колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого : Фоміна Ю.В.,

суддів: Андрушкевича С.З.,Слісарчука Я.А.

з участю прокурора: Філя С.В.

засудженого: ОСОБА_1

потерпілого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2010 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, українця, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, до затримання працював охоронцем в ПП Газаров, раніше не судимого

засуджено за ст. 121 ч.1 КК України на п’ять років позбавлення волі. Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту затримання – з 24.10.2008 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 80 000 грн., на користь Новоград-Волинського міськрайонного ТМО 1127 грн.35 коп. за стаціонарне лікування ОСОБА_2 Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишено попереднім – утримання під вартою. Питання щодо речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

Згідно вироку, 7 травня 2007 року о 14 годині, ОСОБА_1,знаходячись на вул.Вокзальній в м.Новограді-Волинському, неподалік будинку №42, зустрівся з ОСОБА_2 В ході розмови між ними, на ґрунті ревнощів виник конфлікт з приводу стосунків між ОСОБА_2 та дружиною ОСОБА_1

Справа: №11-596\10 Головуючий в 1 інстанції: Верозуб О.А.

Категорія: ст. 121 ч.1 КК України Суддя -доповідач: Андрушкевич С.З.

Під час цього конфлікту ОСОБА_1 умисно завдав удару рукою в обличчя ОСОБА_2, від чого той впав на землю. Коли ОСОБА_2 піднявся і став підходити до ОСОБА_1, останній дістав з спортивної сумки дерев’яну палицю та умисно завдав нею удару по руці ОСОБА_2Потім цією ж палицею ОСОБА_1 завдав ударів по голові та спині потерпілого, від чого той впав на землю, а ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік. Внаслідок дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя у вигляді вдавленого перелому лівої тім’яної кістки, забою головного мозку, та легкі тілесні ушкодження у вигляді синців в поперековій ділянці.

В апеляції потерпілий вказував, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та особі засудженого, є явно несправедливим, а сума відшкодування моральної шкоди є недостатньою та не відповідає його моральним та фізичним стражданням. Крім цього, на думку апелянта, не в повній мірі виконано вимоги, викладені в ухвалі апеляційного суду від 20.10.2009 року, не з’ясовано з достатньою повнотою дані про особу засудженого, те що він двічі перебував у розшуку та ухилявся від слідства і суду, не працював. Також по справі не були допитані свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що має істотне значення по справі, а свідок ОСОБА_6 був допитаний у його відсутність. На думку апелянта, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.ст. 15, 115 КК України, як замах на умисне вбивство, поскільки сила ударів та їх спрямованість свідчать про таке. Крім цього, вирішуючи цивільний позов, суд об’єктивно не оцінив наслідки від заподіяного ОСОБА_1 Внаслідок травми його, ОСОБА_2, визнано інвалідом другої групи безстроково, не працює права рука. Тому просив вирок змінити, перекваліфікувати дії засудженого на ст. 15, 115 КК України, призначити йому більш суворе покарання, цивільний позов задовольнити в повному об’ємі.

Заслухавши доповідача, потерпілого, який апеляцію підтримав, прокурора, який заперечував проти апеляції, міркування засудженого про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочину за викладених у вироку обставин, ґрунтується на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_4, даних судово-медичного експертиз за №163,42,4191, протоколів відтворення обстановки і обставин події, протоколів пред’явлення для упізнання.

При цьому суд першої інстанції під час судового слідства оголосив покази свідків ОСОБА_3Ю, ОСОБА_4, та ОСОБА_5, дані ними на досудовому слідстві та визнав, що їх неявка в судове засідання відбулася з поважних причин.

Свідок ОСОБА_6 дійсно був допитаний у відсутності потерпілого, однак пояснив, що бійки не бачив, лише бачив як втікав ОСОБА_1. Такі ж покази дав і на досудовому слідстві.

Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 121 ч.1 КК України, поскільки судом першої інстанції встановлено, що у ОСОБА_1 не було умислу на вчинення вбивства потерпілого.

Це вбачається з способу заподіяння тілесних ушкоджень, знаряддя вчинення злочину, кількості та локалізації завданих ударів, причини припинення злочинних дій, поведінки учасників, що передувала події, їх стосунків.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та всіх обставин справи, у тому числі і тих, на які є посилання в апеляції.

Вирішуючи заявлений по справі цивільний позов потерпілого, суд першої інстанції врахував ті душевні та фізичні страждання, яких зазнав ОСОБА_2, їх глибину тривалість і складність його лікування, і обґрунтовано задовольнив позов частково, у вищезгаданому розмірі.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено. Підстави для зміни вироку за мотивами, викладеними в апеляції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новоград- Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 липня 2010 року щодо засудження ОСОБА_1 за ст. 121 ч.1 КК України - без зміни.