Справа № 11-701-2010 р. 

Головуючий суду 1 інстанції Біцюк А.В.  

Категорія: ст.ст. 121 ч.2, 304 ч.1 КК України 

Доповідач апеляційного суду Погорєлова Г.М.

колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

Головуючої Погорєлової Г.М.

суддів: Гребенюк В.І., Фаріонової О.М.

за участю прокурора Якименка О.П.

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляціями потерпілого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_6 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 3 вересня 2010 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нововолодимирівка Казанківського району Миколаївської області, працюючого різноробочим в ПП "Агротех", раніше не судимого

засуджено за ст. 121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі, за ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначено 7 років позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Новолазарівка Казанківського району Миколаївської області, з середньою освітою, не працюючого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого

засуджено за ст. 121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.

За вироком суду 12.03.2009 р., приблизно о 17 год., знаходячись на дорозі сполученням Нововолодимирівка-Новолазарівка Казанківського району Миколаївської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який був неповнолітнім і діяв за пропозицією та прикладом ОСОБА_3, у відповідь на нецензурну лайку з боку ОСОБА_8, нанесли йому руками та ногами по декілька ударів в область голови та тулуба, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляціях

- потерпілий ОСОБА_7 просить вирок змінити, звільнити засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбування покарання або призначити їм покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Посилається, що після вчинення злочину обидва засуджені разом з батьками доставили його до лікарні, купували ліки та надали матеріальну допомогу, чим, на думку апелянта, спокутували провину та їх поведінка свідчить про щире каяття. Зазначає, що працівники міліції примушували його давати свідчення за обставинами події та вимагали не пробачати засудженим. Вказує на відсутність у нього претензій до засуджених.

- захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок змінити, покарання пом’якшити. Вважає призначене ОСОБА_4 покарання занадто суворим внаслідок його невідповідності особі засудженого, який вчинив злочин в неповнолітньому віці, розкаявся у вчиненому, відшкодував заподіяну шкоду. Посилається на роз’яснення, які містяться в п.п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх в злочинну чи іншу антигромадську діяльність" № 2 від 27.02.2004 р. (v0002700-04) , згідно з якими судам слід враховувати, що втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність дорослими, як правило, свідчить про меншу суспільну небезпеку цих неповнолітніх порівняно з тими, які ж вчинили такі ж злочини без впливу дорослих та що при призначенні покарання за один і той же злочин, суд має диференційовано підходити до особи неповнолітнього, а також дорослого, який втягнув його в цей злочин чи вчинив останній у групі з ним.

З урахуванням сукупності обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_4, а також вчинення ним злочину під впливом дорослої особи, відсутності тяжких наслідків, належної наступної поведінки ОСОБА_4, просить призначити засудженому покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників ОСОБА_6, ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримку поданих апеляцій, думку прокурора про необхідність зміни вироку у відношенні ОСОБА_4, призначення йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України та про залишення вироку без зміни у відношенні ОСОБА_3, вивчивши матеріали кримінальної справи, додатково надані в апеляційну інстанцію та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначення покарання обом засудженим підлягає зміні з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_3 за ст.ст. 121 ч. 2, 304 ч.1 КК України, засудження ОСОБА_4 за ст. 121 ч.2 КК України, апелянтами не оспорюється. Тому відповідно до положень ч.1 ст. 365 КПК України, вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляцій, лише в частині призначеного засудженим покарання.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, призначаючи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст. 121 ч.2 КК України покарання в мінімальному розмірі санкції кримінального закону, який становить 7 років позбавлення волі, суд послався на врахування ступеню тяжкості вчиненого ними злочину (є тяжким), однієї обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, декількох пом’якшуючих покарання обставин – щирого каяття, відшкодування завданої шкоди, а для засудженого ОСОБА_4 також вчинення злочину в неповнолітньому віці.

Проте, повне відшкодування потерпілому ОСОБА_8 засудженими та їх батьками витрат на лікування, надання йому матеріальної допомоги, вибачення засуджених перед потерпілим, їх щире каяття, про що зазначає в своїй апеляції потерпілий ОСОБА_8, свідчить про наявність таких пом’якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

З урахуванням наведеного, а також даних про особу ОСОБА_3, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, працює робочим в ПП "Агротех", характеризується в цілому позитивно згідно з наданим до апеляційної інстанції протоколом зборів цього трудового колективу від 24.08.2010 р.; даних про особу ОСОБА_4, який в силу ст. 89 КК України є не судимим, виховувався в багатодітній родині, колегія суддів вважає можливим застосувати ст. 69 КК України щодо покарання за ст. 121 ч. 2 КК України обом засудженим.

Крім того, втягнення дорослою особою – ОСОБА_3 в злочинну діяльність ОСОБА_4, який на момент вчинення злочину був неповнолітнім, вчинення ним злочину в групі з дорослим, свідчить про меншу суспільну небезпеку ОСОБА_4, тому підходячи диференційовано до його особи йому слід пом’якшити покарання за ст. 121 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до меншого розміру в порівнянні з ОСОБА_3

При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що попередній вирок суду від 23.07.2009 р., яким обом засудженим при призначенні покарання були застосовані положення ст.ст. 69, 75 КК України, був скасований апеляційною інстанцією 15.10.2009 р. у зв’язку з допущеними судом істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону при складанні вироку та з неумотивованістю застосування судом зазначених положень кримінального закону.

З огляду на вчинення засудженими тяжкого злочину, яким була заподіяна реальна шкода здоров’ю потерпілому, вчинення ними злочину в стані алкогольного сп’яніння, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення засуджених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

З урахуванням наведеного, вирок суду в частині призначеного покарання обом засудженим підлягає зміні. При цьому, апеляція потерпілого ОСОБА_8, який просив про звільнення засуджених від відбування покарання або призначення їм покарання, не пов’язаного з позбавленням воля, підлягає частковому задоволенню, а апеляція захисника ОСОБА_6, який просив про пом’якшення засудженому ОСОБА_4 покарання з застосуванням ст. 69 КК України, підлягає задоволенню.

Також підлягає виключенню з вступної частини вироку посилання суду на судимість ОСОБА_3 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 23.07.2009 р., оскільки цей вирок скасований з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд, за результатами якого постановлений вирок від 03.09.2010 р., який і є предметом розгляду в апеляційній інстанції.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

Апеляцію потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково, апеляцію захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 3 вересня 2010 р. у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині призначення покарання змінити.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 121 ч. 2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст. 121 ч.2 КК України та ст. 304 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 121 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Виключити з вступної частини зазначеного вище вироку посилання суду на судимість ОСОБА_3 за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 23.07.2009 р.

В іншій частині вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 3 вересня 2010 р. залишити без зміни.