1 Справа № 11-а-2254 Категорія КК: ч. 3 ст. 189

Головуючий у першій інстанції Марчук Н.О.

Доповідач Ковальська В.В.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Лагнюка М.М.

суддів Гриненка О.І., Ковальської В.В,

за участю прокурора Пламадяли І.П.

захисників – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілого – ОСОБА_5

підсудних – ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора Перловської Г.В. та захисника ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, -

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Білогір’я Хмельницької області, українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 3 ст. 189 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна, не одружений, пенсіонер, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 3 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець м. Суми, українець, громадянин України, освіта середня, одружений, має неповнолітню доньку, працюючий дизайнером групи компаній "Чех", проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 раніше не судимий, -

засуджений за ч. 3 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду - 818 грн. 27 коп., витрати на юридичну допомогу – 1950 грн., моральну шкоду - 10 000 грн., а всього 20 168 грн. 27 коп.

Згідно з вироком ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 засуджені за те, що 24 грудня 2006 року приблизно о 02 годин 00 хвилин вони, перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1, вступили між собою у попередню змову, направлену на вимагання у громадянина ОСОБА_9, з яким у ОСОБА_8 склались особисті неприязні стосунки.

Реалізуючи свій злочинний задум, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у той же день, приблизно о 02 годині 20 хвилин, прибули до приміщення гаражу № 56 по АДРЕСА_5, де тимчасово мешкав громадянин ОСОБА_9, та під вигаданим приводом заборгованості ОСОБА_9 перед ОСОБА_8 почали вимагати у потерпілого передачі грошей, проте останній виконувати їх необґрунтовану вимогу відмовився.

Після цього, продовжуючи знаходитись в приміщенні вказаного гаражу, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою примусового отримання грошових коштів, почали наносити ОСОБА_9 удари руками по обличчю та тулубу, від чого останній впав на диван, розміщений у гаражі. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, погрожуючи ОСОБА_9 фізичною розправою та вимагаючи передати їм гроші, продовжували наносити йому удари руками у різні частини тіла.

Під час нанесення вказаних побоїв ОСОБА_6 зірвав з полиці у гаражі ручний металевий ліхтарик та тримаючи його в руках, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров’я в момент заподіяння, наніс ним три удари в область голови ОСОБА_9, вимагаючи при цьому гроші. Після цього ОСОБА_6 з метою примушення потерпілого передати їм гроші почав наносити удари ногами по речам останнього, тим самим пошкодивши наявний в гаражі холодильник, мікрохвильову піч. А також музичний інструмент бандуру.

В цей час ОСОБА_8 та ОСОБА_7 продовжували знаходитись в приміщенні гаражу та вимагали у ОСОБА_9 гроші, погрожуючи фізичною розправою, при цьому своєю присутністю та висловлюванням застосувати насильство, небезпечне для життя потерпілого, здійснювали на нього психологічний тиск та пригнічували його волю до опору.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6, знайшовши в гаражі ніж, почав ним розмахувати перед обличчям ОСОБА_9, погрожуючи його застосуванням у разі не передачі грошей.

Відмовляючись виконувати вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передати їм гроші, ОСОБА_9 вибіг з приміщення гаражу та побіг в бік проїжджої частини вулиці Глибочицької в м. Києві, а ОСОБА_6 та ОСОБА_8, не бажаючи відмовлятись від своїх злочинних намірів, побігли за ним. При цьому ОСОБА_6, тримаючи в руках ніж, наздогнав потерпілого поблизу будинку № 16 по вул. Глибочицькій в м. Києві та штовхнув у спину, внаслідок чого останній впав на землю. Підбігши до ОСОБА_9, ОСОБА_6 наніс йому удар ножем в область тулубу.

Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зникли, а ОСОБА_10 був затриманий на місці вчинення злочину працівниками міліції.

В результаті злочинних дій ОСОБА_6, ОСОБА_8, та ОСОБА_7 ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді багаточисельних забійних ран м’яких тканин обличчя, волосяної частини голови, непроникаючого колото-різаного поранення м’яких тканин передньої поверхні грудної клітки справа по середньо-ключичній лінії в 7 міжребер’ї, що згідно висновку № 253/е від 08.02.2007 року відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили тимчасовий розлад здоров’я.

В апеляції прокурор Перловська Г.В., яка приймала участь в розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_6, просить вирок суду відносно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 189 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна. Апелянт вказує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 не врахував того, що підсудний вчинив умисний тяжкий злочин, а також не врахував ролі ОСОБА_6 при вчиненні злочину, який під час вчинення злочину поводив себе найбільш агресивно, наносив удари потерпілому та погрожував йому, а при затриманні викинув ніж. Незважаючи на доведеність вини ОСОБА_6, він визнав себе винним частково, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_7 – ОСОБА_3 просить змінити вирок суду, призначивши ОСОБА_7 менш суворе покарання, не пов’язане з позбавленням волі. При цьому апелянт посилається на те, що дії ОСОБА_7 під час вчинення злочину зводились лише до того, що він відтягував ОСОБА_6 та ОСОБА_8 від потерпілого, наміру вимагати гроші у потерпілого у ОСОБА_7 не було. Також апелянт зазначає, що судом незаконно визнано в якості обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_7 вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння, оскільки останній не перебував в такому стані.

Крім того, апелянт вказує на ряд обставин, які, на його думку, є підставою для пом’якшення покарання та застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання засудженому ОСОБА_7, а саме: вчинення ОСОБА_7 злочину через залежність від ОСОБА_8, який був наймодавцем його житла, щире каяття та вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин. Апелянт вважає, що виправлення засудженого ОСОБА_7 можливе без відбування покарання, із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки він одружений, має неповнолітню доньку, не має судимостей, позитивно характеризується та щиро розкаявся у вчиненому.

В запереченнях на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_6 просить залишити вирок суду без зміни, оскільки вважає його справедливим та таким, що враховує всі істотні обставини справи, а покарання таким, що повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти апеляції захисника, представника потерпілого, який не підтримав апеляцій, захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_7, які підтримали апеляцію захисника та заперечували проти апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_6 і його захисника, які заперечували проти апеляції прокурора та підтримали апеляцію захисника, виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово підсудних, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають, а вирок суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений розглянутими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_11 про обставини вчинення злочину, які аналогічні обставинам, викладеним у фабулі справи; показаннями свідків – працівників міліції ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про обставини затримання ОСОБА_6 в момент, коли той наносив удари потерпілому ОСОБА_11, який лежав на середині проїзної частини вулиці Глибочицької; даними протоколу впізнання потерпілим ОСОБА_11 обвинуваченого ОСОБА_6; даними протоколів огляду місця події – гаража по вул. Глибочицькій 10. в м. Києві та місця, де був затриманий ОСОБА_6 і де був виявлений ніж; речовим доказом: ножем; висновком судово-медичного експерта № про наявність і тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_11

Дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 189 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_3 про незначну роль підсудного ОСОБА_7 у вчиненні злочину та недоведеність того, що він перебував у стані алкогольного сп’яніння, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з показань підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_8, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_7 разом з іншими підсудними вживав у квартирі ОСОБА_8 спиртні напої, пристав на пропозицію останнього забрати гроші у потерпілого ОСОБА_11, та, діючи узгоджено з іншими учасниками злочину, наносив потерпілому ОСОБА_11 удари в процесі вимагання грошей.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляції захисника про застосування до ОСОБА_7 вимог ст. 69 та ст. 75 КК України, оскільки за матеріалами справи немає підстав для призначення цьому підсудному більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а також для звільнення від відбування покарання з випробуванням – іспитовим строком. Обставини які стосуються особи підсудного і його ставлення до вчиненого злочину, на які посилається захисник, були враховані судом при призначенні покарання, а та обставина, що ОСОБА_7 вчинив злочин через залежність від ОСОБА_8, який був наймодавцем його житла, і внаслідок збігу випадкових обставин, матеріалами справи не підтверджується та є надуманою.

Посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі підсудного ОСОБА_6 і необхідності призначення йому більш суворого покарання колегія суддів вважає безпідставним, оскільки при призначенні покарання ОСОБА_6 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль ОСОБА_6 у вчиненні злочину, особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується задовільно, обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння і обґрунтовано призначив підсудному покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 189 КК України, тобто суд врахував всі обставини, на які послався прокурор у своїй апеляції.

Таким чином, вирок суду відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є законним і обґрунтованим, тому підстав для скасування чи зміни вироку немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції прокурора Перловської Г.В. та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2009 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – без змін.