10-1866/10 Про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчиненого в особливо великих розмірах - 18.10.2010 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та особи, за заявою якої було порушено справу, на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року.

Цією постановою скарга ОСОБА_4 задоволена, постанова заступника начальника слідчого відділу УБОЗ ГУМВС України в м. Києві від 25 травня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, скасована, в порушенні кримінальної справи відмовлено .

Рішення суду мотивовано тим, що на момент винесення постанови про порушення кримінальної справи відповідних, допустимих та достатніх даних, передбачених ст. 94 КПК України, які б вказували на наявність в діях невстановлених осіб ознак злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, слідчим зібрано не було, а тому не було і законних приводів та підстав для порушення справи.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати та повернути матеріали справи в той же суд на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що рішення місцевого суду не відповідає фактичним матеріалам справи.

При цьому зазначає, що суд при розгляді скарги, в порушення вимог ст. 236-8 КПК, дав оцінку зібраним по справі доказам; послався на висновок комісійної судово-почеркознавчої експертизи Київського НДІ судових експертиз від 10.10 2006 року, який по справі не проводився, не взяв до уваги висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3483/10-11 від 17 травня 2010 року і відмовив у порушенні справи, чим вийшов за межі своїх повноважень.

Особа, за заявою якої порушено справу, ОСОБА_5 в апеляції також посилається на незаконність рішення місцевого суду і просить його скасувати, зазначаючи при цьому, що суд не взяв до уваги документи, які він долучив до заяви про порушення справи і які, на його думку, свідчать про те, що один із засновників ТОВ "Фокстрот" ОСОБА_4 організував та вчинив разом з групою підлеглих йому осіб шахрайство, заволодівши часткою Статутного фонду цього товариства.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, представника особи, за заявою якої порушено справу, який також підтримав апеляцію, уточнивши, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи в той же суд на новий судовий розгляд; захисника скаржника, яка заперечувала проти задоволення апеляцій, перевіривши матеріали за скаргою та матеріали, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.

Місцевим судом було встановлено, що 25 травня 2010 року заступником начальника слідчого відділу УБОЗ ГУМВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, в якій йдеться про те, що 8 липня 2002 року невстановлені особи, діючи з корисливих мотивів, шляхом шахрайства заволоділи часткою у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот-Інвест", зареєстрованого 17 квітня 2002 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради, розміром 400 000 гривень, що перевищує 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на час вчинення злочину, тобто становить особливо великий розмір.

Дану постанову до суду оскаржив ОСОБА_4, оскільки вважав, що вона стосується його інтересів і суд його скаргу прийняв до розгляду.

Розглядаючи в порядку ст. 236-8 КПК скаргу ОСОБА_4 на постанову про порушення кримінальної справи, суд заслухав пояснення захисника скаржника, пояснення представника особи, за заявою якої було порушено справу, прокурора, дослідив матеріали справи і прийшов до висновку, що постанова досудового слідства є передчасною і не відповідає вимогам ст. 94 КПК.

Постанова суду належним чином мотивована і колегія суддів погоджується з її висновками, оскільки кримінальна справа може бути порушена лише за наявності для цього законних приводів та підстав, а таких місцевим судом не було встановлено.

Відповідно до роз’яснень постанови ПВС України від 4 червня 2010 року "Про деякі питання, які виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" (v0006700-10) , повідомлення про злочин може бути підставою для порушення справи, якщо воно викладено письмово або усно і доведено до відома правоохоронних органів з дотриманням вимог ст. 95 КПК. Крім того, підставою для порушення справи можуть бути достатні дані за умови законності джерел їх отримання.

Як видно з матеріалів даної справи, досліджених місцевим судом, ні заява ОСОБА_5 від 13 травня 2010 року, ні його пояснення від 20 травня 2010 року, які фактично стали приводом та підставами до порушення справи, не відповідають вимогам ст. 95 КПК, а копії документів ТОВ "Фокстрот-Інвест", долучені ним до заяви, ніким не завірені і джерело їх отримання заявником досудовим слідством не вияснялось (а.с.18-24).

Доводи апеляцій прокурора та ОСОБА_5 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновок спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3483/10-11 від 17 травня 2010 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки цей висновок отриманий не органом досудового слідства в процесі перевірки заяви про вчинення злочину, а представником ОСОБА_5 на його замовлення і потребує оцінки разом з іншими доказами, яку на стадії розгляду скарги на постанову про порушення справи суд першої інстанції зробити не міг.

Що ж стосується інших висновків експертиз за 2006 рік, про які йдеться в апеляції ОСОБА_5, то вони були предметом дослідження органу досудового слідства та інших судових інстанцій і їм була дана відповідна оцінка. Крім того, вони належним чином не завірені і не є предметом дослідження матеріалів даної справи.

Доводи апеляції прокурора про відсутність в матеріалах справи висновку комісійної судово-почеркознавчої експертизи, про яку йдеться в рішенні суду, є некоректними, оскільки така експертиза була проведена КНДІСЕ 10.10.06 року, але експертам була надано не оригінали документів, а їх електрофотокопії, що є недопустимим, про що й зазначив місцевий суд (а.с.39).

Доводи прокурора про оцінку місцевим судом зібраних по справі доказів є необґрунтованими, оскільки перевірка судом достатності даних для порушення справи, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК, є обов’язком суду, а тому колегія суддів вважає, що місцевий суд при розгляді даної скарги діяв у межах своєї компетенції.

Що ж стосується доводів прокурора про незаконність прийнятого рішення в частині відмови в порушенні справи, то вони є слушними, але ця помилка місцевого суду може бути виправлена без скасування постановленого рішення, а шляхом виключення даної вказівки з резолютивної частини постанови суду.

Таким чином, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а підстав для задоволення апеляції особи, за заявою якої порушено кримінальну справу, не вбачається.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, –

Апеляцію особи, за заявою якої було порушено справу, ОСОБА_5, залишити без задоволення, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

З резолютивної частини постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року, якою скарга ОСОБА_4 задоволена, постанова заступника начальника слідчого відділу УБОЗ ГУМВС України в м. Києві від 25 травня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, скасована, виключити вказівку про те, що в порушенні даної кримінальної справи відмовлено.