колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - Ландаря О.В.

суддів - Гонтар А.А., Кисіля А.М.

при секретарі – Козин Н.В.

з участю прокурора - Акулової С.М.

захисника – ОСОБА_1

засудженого – ОСОБА_2

потерпілого – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м. Комсомольська, потерпілого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 10.03.2010 року,-

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Ташкент Узбецької РСР,

з середньо-технічною освітою, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючий електромеханіком Павлоградської дистанції сигналізації та зв’язку ВСП "Придніпровська залізниця", прож. в АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимий

- визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та на підставі п.2 ст. 49 КК України звільнений від кримінальної відповідальності в зв’язку із закінченням строку давності.

Частково задоволено позов потерпілого ОСОБА_3 та стягнуто з засудженого на його користь: 29772,87 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином; 480 грн. витрати пов’язані з проведенням авто товарознавчого дослідження; 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати по справі в сумі 136,57 грн. за проведення судової авто технічної експертизи стягнуто з засудженого

Вирішене питання про речові докази.

За вироком місцевого суду, ОСОБА_2. визнаний виним у необережному злочинів вчиненому за таких обставин.

Близько 19 год. 02.05.2006 року ОСОБА_2 на автодорозі Полтава-Суми-Олександрія в напрямку від м. Кременчук до м. Полтава керуючи автомобілем марки ВАЗ-2106 реєстраційний номер НОМЕР_1 на 271 км + 700 м вищезазначеної дороги в умовах задимленості, не врахувавши дорожню обстановку не застосував своєчасних мір для зменшення швидкості автомобіля, не вибрав безпечної швидкості при умовах видимості дороги, допустив зіткнення з автомобілем марки Chevrolet Aveo SF 69 V реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався попереду, прямолінійно у попутному напрямку відносно руху його автомобіля. В результаті ДТП потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків було порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п.12.1,12.3 ПДР (1306-2001-п) .

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку суду в зв’язку з неправильним застосуванням засудом кримінального закону, оскільки постановляючи КК (2341-14) вирок суд повинен був звільнити засудженого від покарання, як це передбачено ч.5 ст. 74 КК України. Натомість, при постановленні вироку, суд не призначив покарання за вчинений злочин та незважаючи на невизнання вини в інкримінованому злочині та заперечення ОСОБА_2 проти закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин – суд безпідставно звільнив його від кримінальної відповідальності. Апелянт просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі; на підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у зв’язку з закінченням строку давності.

В апеляції потерпілого ОСОБА_3 ставиться питання про скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову. Просить постановити новий вирок, яким стягнути з ОСОБА_2 завдану йому матеріальну шкоду в сумі 42276,11 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн., а також кошти в сумі 1000 грн. за послуги адвоката. Вважає, що суд невмотивовано і безпідставно зменшив розмір відшкодування матеріальної шкоди та відмовив у відшкодуванні витрат понесених за оплату послуг адвоката, а також стягнув моральну шкоду у розмірі, який навіть частково не відшкодовує моральних та фізичних страждань отриманих під час ДТП в зв’язку із знищенням його нового автомобіля та від недобросовісної поведінки винного в ДТП.

В апеляції захисника ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку суду та закриття кримінальної справи у зв’язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину. Вважає вирок суду необґрунтованим та незаконним у зв’язку з однобічністю та неповнотою досудового слідства і як наслідок цього, в зв’язку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи.

Інші учасники судового розгляду апеляцій не подавали.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримання доводів апеляції прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції та його заперечення проти апеляцій інших учасників процесу; потерпілого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, не заперечував проти апеляції прокурора та заперечував проти апеляції захисника засудженого; захисника ОСОБА_1 на підтримання доводів своєї апеляції в інтересах засудженого та його заперечення проти апеляцій інших учасників процесу; думку засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію свого захисника та заперечував проти апеляцій інших учасників процесу; провівши часткове судове слідство;перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, апеляція потерпілого – до часткового задоволення, а апеляція захисника засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який він засуджений, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об’єктивно досліджених в суді доказах, які детально приведені у вироку.

Зокрема, його вина повністю доводиться, як показаннями самого ОСОБА_2 на досудовому і судовому слідстві про те, що в умовах задимленої ділянки дороги він не побачив автомобіль Chevrolet Aveo під керуванням ОСОБА_6 та допустив зіткнення з цим автомобілем, так і показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які під час пригоди знаходились в автомобілі Chevrolet Aveo про те, що саме внаслідок зіткнення на задимленій ділянці дороги автомобіля ВАЗ-2106 під керуванням ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку позаду автомобіля Chevrolet Aveo під керуванням ОСОБА_6 з задньою частиною цього автомобіля - були пошкоджені обидва транспортні засоби, а потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Об’єктивно ці показання підтверджуються дослідженим судом висновком судової авто технічної експертизи № 12 від 04.06.2007 року (а.с.54-57), згідно якого в умовах даної дорожньої обстановки невідповідності дій водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_2 вимогам п.п.12.1,12.3 ПДР (1306-2001-п) з технічної точки зору знаходились в причинному зв’язку з виникненням даної події. Висновки цієї експертизи спростовують твердження засудженого про те, що причиною ДТП були не його дії, а порушення правил дорожнього руху з боку свідка ОСОБА_6, оскільки, як вбачається із зазначеного висновку експертизи, в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Chevrolet Aveo ОСОБА_6 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.2 ПДР (1306-2001-п) , які з технічної точки зору в причинному зв’язку з виникненням даної події не знаходяться; технічна можливість запобігання даній пригоді не залежала від односторонніх дій водія ОСОБА_6, а цілком визначалася лише діями водія ОСОБА_2.

Твердження засудженого на те, що причиною ДТП стало те, що автомобіль потерпілого в умовах задимленої ділянки дороги рухався без габаритних сигналів, різко зменшив швидкість та зупинився, а можливо і рухався назад, без включення аварійних чи звукових сигналів, які б мали попередити про небезпеку – є безпідставними. За умови вибору засудженим безпечної швидкості руху в умовах даної дорожньої ситуації (погана видимість дороги), він би не допустив зіткнення автомобілів, оскільки у нього не було для цього будь-яких перешкод технічного характеру.

Безпідставними є також твердження засудженого та його захисника про однобічність та неповноту досудового слідства в ході якого було не встановлено та недопитано ряд свідків, не проведено відтворення обстановки та обставин події злочину, не проведено комплексної авто технічної транспортно-трасологічної експертизи на яких вони наполягали. Так, згідно ст. 194 КК України, слідчий може виїхати на місце події з метою перевірки і уточнення результатів допитів або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій і відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності. Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши клопотання обвинуваченого щодо проведення відтворення обстановки та обставин ДТП та про призначення комплексної експертизи – слідчий відмовив в його задоволенні мотивованою постановою в якій аргументовано зазначив щодо недоцільності проведення таких слідчих дій (т.1 а.с.61).

Щодо встановлення місцезнаходження та допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які, як вбачається з матеріалів справи залучалися 02.05.2006 року в якості понятих під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с.2,3) слідчим направлялись доручення в порядку ст. 114 КПК України (т.1 а.с.75,150). Як вбачається з відповіді начальника Комсомольського МВ УМВС в Полтавській області вжиті заходи щодо виконання доручення слідчого позитивних результатів не дали (т.1 а.с.76,151). Посилання засудженого на те, що він не згоден з даними протоколу огляду місця ДТП від 02.05.2006 року та схемою до нього, які він підписав без зазначення в них своїх зауважень, оскільки сам в результаті ДТП отримав травму голови і зв’язку з цим був неадекватним – є неспроможними. Так, допитані в ході досудового та судового слідства свідки Серії, ОСОБА_10 та ОСОБА_11., які оформляли дану ДТП стверджували, що всі учасники ДТП відмовились від госпіталізації, а також ні вони, ні поняті не мали жодних претензій до змісту протоколу огляду та схеми до нього (т.1 а.с.235-237, т.2 а.с.45-47,98). З наданої колегії суддів апеляційного суду під час часткового слідства копії листка непрацездатності Серії ААБ № 476092 виданого 05.05.2006 року ОСОБА_2 не вбачається, коли саме він отримав забої м’яких тканин обличчя та гематому стегна, чи пов’язані чи ушкодження з даною ДТП. Об’єктивних даних про отримання ОСОБА_2 в результаті ДТП травми голови та, як наслідок цього неадекватної поведінки на яку посилається сам засуджений – не має.

Що ж до сумнівів засудженого щодо ступеню тяжкості отриманих потерпілими тілесних ушкоджень – вони спростовуються відповідними висновками судово-медичних експертиз. Зокрема, згідно висновку № 334 від 11.09.2006 року експерта Кобеляцького міжрайонного відділення Бюро судово-медичної експертизи, при судово-медичній експертизі ОСОБА_3 виявлені такі ушкодження: закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, забій шийного відділу хребта з корінцевим больовим синдромом і помірним порушенням функції та після травматичним радикулітом грудного та поперекового відділу хребта, які виникли від дії тупих предметів можливо в термін і при вказаних обставинах справи; виявлені тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я (т.1 а.с.41). Даний висновок знайшов своє повне підтвердження і в ході повторної судово-медичної експертизи призначеної за клопотанням ОСОБА_2 та проведеної експертом бюро СМЕ УОЗ Полтавської облдержадміністрації (т.1 а.с.45-47).

Посилання засудженого на те, що в ході досудового слідства не проведена призначена слідчим комісійна судово-медична експертиза потерпілого ОСОБА_5 є неспроможними. Так, в матеріалах справи є постанова слідчого від 17.10.2007 р. про призначення судово-медичної експертизи, в резолютивній частині якої помилково зазначено про призначення комісійної експертизи, хоча із змісту самої постанови та поставлених в ній питань вбачається, що її проведення доручається одному, а не декільком експертам (т.1 а.с.126). Згідно висновку судово-медичного експерта Кобеляцького міжрайонного відділення Бюро судово-медичної експертизи № 464 від 30.11.2007 року, при судово-медичній експертизі ОСОБА_5 виявлені такі ушкодження: забій шийного і поперекового відділу хребта, після травматична нестабільність поперекового відділу хребта, грижі дисків Л4-Л5, Л5-С1 з корінцевим синдромом, які виникли від дії тупих предметів, можливо при вказаних обставинах; виявлені ушкодження відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я (більше 21 дня); дані ушкодження могли виникнути при ДТП (т.1 а.с.128-130).

З урахуванням вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до зібраних по справі доказів, дії ОСОБА_2. правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а доводи апеляції захисника засудженого щодо відсутності в діях засудженого ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України – безпідставними.

В той же час, заслуговують на увагу доводи апеляції прокурора щодо необхідності скасування вироку місцевого суду в зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону.

Так, згідно вимог ст. 324 КПК України, постановляючи вирок, суд повинен, в тому числі, вирішити питання про те, яка міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати. Згідно ст. 335 КПК України, якщо підсудний визнається винним, але звільняється від покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку. Однак, як вбачається з оскаржуваного вироку, суд цього питання не вирішив. Натомість, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та не призначивши йому міру покарання – суд звільнив останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, тобто в зв’язку з тим, що з дня вчинення засудженим злочину невеликої тяжкості за який передбачене покарання у виді обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки. Оскільки таке рішення місцевого суду не відповідає вимогам ст. 324 КПК України, та ч.5 ст. 74 КК України – апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду в цій частині – скасуванню з постановленням нового вироку.

Призначаючи покарання в межах санкції ч.1 ст. 286 КК України та з урахуванням вимог ст. 65 КК України щодо ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який позитивно характеризується, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання - колегія суддів, вважає, що необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів буде покарання у вигляді обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Однак, в зв’язку з закінченням строків, передбачених п.2 ч.1 ст. 49 КК України – засуджений підлягає звільненню від покарання.

Заслуговують на увагу також доводи апеляції потерпілого щодо вирішення цивільного позову у кримінальній справі.

Так, з висновку авто товарознавчої експертизи № 1019 від 30.11.2009 року вартість матеріального збитку, з урахуванням втрати товарної вартості, заподіяного власнику автомобіля Chevrolet Aveo державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 складає 41796,11 грн., а вартість відновлювального ремонту складає -37545,55 грн. (т.2 а.с.186-191). За визначення вартості матеріального збитку з виїздом експерта на місце, згідно квитанції № 000471, потерпілий сплатив 480 грн. (т.1 а.с.183). Як вбачається зі змісту ордера № 3226 від 25.02.2009 року, представництво потерпілого та цивільного позивача в суді ОСОБА_3 на підставі договору від 25.02.2009 року здійснював адвокат ОСОБА_12 (т.2 а.с.6), який отримав за свої послуги від ОСОБА_6 1000 грн. згідно квитанції № 2396 від 25.02.2009 року (а.с.23). До постановлення вироку по справі потерпілий продав свій автомобіль Chevrolet Aveo державний номер НОМЕР_2 за 10000 грн. ОСОБА_13 про що надав суду письмові пояснення останнього та доручення від 10.04.2009 року на ім’я ОСОБА_13 на представництво своїх інтересів в відповідних органах з питань, пов’язаних з експлуатацією та ремонтом транспортного засобу, а також на право продажу належного йому транспортного засобу Chevrolet Aveo державний номер НОМЕР_2 (т.2 а.с.73,76).

Відповідно до вимог ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, майнова і моральна шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи відшкодовується особою, що її завдала. Згідно ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в розмірі: ринкової вартості автомобіля на момент вчинення злочину в сумі 51940 грн. за виключенням суми 10000 грн. отриманої від продажу автомобіля, вартості експертного дослідження в сумі 480 грн., та оплати правової допомоги в сумі 1000 грн.:

(51940-10000+480+1000) = 43420 грн..

Слушними є також доводи апеляції про збільшення розміру моральної шкоди заподіяної злочином. З огляду на наслідки злочину, пов’язані з погіршенням здоров’я потерпілого та втрати майна внаслідок неправомірних дій засудженого, яке він тривалий час не може відновити, колегія суддів вважає за необхідне збільшити мор мір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілого.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію помічника прокурора м. Комсомольська задовольнити, апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 10.03.2010 року відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання та розв’язання цивільного позову – скасувати.

Постановити новий вирок за яким призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст. 286 КК України покарання у виді одного року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами .

Звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності, на підставі ч.1 ст. 49 КК України.

Цивільний позов частково задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 43420 грн.. на відшкодування шкоди заподіяної злочином. Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 10000 грн..

В іншій частині вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 10.03.2010 року стосовно ОСОБА_2 – залишити без змін.

вирок апеляційного суду може бути оскаржений в місячний строк до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України з часу його проголошення шляхом подання касаційної скарги через апеляційний суд Полтавської області.