Справа № 11-904/2010

 Категорія ч.2 ст.286 Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Куц Т.О.

 Доповідач: Гонтар А.А.

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - Ландаря О.В.

суддів - Гонтар А.А., Кисіля А.М.

при секретарі – Козин Н.В.

з участю прокурора - Рибачук Г.А.

засудженого – ОСОБА_1

потерпілої – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Комсомольська на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.04.2010 року,-

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець АДРЕСА_1, з середньою освітою, одружений, не працюючий, проживає АДРЕСА_2, не судимий

Засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком з випробуванням на три роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальну шкоду заподіяну злочином в сумі 32838 грн. та 40000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

З засудженого стягнуто судові витрати в сумі 1329,4 грн.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком місцевого суду, ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні необережного злочину, скоєного за таких обставин.

29.04.2008 року близько 19 год., ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухаючись по вул. Миру м. Комсомольськ в напрямку від вул. Космонавтів до вул. Строна, навпроти будинку № 2 по вул. Миру виконуючи маневр розвороту ліворуч поза перехрестям не з крайнього лівого положення на проїзній частині, порушив вимоги п.10.1,10.4, 10.6 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та допустив зіткнення з мотоциклом KAWASAKI ZXP 400-2 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3. В результаті ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого.

В апеляції із внесеними доповненнями, помічник прокурора м. Комсомольська Полтавської області просить скасувати вирок суду у зв’язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі підсудного, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невірним застосуванням кримінального закону при кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1. Просить постановити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та засудити його на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами протягом трьох років.

Інші учасники судового процесу вирок не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора Рибачук Г.А. на підтримання поданої апеляції; думку потерпілої ОСОБА_2, яка підтримала апеляцію прокурора; заперечення засудженого ОСОБА_1; провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій вважає, що вона підлягає до часткового задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 . у вчинені злочину, за який він засуджений, а саме у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об’єктивно досліджених в суді доказах, які детально приведені у вироку і ніким з учасників процесу не оспорюються.

В той же час, суд визнав доведеним також обвинувачення ОСОБА_1 в порушенні правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Як вбачається з матеріалів справи орган досудового слідства формально пред’явив дане обвинувачення, яке не ґрунтується на матеріалах досудового слідства, не було встановлено в ході розслідування справи і не підкріплено жодним доказом. Не знайшла свого підтвердження ця обставина і в ході судового слідства. Так, з висновку судової авто технічної експертизи № 18 від 23.06.2008 року вбачається, що на момент зіткнення технічний стан автобуса КАВЗ-3271 державний номер НОМЕР_3 був справний, і в умовах даної пригоди водій автобуса КАВЗ-3271 державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити зіткнення шляхом виконання вимог п.п.10.1,10.4,10.6 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , для чого у нього не було перешкод технічного характеру (т.1 а.с.87-91).

За таких обставин, апеляція прокурора в цій частини є обґрунтованою, а кваліфікація дій засудженого як порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом – є зайвою.

З урахуванням викладеного, у відповідності до зібраних по справі доказів, дії ОСОБА_1. колегія суддів кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В той же час, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням правил ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винного. Доводи апеляції та думка потерпілої з цього приводу є слушними, а тому заслуговують на увагу.

Так, вирішуючи питання про покарання суд першої інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим протиправного діяння, яке законом віднесено до тяжких злочинів та безпідставно не надав значення наслідкам злочину.

Приймаючи до уваги ці обставини, колегія суддів враховує наведені в апеляції доводи, що допущені засудженим грубі порушення правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув потерпілий, та про те, що згідно висновків судової авто технічної експертизи підсудний мав технічну можливість попередити ДТП та уникнути невідворотних наслідків, що настали від неї.

Призначаючи засудженому покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України та звільнивши його від відбування покарання в виді позбавлення волі з випробуванням суд місцевий суд зазначив, що ним враховано позитивну характеристику засудженого, те, що він вперше вчинив злочин, частково відшкодував завдану злочином майнову шкоду.

Однак, як вбачається з вироку, при призначенні покарання суд не врахував, що засуджений грубо порушив вимоги п.п.10.1, 10.4, 10.6 ПДР (1306-2001-п) , що знаходиться у причинному зв’язку з виникненням ДТП, а також ту обставину, що він мав технічну можливість попередити ДТП та уникнути її наслідків (смерть потерпілого).

Прийшовши до формального висновку про можливість виправлення винного без ізоляції від суспільства, суд в той же час не навів у вироку конкретних мотивів правильності та переконливості такого рішення.

Призначивши засудженому покарання наближене до мінімального покарання за ч.2 ст. 286 КК України та звільнивши засудженого від покарання, суд не виконав вимоги ст.ст. 65, 75 КК України і не врахувавши всіх обставин справи призначив покарання яке є явно несправедливим внаслідок його м’якості та недостатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів вважає необґрунтованим. В зв’язку з цим, апеляція прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду в частині призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням правил ст. 75 КК України підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, з постановленням в цій частині нового вироку.

Приймаючи рішення про недоцільність застосування до ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд врахував ставлення засудженого до порушення ним правил безпеки дорожнього руху, його поведінку після вчинення злочину, порушення ПДР (1306-2001-п) потерпілим, а також відсутність у засудженого іншої спеціальності, водійський стаж понад 30 років, необхідність матеріально утримувати себе на свою сім’ю, необхідність відшкодовувати потерпілій матеріальну та моральну шкоду, завдану злочином. Враховуючи конкретні обставини справи та достатнє обґрунтування у вироку суду, колегія суддів погоджується з прийнятим судом рішенням і не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора в цій частині.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію помічника прокурора м. Комсомольська Полтавської області частково задовольнити.

вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.04.2010 р. відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання – скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами . .

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. до набрання вироком законної сили змінити, взяти його під варту негайно в залі суду.

В іншій частині вирок Комсомольського міського суду Полтавської області 06.04.2010 р. залишити без змін.

вирок апеляційного суду може бути оскаржений в місячний строк до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України з часу його проголошення шляхом подання касаційної скарги через апеляційний суд Полтавської області.