11-597/10 Про грабіж та розбій, скоєні за попередньою змовою з неповнолітніми - 21.09.2010 Прийняття

21 вересня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями ОСОБА_1, адвокатаОСОБА_3. та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4. на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.06.2010 року, яким

ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець с. Ул’янівка, Миколаївського району, Миколаївської області, раніше не судимий, прож.:АДРЕСА_1

засуджений:

- за ст. 187 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини належного йому майна;

- за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з конфіскацією частини належного йому майна.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, уродженець с. Ул’янівка, Миколаївського району, Миколаївської області, раніше не судимий, прож.: АДРЕСА_2

засуджений:

- за ст. 187 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна;

- за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

ОСОБА_5ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженець с. Явкине, Баштанського району, Миколаївської області, раніше не судимий, прож.: АДРЕСА_3

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, з випробуванням, строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України суд зобов’язав засудженого ОСОБА_5. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

За вироком суду ОСОБА_4., ОСОБА_1. та ОСОБА_5. визнані винними у тому, що 30.10.2009 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_4. за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_5 та ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 43 по вул. Чигрина в м. Миколаєві відкрито, з застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя або здоров’я для потерпілого,заволоділи майном потерпілої ОСОБА_6, після чого з місця злочину зникли, а викраденим розпорядились на свій розсуд, завдавши ОСОБА_6. матеріальну шкоду на загальну суму 9280 грн.. та спричинивши їй легкі тілесні ушкодження .

Крім того, 12.11.2009 року, приблизно о 20 годині 20 хвилин, ОСОБА_4., за попередньою змовою з ОСОБА_1, маючи при собі предмет, який має схожість з бойовою вогнепальною зброєю, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4 з метою заволодіння чужим майном вирішили напасти на перехожу ОСОБА_7. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1. підійшовши до ОСОБА_7. і направивши пістолет в область її тулубу, наказав останній віддати йому мобільний телефон, на що постраждала, побачивши зброю та сприйнявши її як реальну погрозу для свого життя та здоров’я, вирішила виконати вимогу нападників, але від отриманих, в цей момент, від ОСОБА_4., не менше двох ударів в область обличчя, впала на землю і втратила свідомість. Скориставшись несвідомим станом постраждалої, ОСОБА_4. заволодів майном потерпілої і разом з ОСОБА_1 з місця злочину зникли, а викраденим розпорядились на свій розсуд, завдавши ОСОБА_7. матеріальну шкоду на загальну суму 1035 грн.. Згідно висновку експерта, отримані ОСОБА_7 тілесні ушкодження, відносяться до категорії легких.

В апеляції ОСОБА_1. просить змінити вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.06.2010 року в частині призначеного покарання та застосувавши до нього ст.ст. 75, 104 КК України, звільнити від його відбування.

Вважає призначене судом покарання занадто суворим для себе, оскільки, на думку апелянта, суд не надав належної оцінки тому, що підсудний ОСОБА_1. раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину свою визнав в повному обсязі, повністю відшкодував завдану, постраждалим від злочинів шкоду, а також той факт, що він виховувався з 12 років без батька, а потім і без матері. Також вважає, що суд не врахував наявність, на момент постановлення вироку, вагітної дружини, яка після народження дитини буде потребувати уваги та допомоги з боку ОСОБА_1.

В апеляції адвокат ОСОБА_3. в інтересах ОСОБА_4. просить змінити вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.06.2010 року та призначити ОСОБА_4 покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

Вважає вирок суду занадто суворим для ОСОБА_4., оскільки на думку апелянта, призначаючи покарання, суд не врахував в повному обсязі ряд наявних у підзахисного пом’якшувальних обставин, які, як вважає адвокат ОСОБА_3., суттєво знижують ступень тяжкості скоєного, ОСОБА_4., злочину. Також зазначила, що ОСОБА_4. мешкає удвох зі своєю матір’ю, яка є інвалідом 2 групи і за відсутності свого сина, враховуючи складні умови їх проживання, не зможе самостійно забезпечувати себе усім необхідним для нормального існування. Крім того, як зазначив апелянт, ще однією підставою для призначення ОСОБА_4 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, є наявність у останнього захворювання, яке на сьогоднішній день прогресує і потребує лікування, якого не достатньо в умовах місць позбавлення волі.

В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4. просить змінити вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.06.2010 року та призначити ОСОБА_4 покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

Вважає, що суд, при постановленні вироку, не взяв до уваги ряд важливих обставин, а саме те, що ОСОБА_4. не був організатором скоєних злочинів, викрадених коштів та речей, здобутих злочинним шляхом, не отримував, вдарив постраждалу ОСОБА_7 лише за образливі висловлювання в їх з ОСОБА_1 сторону, в результаті чого призначив покарання, яке за своєю суворістю, не відповідає особі ОСОБА_4. та тяжкості скоєного ним злочину. Захисник зазначила, що засуджений ОСОБА_4. свою вину у скоєному визнав в повному обсязі, дуже шкодує щодо скоєного, добровільно відшкодував завдану потерпілим шкоду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики, тому на думку апелянта, ОСОБА_4 слід призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та просив пом’якшити йому покарання, його законного представника, який також був такої ж думки, захисника ОСОБА_2 яка також підтримала свою апеляцію, прокурора, який вважав, що апеляції не підлягають задоволенню, вивчивши матеріали справи,_колегія дійшла слідуючого.

Вина ОСОБА_4. і ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, повністю підтверджується викладеними у вироку доказами і апелянтами фактично не оспорюється.

Дії обох засуджених судом першої інстанції кваліфіковані вірно.

Що стосується покарання, то, як вбачається зі змісту вироку, при його призначенні обом засудженим суд врахував ступінь суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, їх тяжкість, наявність пом’якшуючих їх відповідальність обставин та дані про особу кожного з них.

Так, відносно ОСОБА_1 суд врахував його неповнолітній вік, щиросердечне каяття, повне відшкодування потерпілим спричиненої шкоди.

Відносно ОСОБА_4. суд врахував також його неповнолітній вік, позитивну характеристику,щиросердечне каяття та повне відшкодування потерпілим спричиненої шкоди.

Саме з урахуванням вищезазначених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість призначення обом засудженим покарання нижче від нижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст. 187 КК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що усі ті обставини, на які посилаються апелянти у своїх апеляціях, відносно цих засуджених судом першої інстанції вже були враховані і покарання їм призначено саме з застосуванням положень ст.. 69 КК України (2341-14) .

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про те, що виправлення та перевиховання цих засуджених можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, оскільки характер і кількість вчинених ними протиправних дій свідчить про їх достатньо значну небезпеку для суспільства. Колегія суддів вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення цих засуджених і попередження вчинення ними нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки постановлений відносно них вирок відповідає вимогам закону, а наведені в апеляціях обставини вже були враховані при постановлені вироку судом першої інстанції.

Керуючись ст..ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.07.2010 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4. - залишити без задоволення.