Справа № 11 - 564/10 

Головуючий по І інстанції Самрук Ф.В.

Категорія: ч. 2 ст. 307, Доповідач Пазюк О.С

ч. 2 ст. 310 КК України .

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді: Пазюка О.С.

суддів: Бешти Г.Б., Опейди В.О.,

за участю прокурора: Старчука В.М.,

захисника: ОСОБА_1,

засудженої: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією старшого помічника Волинського транспортного прокурора на вирок Старовижівського районного суду від 13 вересня 2010 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, без освіти, неодружена, непрацююча, має на утриманні малолітню дитину, несудима, –

засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 310 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування ОСОБА_2 5 (п’ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання, якщо вона протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи та періодично з’являтися у ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_2 до набрання вироку законної сили змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши її із залу судового засідання.

Стягнуто в доход держави з ОСОБА_2 судові витрати по справі за проведення фізико-хімічних експертиз в сумі 353 (триста п’ятдесят три) грн. 08 коп..

Вироком вирішено долю речових доказів.

Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, –

Даним вироком ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що весною 2010 року, на земельній ділянці біля свого житлового будинку в АДРЕСА_1 з метою збуту незаконно посіяла 526 рослин коноплі.

Вона ж, 11 червня 2010 року, повторно, за місцем свого проживання, незаконно збула особі під вигаданим ім’ям ОСОБА_3 за 20 грн. 13,4 грама особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу.

Вона ж, в цей же день, повторно, за місцем свого проживання, незаконно збула особі під вигаданим ім’ям ОСОБА_4 15,1 грама наркотичного засобу – канабісу.

Вона ж, 22 червня 2010 року, під час проведення оперативної закупки наркотичних засобів, повторно, за місцем свого проживання, незаконно збула за 30 грн. особі під вигаданим ім’ям ОСОБА_3 68, 19 грама наркотичного засобу – канабісу.

Вона ж, 22 червня 2010 року, під час проведення оперативної закупки наркотичних засобів, повторно, за місцем свого проживання, незаконно збула за 30 грн. особі під вигаданим ім’ям ОСОБА_4 16, 8 грама наркотичного засобу – канабісу.

В апеляції старший помічник Волинського транспортного прокурора, просить вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального законодавства та м’якістю призначеного покарання і постановити новий вирок, яким призначити засудженій покарання в межах санкцій статей, за які вона засуджена без застосування ст. 75 КК України.

Апеляцію обгрунтовує тим, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої. Крім того, суд безпідставно виключив із обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 310 КК України таку кваліфікуючу обставину, як "вирощування коноплі".

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, засуджену та її захисника, які просили залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення засудженою злочинів, при вказаних у вироку обставинах, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну юридичну оцінку.

Кваліфікація дій засудженої за ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 310 КК України є правильною.

Не заслуговують на увагу доводи прокурора в апеляції про безпідставність виключення з обвинувачення засудженої за ч. 2 ст. 310 КК України такої кваліфікуючої ознаки, як "вирощування коноплі".

Згідно диспозиції вказаної норми під вирощуванням коноплі, мається на увазі догляд за нею, тобто прополювання, прорідження, полив, підживлення рослин.

Ні на досудовому слідстві, ні в суді не встановлено, що ОСОБА_2 здійснювала такий догляд за рослинами. Не вбачається цього і з протоколу обшуку від 22.06.2010 року, ні з показань самої засудженої, а також з інших матеріалів справи. Оскільки факту догляду засудженою за посіяними нею рослинами встановлено не було, тому дана обставина була вірно виключена судом з обвинувачення.

Як вбачається з вироку суду, при обранні засудженій міри покарання, судом враховано тяжкість скоєних нею злочинів, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, дані про її особу, пом'якшуючі вину обставини, до яких суд відніс щире каяття та сприяння розкриттю злочинів, те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності і має на утриманні малолітню дитину, її позитивну характеристику по місцю проживання.

Врахувавши наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Підстав для скасування вироку по обставинах, викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.

Перевіряючи справу в порядку ст. 365 КПК України в повному об’ємі колегія суддів встановила, що судом не зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_2 термін перебування її під вартою.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

Апеляцію старшого помічника Волинського транспортного прокурора залишити без задоволення, а вирок Старовижівського районного суду від 13 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.

Запропонувати суду в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України вирішити питання зарахування ОСОБА_2 в строк відбування покарання термін перебування її під вартою з 22.06.2010 року по 13.10.2010 року.