11-788/2010 Про перевищення влади та службових повноважень, службове підроблення та одержання хабара головою сільської ради, який займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням - 02.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора Налапки М.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_7 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2010 року, –

цим вироком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, інваліда 3-ої групи, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину – ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено до покарання у виді обмеження волі :

- за ст. 368 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 ч.1 КК України на 5 років з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна та на підставі ст. 54 КК України позбавлено його спеціального рангу державного службовця місцевого самоврядування 7 рангу ;

- за ст. 365 ч.1 КК України на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки ;

- за ст. 366 ч.1 КК України на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік.

Справа № 11 – 788 / 2010 Головуючий у суді І-ої інстанції Василенко Р.О.

Категорія ст.ст. 365 ч.1, 366 ч.1, 368 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворою покарання більш суворим остаточно засудженому ОСОБА_7 призначено покарання у виді 5 (п’яти) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

На підставі ст. 54 КК України та з врахуванням положень ст. 72 ч.4 КК України призначене за ч.2 ст. 368 КК України додаткове покарання у виді позбавлення ОСОБА_7 спеціального рангу державного службовця місцевого самоврядування 7 рангу постановлено виконувати самостійно.

Обрану міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили у виді застави – постановлено залишити попередню.

Строк відбуття основного покарання засудженим ОСОБА_7 у виді обмеження волі постановлено обчислювати з часу приведення вироку до виконання.

Сірок відбуття додаткового покарання засудженим ОСОБА_7 у виді позбавлення права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій постановлено обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Речові докази по справі постановлено: два диска ДВД-Р – залишити і зберігати при справі ; кошти в сумі 100.000 (ста тисяч) грн. – залишити власнику (Приватбанку Житомирське РУ) ; паперові стрічки, змиви з рук ОСОБА_7 – знищити.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області (розрахунковий рахунок 35229005000096, код 25574601, банк одержувача УДК в Житомирській області, МФО 811039 призначення платежу ?а експертизу") судові виграти в сумі 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 88 коп.

Відповідно до вироку суду першої інстанції у 1994 році ОСОБА_7 був обраний Городським сільським головою Коростишівського району, являючись представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище та, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , повинен забезпечувати здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції (254к/96-ВР) та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, за що несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, вчинив службові злочини – перевищення влади та службовими повноваженнями, службове підроблення та одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням за наступних обставин.

Так, наприкінці травня 2008 року до ОСОБА_7, як до голови Городської сільської ради, звернувся представник приватному підприємству "Матрікс телеком" ОСОБА_9 з питання оренди земельної ділянки для розміщення теплиць.

За сприяння в одержанні погодження сесії Городської сільської ради на виділення земельної ділянки під будівництво теплиць ПП "Матрікс телеком" ОСОБА_7 почав вимагати від представника цього підприємства ОСОБА_9 хабар в сумі 20 тис. доларів США. При цьому ОСОБА_7 на протязі липня – жовтня 2008 року неодноразово висловлювався про те, що погодження сесії сільської ради на виділення земельної ділянки залежить виключно від нього і лише після передачі йому хабара в сумі 20 тисяч доларів США буде надано ПП "Матрікс телеком" відповідне рішення сесії сільської ради.

Усвідомлюючи, що погодження на виділення земельної ділянки може відбутися лише за вказаної умови, представник ПП "Матрікс телеком" ОСОБА_9 вимушений був вважати, що законним інтересам підприємства загрожує і реальна небезпека, а тому з відома керівника ПП він був вимушений підкоритись незаконним вимогам даної службової особи.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання хабара, поєднаного із вимаганням, являючись головною посадовою особою територіальної громади с. Городське, достовірно знаючи, що депутатами сільської ради не вирішувалось питання про надання попереднього погодження вибору земельної ділянки для будівництва тепличного господарства площею 8 гектарів, розташованої на землях запасу вказаної сільської ради, і це питання навіть не вносилось у порядок денний чергової сесії та не ставилось на голосування, ОСОБА_7 в період з 16 вересня по 26 жовтня 2008 року в денний час в приміщенні Городської сільської ради, що розташоване в с. Городське, перевищуючи свої службові повноваження та явно виходячи за межі наданих йому прав і повноважень, особисто надрукував рішення 25-ої сесії сільської ради 5-го скликання від 29 жовтня 2008 року без номеру про надання ПП "Матрікс телеком" попереднього погодження вибору земельної ділянки для будівництва тепличного господарства площею 8 гектарів., власноручно підписав його та завірив печаткою сільської ради і таким чином підробив офіційний документ.

26 жовтня 2008 року близько 13-ої години в будинку АДРЕСА_1 представник ПП "Матрікс телеком" ОСОБА_9 дав, а сільський голова ОСОБА_7, який є головною посадовою особою територіальної громади с. Городське і внаслідок цього – відповідальною особою, одержав хабар, поєднаний з вимаганням, у вигляді грошових коштів в розмірі 100 тисяч гривень, що є великим розміром, за сприяння в одержанні попереднього погодження сесії Городської сільської ради вибору земельної ділянки під будівництво теплиць вказаному підприємству,

Після одержання хабара від ОСОБА_9 ОСОБА_7 видав підроблене ним рішення сільської ради про надання ПП "Матрікс телеком" попереднього погодження вибору земельної ділянки для будівництва тепличного господарства площею 8 гектарів (т.2 а.с.217-223).

В апеляції та доповненнях до неї прокурор Налапко М.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікації його дій, просить скасувати вирок за м’якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.1, 366 ч.1 і 368 ч.2 КК України та призначити йому покарання :

- за ст. 368 ч.2 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, строком на 3 роки та з позбавленням спеціального рангу – 7-го рангу державного службовця місцевого самоврядування ;

- за ст. 365 ч.1 КК України у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, строком на 2 роки ;

- за ст. 366 ч.1 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, строком на 3 роки та з позбавленням спеціального рангу – 7 рангу державного службовця місцевого самоврядування.

Просить також :

- змінити міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_7 із застави на взяття під варту і взяти його під варту із залу суду ;

- стягнути із засудженого ОСОБА_7 судові витрати в сумі 882 грн. 88 коп. ;

- вирішити питання речових доказів : 2 диска ДВД-Р – залишити при справі ; грошові кошти в сумі 100.000 грн. – повернути власнику ; паперові стрічки, змиви з рук ОСОБА_7 – знищити.

На обгрунтування апеляції її автор зазначає, що суд, обираючи ОСОБА_7 покарання, у вироці зазначив, що обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, є його виключно позитивні характеристики та те, що останній звільнився і не обіймає посаду сільського голови. При цьому суд також врахував, що підсудній одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, а інша дитина навчається стаціонарно, раніше не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності раніше не притягувався, в період після вчинення інкримінованих злочинів характеризувався позитивно, є інвалідом третьої групи. Наведені обставини та дані про особу суд вважав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та давали підстави для пом’якшення покарання.

На думку апелянта суд не врахував того, що скоєний найвищою особою органу місцевого самоврядування – сільським головою ОСОБА_7 злочин, передбачений ст. 368 ч.2 КК України, відноситься до категорії тяжких, поєднаний з вимаганням 100.000 грн.; у вчиненні даного злочину винним себе не визнав ; вчинив декілька злочинів у сфері службової діяльності. Наведене свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_7 злочинів.

Звертає увагу прокурор також на роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) зі змінами і доповненнями, відповідно до яких перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов’язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання, а в резолютивній – послатися на ст. 69 ч.1 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Вважає, що перераховані судом обставини є такими, що не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Зазначає, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26 квітня 2002 року № 5 (v0005700-02) кваліфікуючими ознаками, які свідчать про підвищену суспільну небезпечність одержання хабара є вимагання, великий або особливо великий розмір хабара, відповідальне чи особливо відповідальне становище службової особи, яка його одержала.

У вказаній постанові також зазначено, що при розгляді справ про хабарництво судам необхідно додержувати вимог закону про індивідуалізацію покарання. Слід брати до уваги, що згідно зі ст. 12 КК України злочини, передбачені ст.368 ч.2 і ст.369 ч.2 КК, є тяжкими, а ст. 368 ч.3 КК України – особливо тяжкими і що основне покарання за ті й інші злочини може бути призначено лише у виді позбавлення волі (т.2 а.с.228-231).

В доповненнях до апеляції прокурор звертає увагу на те, що у резолютивній частині вироку суд не зазначив на яких саме підприємствах, установах, організаціях засуджений не має права обіймати посади і навпаки безпідставно зазначив, що додаткове покарання у виді позбавленням спеціального рангу - державного службовця місцевого самоврядування виконується окремо, що не грунтується на вимогах закону.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_7 просить змінити вирок щодо нього : в частині засудження за статтями 368 ч.2 та 365 ч.1 КК України вирок скасувати, а справу закрити, звільнити його від кримінальної відповідальності за ст. 366 ч.1 КК України на підставі Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) (т.2 а.с.232).

На обгрунтування апеляції її автор посилається на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та відсутність в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.1, 368 КК України.

При цьому зазначає, що ОСОБА_9 передав йому гроші за отримання фіктивного документу – рішення сесії Городської сільської ради. Він же засуджений за це по двох статтях КК України (2341-14)

Звертає увагу на те, що навіть у постанові про притягнення в якості обвинуваченого та у вироку прямо вказано, що ніякого попереднього погодження не було та що видане ним рішення було фіктивним, тобто не велася мова про попереднє погодження про виділення земельної ділянки, оскільки такого погодження не було і не повинно було бути, а сесія навіть не призначалася.

Вказує, що суд, засуджуючи його за отримання хабара, не звернув увагу на те, що згідно викладених у вироку показань співвласника ПП "Матрікс електроніс" ОСОБА_10 виділення землі перестало їх цікавити. Коли ОСОБА_9 сказав, що в нього вимагають 20 тисяч доларів, він запропонував йому звернутися в міліцію. Виходячи з цього, апелянт робить висновок про те, що суд визнав, що погодження сесії на виділення земельної ділянки підприємству, в інтересах якого начебто давався хабар, не було потрібно. Тому в його діях відсутній склад злочину, так як немає особи, в інтересах якої давався хабар.

Посилається й на те, що суд не врахував ту обставину, що гроші передавалися йому під контролем правоохоронних органів. Він же не тільки не вимагав хабар, а відмовлявся його отримати, що підтверджується рапортами оперуповноваженого ОСОБА_11 від 25 вересня та 15 жовтня 2008 року, де прямо сказано, що оскільки ОСОБА_7 постійно переносить дату передачі йому хабара то просив дозволу на продовження терміну розгляду заяви до 30 і 45 діб. чим було порушено вимоги ст. 97 КПК України. Дії ж працівників міліції, які порушили вимоги ст.ст. 7 та 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", вважає явною провокацією хабара.

Також звертає увагу апелянт на стан його здоров’я, оскільки перед затриманням він отримав черепно-мозкову травму і з ним неможливо було проводити слідчі дії та навіть транспортувати до суду для вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу.

На його думку суд не врахував, що ОСОБА_9 начебто діяв в інтересах ПП "Матрікс телеком", яке зареєстровано на смт. Гуйва Житомирського району та не займалося і не займається сільським господарством.

Зазначає також, що він не використовував своїх владних та посадових повноважень, оскільки він не міг самостійно вирішити питання про погодження чи про виділення земельної ділянки і не зробив жодних дій, щоб це питання було вирішено депутатами на сесії сільської ради. В цій частині йому навіть не було пред’явлено обвинувачення.

Вирішення ж питання про виділення земельної ділянки за межами села є повноваженням райдержадміністрації.

Вважає, що його дії повністю охоплюються ст. 366 ч.1 КК України і свою вину в цій частині визнає повністю.

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С.В., пояснення засудженого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_5, які підтримали апеляцію засудженого з мотивів, наведених у ній, і заперечили проти задоволення апеляції прокурора, думку прокурора Селюченко І.І., яка вважала апеляцію прокурора обгрунтованою і підлягаючою до задоволення, апеляцію ж засудженого – безпідставною, а вирок суду не відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляцій і заперечень, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з доповненнями до неї підлягає задоволенню, а апеляція засудженого з доповненнями до неї не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, прокурором в апеляції не оспорюються, як і не оскаржено це рішення самим засудженим в частині визнання його винним за ст. 366 ч.1 КК України.

Апелянтами також незаперечно визнаються час, місце і сам факт отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 100.000 гривень.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у злочинах, передбачених ст.ст. 365 ч.1, 368 ч.2 КК України вчинених за зазначених у вироку обставин, на думку колегії суддів обгрунтовані доказами, які всебічно, повно і об’єктивно були перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Зокрема його вина у вчиненні зазначених злочинів підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, який є співвласником ПП "Матрікс телеком", про те, що у 2008 році вони вирішили займатись вирощуванням сільськогосподарської продукції в теплицях. Пошуками ділянки займався ОСОБА_9, який і повідомив йому про необхідність дати хабар сільському голові ОСОБА_7 в сумі приблизно 20.000 доларів США за погодження земельної ділянки. Він же відмовився давати хабар, а у зв’язку з тим, що мало місце вимагання хабара, порадив звернутись до правоохоронних органів. Повідомляв також, що він зустрічався з ОСОБА_7 і головою районної державної адміністрації ОСОБА_12 з приводу виділення земельної ділянки.

Показання ОСОБА_10 узгоджуються й з показаннями свідка ОСОБА_13, який працював виконавчим директором і якому також було відомо, що 20.000 доларів США необхідно було дати ОСОБА_7 за отримання земельної ділянки.

Показаннями свідка ОСОБА_14 підтверджується той факт, що до нього, як до голови Коростишівської районної державної адміністрації звертались Городський сільський голова та представник ПП "Матрікс телеком" з приводу отримання земельної ділянки під теплиці.

З показань свідка ОСОБА_15, яка працювала секретарем Городської сільської ради, вбачається, що ОСОБА_7 дав їй для реєстрації заяву представника ПП "Матрікс телеком" ОСОБА_13, на якій була резолюція ОСОБА_7. Цю заяву вона зареєструвала. В подальшому заява не вносилась на розгляд сесії сільської ради.

З показань свідків - депутатів Городської сільської ради ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25, видно, що про рішення сільради від 29 жовтня 2008 року щодо погодження виділення земельної ділянки ПП "Матрікс телеком" їм нічого не було відомо і таке питання на розгляд сесії не виносилось.

Факт вимагання і передачі хабара ОСОБА_7 за рішення про погодження земельної ділянки об’єктивно підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9.

З матеріалів справи також вбачається, що передача хабара ОСОБА_7 була контрольованою, що підтверджується даними письмових доказів, які наведені у вироці суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу на те, що при цьому правоохоронними органами було дотримано вимоги КПК України (1001-05) та положення Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) .

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Разом з тим, на думку колегії суддів судом першої інстанції при вирішенні питання яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати (ст. 324 ч.1 п.6 КПК України) не в повній мірі було дотримано вимоги ст. 65 КК України і не дотримано вимоги ст. 69 ч.1 КК України та не взято до уваги обставин, які в сукупності не давали суду підстави дійти до висновку про можливість переходу до іншого більш м’якого покарання ОСОБА_7, ніж передбачено санкцією ст. 368 ч.2 КК України.

При призначенні покарання суд правильно врахував ту обставину, що згідно ст.12 ч.ч.1 – 4 КК України (2341-14) скоєні ОСОБА_7 злочини віднесені законодавцем до категорій невеликої (ст. 366 ч.1 КК України) і середньої (ст. 365 ч.1 КК України) тяжкості, а злочин, передбачений ст. 368 ч.2 КК України, є тяжким.

Однак, судом не було враховано, що відповідно до ст. 69 ч.1 КК України призначення основного покарання нижче від найнижчої межі або перехід до іншого більш м’якого покарання, могло мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Суд же без будь-яких на те підстав і мотивів визнав пом’якшуючими обставинами дані, що характеризують особу ОСОБА_7, та те, що він вже не працює на посаді сільського голови.

Тому колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_7 покарання не відповідає ступеню тяжкості скоєних ним злочинів і є явно несправедливим внаслідок його м’якості.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що застосування судом першої інстанції щодо ОСОБА_7 ст. 69 ч.1 КК України слід визнати безпідставним.

У зв’язку з цим зазначений вирок в частині призначеного ОСОБА_7 покарання підлягає скасуванню, а допущена помилка – виправленню шляхом постановлення свого вироку.

Разом з тим, колегія суддів з врахуванням даних про особу ОСОБА_7, які наведені у вироці суду першої інстанції, вважає, що йому повинно бути призначено покарання в межах санкції ст. 368 ч.2 КК України.

На переконання колегії суддів таке покарання буде відповідати положенням ст. 50 КК України та вимогам ст. 65 ч.2 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_7 обирається міра покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк і з метою виконання прийнятого судового рішення колегія суддів вважає, що обраний запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді застави слід змінити на взяття під варту і слід його взяти під варту із залу суду.

Відповідно до ст. 154-1 КПК України внесена ОСОБА_7 застава в сумі 25.750 грн. (т.1 а.с.241-244) підлягає поверненню йому ж за виключенням понесених судових витрат в сумі 882 грн. 88 коп., тобто підлягають поверненню кошти в сумі 24.867 грн. 12 коп..

В решті вирок суду першої інстанції на думку колегії суддів слід залишити без зміни.

Твердження апелянта про те, що його умисні дії охоплюються лише складом злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України безпідставні і суперечать встановленому судом та доказам у справі, так як він, як службова особа, умисно перевищив свої службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, яка виразилась в підриві авторитету та престижу держави в особі Городської сільської ради, та вимагав і отримав хабар у великому розмірі.

Посилання апелянта на те, що виділення земельної ділянки поза межами населеного пункту не є компетенцією сільської ради, а вирішується районною державною адміністрацією, а тому він і не міг вимагати і брати хабара є безпідставним, так як райдержадміністрація не може вирішувати таке питання без попереднього погодження з сільською радою. Адже саме у зв’язку з цим і з цього питання ОСОБА_7 разом із ОСОБА_10 звертались до голови районної державної адміністрації.

Відсутні також підстави вважати, як це пояснював підсудній ОСОБА_7, що отримані ним кошти мали передаватись в якості благодійної допомоги монастирю, так як у такому разі ПП "Матрікс телеком" такі кошти мало б саме й перерахувати чи передати безпосередньо. Зазначене об’єктивно підтверджено показаннями свідка ОСОБА_26 – настоятеля монастиря, якому нічого не відомо з приводу можливої благодійної допомоги.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, –

апеляцію прокурора Налапки М.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з доповненнями до неї задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_7 з доповненнями до неї залишити без задоволення.

вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_7 скасувати і постановити свій вирок, яким визнати його винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.1, 366 ч.1 і 368 ч.2 КК України та призначити йому покарання :

- за ст. 368 ч.2 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, строком на 3 роки та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального рангу – 7-го рангу державного службовця місцевого самоврядування;

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити засудженому ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 6 місяців (п’яти років шести місяців) позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 54 КК України позбавити засудженого ОСОБА_7 спеціального рангу – 7-го рангу державного службовця місцевого самоврядування.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_7 змінити із застави на взяття під варту і взяти його під варту із залу суду.

Внесену ОСОБА_7 заставу в сумі 25.750 грн. (т.1 а.с.241-244) повернути йому ж за виключенням понесених судових витрат в сумі 882 грн. 88 коп., тобто підлягають поверненню кошти в сумі 24.867 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 12 коп..

Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_7 обчислювати з часу взяття під варту.

В решті вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни.

вирок може бути оскаржений до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційних скарг через апеляційний суд Житомирської області на протязі одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_7, який утримується під вартою, – у той же строк з моменту вручення йому копії даного вироку.