по дотриманню порядку в райвідділі та ведення обліку і реєстрації відвідувачів, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця під лівим оком.

В поданій на вирок суду апеляції засуджена ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити. При цьому зазначає, що вирок суду ґрунтується на сумнівних доказах, якими є покази працівників міліції, які відносно неї вчинили протиправні дії, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров’я. Крім того, не визнає себе винною у вчинених злочинах, справу вважає сфальсифікованою, від слідчого ОСОБА_14 вона не отримувала жодної повістки. Також звертає увагу на те, що в судовому засіданні працівники міліції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 показали, що постанову про примусовий привід слідчий їм не надав, а надав лише усне розпорядження.

В запереченнях на апеляцію засудженої потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_6 та прокурор, який приймав участь в розгляді справи, просять вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засудженої – без задоволення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженої ОСОБА_1 на підтримку апеляції, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати

з н а х о д и т ь,

що апеляція засудженої ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Суд обґрунтовано визнав винною ОСОБА_1 у скоєнні нею злочинів, передбачених ст.ст. 342 ч.2, 345 ч.2 КК України при викладених у вироку суду обставинах.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений доказами зібраними та дослідженими в судовому засіданні, в передбаченому законом порядку.

Так, потерпілий ОСОБА_3 та свідки – очевидці ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожен зокрема, як на досудовому слідстві, так і в суді показали, що 28 серпня 2008 року під час виконання постанови слідчого про примусовий привід обвинуваченої ОСОБА_1 у райвідділ міліції Полонського району для проведення слідчих дій, остання, будучи ознайомлена з постановою, категорично відмовилася пройти у райвідділ міліції до слідчого та почала при цьому їх усіх трьох ображати, хапати за верхній одяг, на їх зауваження не поводити себе так – не реагувала. Така поведінка ОСОБА_1 та її непокора законним вимогам їх як працівників міліції змусила їх застосувати щодо ОСОБА_1 спеціальні засоби – наручники та помістити на заднє сидіння легкового автомобіля. Під час транспортування ОСОБА_1 до райвідділу міліції, вона умисно ногою вибила скло у задніх дверях автомобіля (л.с.193-194, 195-196). Не вірити таким послідовним показам потерпілого та свідків – очевидців цієї події у суду не було будь – яких підстав, а такі їх покази повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Потерпілий ОСОБА_7 показав, що 28 вересня 2008 року він заступив на чергування по райвідділу. Біля 10 год. 10 хв. у райвідділ міліції приводом було доставлено ОСОБА_1 до слідчого ОСОБА_14. Поскільки ОСОБА_1 поводила себе неадекватно, вчинила крик, всіх працівників міліції стала ображати брутальною лайкою, плювала в обличчя, він як черговий, підійшов до неї та пропонував заспокоїтись і поводити себе належним чином у державній установі. Однак, ОСОБА_1 на його зауваження не реагувала, а продовжувала кричати, намагалася його вдарити, погрожувала. У відповідь, на протиправні дії ОСОБА_1, було запрошено спеціаліста, який знаходився там же у райвідділі з відеокамерою, зафіксувати таку поведінку ОСОБА_1, що і було зроблено ним. Через 20-30 хв. ОСОБА_1 вийшла з кабінету слідчого, продовжуючи на весь голос лаятися, кричати та накинулася на працівника ІТТ – ОСОБА_6, нанісши йому удар в обличчя та вухо, а потім сестра ОСОБА_1, яка знаходилася там же, дала їй пляшку, на якій був надпис "кислота". Взявши цю пляшку із рідиною, яка там знаходилась, ОСОБА_1 відкрила її та почала погрожувати пообливати цим розчином працівників міліції, що змусило його дати команду одягти протигази. Після чого працівник міліції ОСОБА_8 силоміць забрав у неї пляшку з кислотою (л.с.134 – зворот).

Аналогічні за змістом покази дав і свідок – очевидець цих подій ОСОБА_8 (л.с.195).

Потерпілий ОСОБА_6 показав, що 28 вересня 2008 року він знаходився на чергуванні по охороні адмінбудинку Полонського РВВС. Після 10-ї години у райвідділ міліції приводом до слідчого була доставлена ОСОБА_1 Поскільки вона була в наручниках, а ключі від них були у нього як працівника ІТТ, його запросили, щоб відімкнули їх. Коли ж він відімкнув один наручник, ОСОБА_1 звільненою рукою спочатку нанесла йому удар у вухо, з якого пішла кров. Після чого її було заведено до кабінету слідчого. Через деякий час вона вийшла від слідчого та хотіла зайти на прийом до начальника райвідділу, однак він запитав у неї з якого приводу. У відповідь на це ОСОБА_1 стала обзивати його різними нецензурними словами і при цьому несподівано вдарила його кулаком в око.

Свідок також підтвердив, що коли ОСОБА_1 вийшла з кабінету від слідчого і нанесла йому удар кулаком в око, в коридорі райвідділу через металеву решітку сестра ОСОБА_1 передала їй пластмасову пляшку із кислотою і ОСОБА_1 погрожувала цією кислотою пообливати працівників міліції (л.с.205-206).

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, кожен зокрема, підтвердили факт наявності в руках ОСОБА_1 під час перебування в приміщенні Полонського райвідділу міліції пластикової пляшки з рідиною та написом "кислота" та погрозою із застосуванням вказаного засобу спричинити тілесні ушкодження працівникам міліції (л.с.197, 208, 226, 198).

Свідок ОСОБА_14 показав, що у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи щодо ОСОБА_1 до неї дійсно було застосовано примусовий привід до слідчого через органи внутрішніх справ, згідно постанови слідчого від 27.08.2008 року, з метою проведення слідчих дій, поскільки вона систематично умисно ухилялася та на виклики слідчого не з’являлася, свідомо такі виклики ігнорувала, що змушувало його як слідчого оголошувати її в розшук. А потім її було доставлено приводом у райвідділ, вона чинила опір працівникам міліції, а працівнику міліції ОСОБА_6 умисно спричинила тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_15 показав, що пластмасова пляшка з рідиною, яку використовувала ОСОБА_1 під час погроз працівникам міліції спричиненням опіків та, яка згодом була вилучена в останньої, дійсно містила напис "кислота", а він особисто бачив таку поведінку ОСОБА_1 у райвідділі міліції, поскільки був запрошений в якості понятого до слідчого, який ознайомлював ОСОБА_1 з матеріалами справи (л.с.198).

Факт використання пляшки із рідиною під час перебування ОСОБА_1 в приміщенні Полонського райвідділу саме для залякування працівників міліції підтверджується і показами сина останньої – ОСОБА_16, який був допитаний судом за клопотанням підсудної, який показав, що пляшка з рідиною була передана матері її сестрою саме для захисту від працівників міліції, тобто для здійснення впливу на останніх (л.с.199).

Об’єктивно винність ОСОБА_1 підтверджується і письмовими доказами, що були досліджені судом, якими є:

- висновок судово – медичного експерта за №336 від 17.05.2010 року, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця під лівим оком, яке виникло від травмуючої дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, могло виникнути у строк та при обставинах, на які вказує потерпілий, а саме внаслідок удару кулаком в обличчя, відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості (л.с.71). Цю обставину в суді підтвердив експерт Кормилецький С.М.

- висновок експерта за №355 від 19.05.2010 року, з якого вбачається, що вилучена у ОСОБА_1 рідина є прекурсором – соляною кислотою. Питома вага соляної кислоти становить 1, 152 г/см3 (л.с.77), а з протоколу огляду місця події та протоколу огляду предметів вбачається, що пляшка з кислотою була вилучена саме у ОСОБА_1

- даними матеріалів кримінальної справи за №13/5328, з яких вбачається, що відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ст. 357 ч.2 КК України, а постановою слідчого від 27.08.2008 року щодо неї був застосований примусовий привід через органи внутрішніх справ та зобов’язано доставити останню приводом 28.08.2008 року (л.с.164 крим. справи №13/5328);

- витяги з особових справ потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_3та ОСОБА_7, з яких вбачається, що на момент вчинення злочину ОСОБА_1 вказані потерпілі перебували на посадах працівників міліції Полонського райвідділу УМВС України у Хмельницькій області та мали спеціальні звання (л.с.99-102).

Сама ОСОБА_1 визнала той факт, що саме 28 серпня 2008 року вона силоміць була доставлена приводом у Полонський райвідділ міліції до слідчого ОСОБА_14, який сфальсифікував щодо неї кримінальну справу. Такий привід незаконно було здійснено трьома працівниками міліції ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яких вона знала в обличчя, із застосуванням щодо неї спецзасобів у вигляді наручників, а в райвідділі міліції її жорстоко було побито працівниками міліції.

Доводи засудженої ОСОБА_1 про її побиття у райвідділі міліції, місцевим судом належним чином було перевірено і визнано безпідставними як дані на свій захист з метою уникнення від відповідальності за скоєне.

Такі доводи ОСОБА_1 належним чином і було перевірено прокуратурою Полонського району з винесенням відповідної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за відсутності в їх діях складу злочину (л.с.92).

Всім зібраним та дослідженим доказам в їх сукупності місцевий суд дав належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про повне доведення вини ОСОБА_1, вірно кваліфікувавши її дії за ст. 342 ч. 2 КК України як опір працівникам правоохоронних органів під час виконання покладених на них службових обов’язків, та за ст.345 ч.2 КК як умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу, яким був ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження у зв’язку з виконанням останнім службових обов’язків.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ст.ст. 342 ч.2 та 345 ч.2 КК України є вірною.

З цих підстав доводи засудженої ОСОБА_1 про недоведеність її вини у скоєних злочинах та фальсифікації кримінальної справи щодо неї працівниками Полонського райвідділу міліції та працівниками прокуратури Полонського району – є безпідставними.

Міра покарання засудженій ОСОБА_1 призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винної та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Підстав до зміни чи скасування вироку суду щодо засудженої ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 14 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженої – без задоволення.