Справа № 11-825 / 2010 року

 Головуючий в 1-й інстанції: Гафяк В.М..

Категорія: ч.2 ст. 286 КК України- -.Т.З. 

Доповідач: Кисіль А.М..

колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі :

головуючої –судді Хрипченко Л.Г.

суддів: Кисіля А.М., Кожевнікова О.В.

з участю прокурора Кашициної О.Є.

засудженого ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука від 25 серпня 2010 року,-

Цим вироком :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, неодруженого, освіта середня, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_2 не судимого, -

визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 (три) роки обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого 3000 грн. майнової та 30000 грн. моральної шкоди.

Згідно із вироком суду його визнано винним у тому, що він 22.02.2010 року близько 14 год., керуючи автомобілем ГАЗ-САЗ 3507 д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Леонова у м.Кременчуці та перевозив пасажирів ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Навпроти буд. 5 вказаної вулиці здійснив висадку потерпілого ОСОБА_5 і, порушуючи вимоги п..10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не переконавшись, що початок руху буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав рух та допустив наїзд автомобілем на потерпілого ОСОБА_5, заподіявши останньому тяжке тілесне ушкодження у виді закритого перелому потиличної кістки, основної кістки, забиття головного мозку, післятравматичного невриту правого слухового нерву, перелому 3-6 ребер справа.

На вирок суду подана апеляція засудженим, який не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність вини, кваліфікацію дій просить змінити вирок суду і призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України та не позбавляти його права на керування транспортними засобами.

Від інших учасників процесу апеляцій не надходило.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_3 на підтримку своєї апеляційної скарги та його адвоката, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції - колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Досудовим слідством по даній справі дотримано вимоги ст. 22 КПК України. Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б істотними і потягли б за собою скасування вироку, у справі не допущено.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину є обгрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і стверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.

Оскільки ОСОБА_3, як особа яка керувала транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме п.10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , заподіявши потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, тому його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережний, позитивну характеристику особи, стан його здоров’я, часткове відшкодування шкоди, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні та покладався на розсуд суду, щире каяття, а тому обґрунтовано призначив більш м'яке покарання у виді обмеження волі на підставі ст. 69 КК України.

Щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то колегія суддів вважає, що вона призначена неправильно, ОСОБА_3 вчинив наїзд на потерпілого з необережності, при виконанні трудових обов’язків, грубого порушення правил дорожнього руху не допустив, іншої професії яка б давала змогу мати джерело заробітку не має, а тому слід виключити із резолютивної частини вироку посилання на засудження до додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Підстав для застосування до основного покарання ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково, вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука від 25 серпня 2010 року, щодо нього за ч.2 ст. 286 КК України змінити, виключити призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а в іншій частині цей вирок суду щодо нього залишити – без зміни.