Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: Хруняка Є.В.,

суддів: Кривобокової Н.М., Ткачук Н.В.,

з участю прокурора Марчук О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Тисменицького районного суду від 28 липня 2010 року,-

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, Тисменицького району Івано-Франківської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, не працює, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 (три) роки 6 (місяців) обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади строком 3 (три) роки та з конфіскацією майна;

за ч.1 ст. 366 КК України на 1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення

Справа № 11-479/2010р. Головуючий у 1-й інст. Дузінкевич І.М.

Категорія ст. 368 ч.2 КК України Доповідач Є.В. Хруняк

менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 – 3 (три) роки 6 (шість) місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в органах влади строком на 3 (три) роки та з конфіскацією майна.

Запобіжний захід засудженому-тримання під вартою, залишено без зміни, а строк відбуття покарання визначено рахувати з 22.03.2010 року.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи сільським головою с.Колодіївка, Тисменицького району, будучи уповноваженим на здійснення функцій представника влади, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов’язками, являючись посадовою особою органу місцевого самоврядування 4 категорії 7 рангу, тобто службовою особою, діяв всупереч інтересів служби та створив умови, за яких 22.03.2010 року в приміщенні сільської ради отримав хабар від ОСОБА_5 в розмірі 1500 доларів США, що по курсу НБУ становить 11 940 грн. 30 коп., за видачу рішення Колодіївської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га по вул. Л.Українки в с. Коло-

діївка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яке в період з 12 по 16 березня 2010 року особисто склав, підписав та завірив печаткою.

Засуджений достовірно знав, що на сесії Колодіївської сільської ради 28.12.2009 року вказане питання в інтересах ОСОБА_5 не розглядалось і депутатами не приймалось. Крім того, з метою надання своїм діям законного вигляду вніс в протокол сесії сільської ради від 28.12.2009 року завідомо неправдиві дані про прийняття на даній сесії рішення про надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Даний протокол із внесеними завідомо неправдивими даними засуджений підписав особисто.

Не погодившись з вироком суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить вирок відносно ОСОБА_1 скасувати у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання в межах санкцій статей, без застосування ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала подану апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим і просили визначене судом покарання засудженому залишити без зміни а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції даючи оцінку доказам, обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено і правильно кваліфікував його неправомірні дії за ст.ст. 368 ч.2, 366 ч.1 КК України. Кваліфікація його злочинних дій в апеляції не оскаржується, а тому не перевіряється.

Що стосується призначеного покарання, то відповідно до вимог до ст. 65 КК України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що він щиро розкаюється у скоєному, свою вину визнав повністю, його добросовісне відношення до праці в минулому, у зв’язку з чим неодноразово заохочувався, наслідки вчиненого, стан здоров'я засудженого ( т.2 а.с. 221), має на утриманні хвору дружину та перестарілу маму ( т.2 а.с. 222 – 227 ), а також суд врахував, що ОСОБА_1 за його заявою добровільно достроково припинив повноваження сільського голови ( т.2 а.с.219-220 ).

Прокурор в своїй апеляції перерахував ці обставини, однак вважає, що вони не є винятковими і, що вони не знижують ступінь суспільної небезпеки злочину.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що така позиція прокурора є не правильна, оскільки ст. 69 КК України не передбачає необхідності виняткових обставин, а лише кількох обставин, що пом'якшують винній особі покарання та істотно знижують ступінь скоєного злочину. Саме такі обставини і навів суд у своєму вироку, обираючи ОСОБА_1 покарання. Обране судом йому покарання, є реальне. Крім цього, суд позбавив ОСОБА_1 права займати керівні посади в органах влади на певний строк та вирішив конфіскувати все майно, яке є його особистою власністю.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується, неодноразово нагороджувався грамотами і, отримував подяки за свою працю від районної державної адміністрації та районної ради, тривалий час хворіє бронхіальною астмою першого ступеня та хворіє на інші захворювання.

За таких обставин, вирок суду є законним і справедливим, призначене покарання ОСОБА_1 є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому доводи апеляції є не обгрунтовані і задоволенню не підлягають.

Апеляційних підстав для скасування або зміни вироку, немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду від 28 липня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без змін.