11-а-1249 Про одержання хабара науковим співробітником КНІДСЕ, який одночасно є судовим експертом - 16.09.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Дяченка ОО.О., який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 на вирок Солом’янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2010 року, -

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області, громадянина України, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на 3 роки, без конфіскації майна, що є особистою власністю засудженого. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з призначенням іспитового строку 3 роки та покладанням обов’язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2, працюючи на посаді наукового співробітника сектору авто-товарознавчих досліджень лабораторії судових товарознавчих досліджень КНІДСЕ, якому присвоєно 4 кваліфікаційний клас судового експерта та 9 ранг державного службовця, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вимагав та отримав хабар від ОСОБА_4 за наступних обставин.

Так, 29.05.2009 року до КНІДСЕ надійшла ухвала Подільського районного суду міста Києва від 21.05.2009 року про призначення судової товарознавчої експертизи у цивільній справі № 2-590/09 за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ СК "АХА-страхування" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на вирішення якої поставлені питання про встановлення, які є приховані дефекти вузлів та агрегатів, які виникли в результаті ДТП в автомобілі НОМЕР_1, та яка вартість ремонту автомобіля.

Проведення даної експертизи було доручено ОСОБА_2, науковому співробітнику КНІДСЕ, який одночасно являвся судовим експертом і, проводячи судову експертизу, вчиняє тим самим дії, які тягнуть за собою певні правові наслідки, а тому його повноваження носять організаційно-розпорядчий характер, тобто він є службовою особою, яка займає відповідальне становище, оскільки його посада – науковий співробітник сектору авто-товарознавчих лабораторії судових товарознавчих досліджень КНІДСЕ IV кваліфікаційного класу згідно ст.. 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12) , а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.08.1995 року № 558-р "Про віднесення деяких посад працівників державних спеціалізованих установ до категорії посад державних службовців" (558-95-р) віднесено до п’ятої категорії.

22.06.2009 року, в період часу з 08 год. до 18 год. ОСОБА_4 прибув до КНІДСЕ, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 6, з метою оплати вартості проведення експертного дослідження його пошкодженого автомобіля НОМЕР_2.

Діючи з власної ініціативи, ОСОБА_4, перебуваючи у власному автомобілі, передав ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 100 доларів США за об’єктивне проведення ним майбутнього експертного дослідження його пошкодженого автомобіля.

26.06.2009 року ОСОБА_2 на території ТОВ СП "Автомобільний Дім України-Мерседес-Бенц", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Столичне Шосе, 90, оглянув автомобіль ОСОБА_4, марки "Ssang Yong Kyron", д/н НОМЕР_3, і за результатами огляду прийшов до висновку про необхідність заміни його рами.

Так, відповідно до проведених замірів на приладі для визначення лінійних розмірів рам та кузовів автомобілів "NAJA Evolution", мод. NA. 3004, заводський № 1001, встановлено, що у рами досліджуваного транспортного засобу – автомобіля НОМЕР_2, наявні понаднормові зміщення контрольних точок із утворенням в її прорізах поздовжньо-діагональних перекосів і як наслідок цього – зміна її геометричних розмірів.

29.06.2009 року, біля 8 години ОСОБА_2, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок незаконного отримання від ОСОБА_4 грошових коштів, перебуваючи на території КНІДСЕ, довів до відома ОСОБА_4, який прибув для з’ясування у ОСОБА_2 стану проведення ним експертного дослідження його пошкодженого автомобіля, неправдиву інформацію про результати проведеного ним дослідження стосовно можливості ремонту рами його автомобіля, а не її заміни і, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомив ОСОБА_4 про необхідність передачі йому 400 доларів США за те, щоб він у своєму висновку вказав про необхідність заміни рами автомобіля, а не про її ремонт, хоча відповідно до п. 1.8 ДСТУ-2324-1993 при зміщенні з посадочних місць кріплення підвіски рама в ремонт не приймається, а потребує заміни.

ОСОБА_4 з метою запобігти шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, у тому числі на безпечну експлуатацію свого транспортного засобу, погодився на висловлену ОСОБА_2 вимогу про передачу йому грошових коштів, зауваживши при цьому, що передасть їх лише при умові попереднього ознайомлення із висновком експертизи, в якому буде вказано про необхідність заміни рами його автомобіля, а не про її ремонт, на що ОСОБА_2 погодився.

17.07.2009 року, біля 08 год. 10 хв., ОСОБА_2, повідомив ОСОБА_4 по телефону про те, що проект його висновку вже готовий і що він може ознайомитись з ним в цей же день. Приблизно о 10 год. ОСОБА_4 прибув до службового кабінету ОСОБА_2, розташованого в будівлі КНІДСЕ за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 6, де ознайомився з проектом висновку № 4782 судової авто-товарознавчої експертизи по цивільній справі № 2-590/09, наданому йому ОСОБА_2, в якому було вказано про необхідність заміни рами автомобіля НОМЕР_2.

Після цього 17.07.2009 року, біля 10 год. 20 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в автомобілі НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, що був розміщений на проїзній частині у м. Києві по вул. Смоленській напроти будинку № 6 (КНІДСЕ), діючи умисно, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність свої поведінки, шляхом вимагання, одержав від ОСОБА_4 хабар у виді грошових коштів у сумі 400 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют, установленого НБУ станом на 17.07.2009 року, складало 3056, 20 грн., за зазначення у своєму висновку № 4782 судової авто-товарознавчої експертизи по цивільній справі № 2-590/09 про необхідність заміни рами автомобіля НОМЕР_4, а не про її ремонт, тобто за чинення дій, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

В апеляції прокурор Дяченко О.О., який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вказаний вирок скасувати в частині призначення покарання у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Вважає, що призначене судом покарання з застосуванням ст. 75 КК України не є достатнім для виправлення засудженого та не попередить вчинення ним нових злочинів. Просить постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язанні з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків, на 3 роки та з конфіскацією майна, що є особистою власністю засудженого.

Захисник засудженого ОСОБА_3 в апеляції не погоджуючись в повному обсязі з вироком суду, ставить питання про його скасування з закриттям провадження по справі за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу злочину, доводячи, це тим, що за законом ОСОБА_5 не є службової особою, яка займає відповідальне становище, не має організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, а тому він не являється суб’єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Захисник вважає, що під час досудового слідства були допущенні порушення вимог кримінально – процесуального закону при пред’явленні обвинувачення. Крім того вказує, що свідок ОСОБА_4 давав не правдиві показання під час досудового та судового слідства, докази про факт вимагання та давання хабара ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні, явка з повинною підписувалась ОСОБА_2 під психологічним тиском співробітників правоохоронних органів.

Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції просить скасувати вирок, провадження по справі закрити, мотивуючи це тим, що в його діях немає складу злочину, що мети незаконного отримання грошей за складання висновку експертизи в нього не було. ОСОБА_6, передаючи йому 400 доларів США, фактично повертав йому борг, оскільки він заплатив за ОСОБА_6 за проведення експертизи, а явку з повинною він написав під психологічним тиском працівників міліції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача та заперечував проти апеляції засудженого та його захисника, захисника та засудженого, які підтримали свої апеляції та заперечували проти апеляції прокурора, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, захисника та засудженого не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Висновок суду про те, що ОСОБА_2 є службовою особою, яка займала відповідальне становище і об'єм його повноважень, судом встановлено правильно і належним чином мотивовано у вироку.

Так, згідно з вироком суду ОСОБА_2 відповідно до наказу № 1к від 02.01.2001 року директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНІДСЕ) був призначений на посаду наукового співробітника сектору авто-товарознавчих досліджень лабораторії судових товарознавчих досліджень КНІДСЕ.

Наказом № 111 від 24.05.2004 року директора КНІДСЕ ОСОБА_2 як науковому співробітнику лабораторії судових товарознавчих досліджень було присвоєно 4 кваліфікаційний клас судового експерта та 9 ранг державного службовця.

Відповідно до посадової інструкції наукового співробітника КНІДСЕ, затвердженої 06.04.2004 року директором Київського науково-дослідного інститут судових експертиз, посада наукового співробітника прирівняна до п’ятої категорії державної служби.

Науковий співробітник має право проводити самостійно та у складі комісій судові експертизи.

Рішенням експертно-кваліфікаційної комісії КНІДСЕ від 27.10.1998 року (протокол засідання № 12 (134)), підтвердженого рішенням ЕКК КНІДСЕ від 17.11.2008 року (протокол засідання № 9 (3)), ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових товарознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 "Визначення вартості автомототранспорту, розміру нанесеного збитку власнику транспортного засобу".

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.08.1995 року № 558-р "Про віднесення деяких посад працівників державних спеціалізованих установ до категорії посад державних службовців" (558-95-р) віднесено посади, що займають судові експерти державних спеціалізованих установ, вищого, І, ІІ кваліфікаційного класу – до третьої категорії посад державних службовців, ІІІ кваліфікаційного класу – до четвертої категорії, ІV кваліфікаційного класу – до п’ятої категорії, V кваліфікаційного класу – до шостої категорії посад державних службовців.

ОСОБА_2, як судовий експерт, проводячи судову експертизу, вчиняє тим самим дії, які тягнуть за собою певні правові наслідки, а тому його повноваження носять організаційно-розпорядчий характер, тобто він є службовою особою, яка займає відповідальне становище, оскільки його посада – науковий співробітник сектору авто-товарознавчих лабораторії судових товарознавчих досліджень КНІДСЕ IV кваліфікаційного класу згідно ст.. 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12) , а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.08.1995 року № 558-р "Про віднесення деяких посад працівників державних спеціалізованих установ до категорії посад державних службовців" (558-95-р) віднесено до п’ятої категорії.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження захисника засудженого в апеляції про те, що за своєю посадою ОСОБА_2 не відноситься до службових осіб, які займають відповідальне становище.

Суд також правильно встановив фактичні обставини справи вчиненого засудженим злочину.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку суду, ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та перевірених судом доказах, детально викладених у вироку.

Так, на досудовому слідстві і в судовому засіданні при розгляді справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 не заперечував факт отримання ним від ОСОБА_4 400 доларів США, при цьому зазначав, що у ОСОБА_4 не було коштів для оплати за проведення експертизи, тому він сам заплатив замість нього необхідну суму 2000 грн., а 17.07.2009 року ОСОБА_4 йому повернув борг у сумі 400 доларів США. Ніяких інших коштів він від ОСОБА_4 не отримував. Не заперечує він цього і в апеляції.

Факт отримання 400 доларів США від ОСОБА_7 експертом ОСОБА_2 підтверджується також дослідженими в судовому засіданні доказами, які визнані судом першої інстанції належними і допустимими, а саме :

- показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були понятими при тому, як 17.07.2009 року о 9 год.20 хв. співробітник міліції помітив грошові кошти в сумі 400 доларів США спеціальною речовиною з балончика, на чистий аркуш паперу також нанесли зразок тієї ж речовини, якою помічали гроші, цей аркуш був поміщений до конверта, який у їх присутності опечатали, і поняті підписали конверт. Зі слів ОСОБА_4 експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вимагає від нього хабара за позитивний висновок експертизи. Після цього всі поїхали до КНДІСЕ. В їх присутності, приблизно о 10 год. 40 хв., співробітники міліції підійшли до ОСОБА_2 та запропонували видати незаконно отримані грошові кошти, на що ОСОБА_2 погодився та сам дістав із кишені доларів США, які поклав на капот припаркованого автомобіля та повідомив, що ці гроші належать йому. Після цього грошові кошти, а також права рука підсудного були просвічені спеціальною лампою, в променях якої вони світилися жовто-зеленим світлом. В їх присутності були зроблені змиви з руки ОСОБА_2 Після цього співробітники міліції у їх присутності пройшли всередину КНДІСЕ, де вилучили справу судової авто-товарознавчої експертизи та цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до страхової компанії.

- показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про підстави та обставини затримання ОСОБА_2, вилучення у нього грошей, отриманих від ОСОБА_4 як хабара, та документування цих дій,

- даними протоколу огляду від 17.07.2009 року, відповідно до якого співробітниками міліції оглянуті грошові кошти ОСОБА_4: чотири грошові купюри номіналом по 100 доларів ( т. 1, а.с.13);

- даними протоколу огляду місця події від 17.07.2009 року, згідно якого у ОСОБА_2 вилучені співробітниками міліції чотири грошові купюри номіналом по 100 доларів США, які за номерами співпадають з тими, що були оглянуті у ОСОБА_4 (т.1 а.с.14-15),

-даними протоколу огляду від 17.07.2009 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_4 вилучено диктофон з мікроаудіокасетою із записом розмови з експертом ОСОБА_2, що мала місце 17.07.2009 року (т.1, а.с. 24-25);

- даними протоколу огляду та вилучення від 17.07.2009 року, відповідно до якого в приміщенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вилучено цивільну справу № 2-590/09 за позовом ОСОБА_4 до страхової компанії ЗАТ "Веско" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також справу судово-авто-товарознавчої експертизи № 4782 за позовом ОСОБА_4 до страхової компанії ЗАТ "Веско" (т.1 а.с. 26);

- та іншими доказами, наведеними у вироку, яким судом дана належна оцінка.

Доводи засудженого ОСОБА_2, що призначення отриманих 400 доларів США було на повернення йому боргу за оплату експертизи, вартість якої він оплатив в розмірі 2070, 00 грн. за свої кошти в банку "Фінанси та кредит", а не як хабар, аналогічні тим, що викладені в апеляції ним та його захисником, були перевірені судом першої інстанції, і спростовані наведеними у вироку доказами, зокрема:

- даними явки з повинною, де ОСОБА_2 17.07.2009 року власноручно виклав обставини при яких він отримав від ОСОБА_4 хабар у сумі 400 доларів США за те, що він напише у своєму висновку про необхідність заміни рами автомобіля, а не її ремонт (т.1 а.с. 18-20);

- показаннями свідка ОСОБА_15, яка представляла інтереси ОСОБА_4 при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_4до страхової компанії про відшкодування шкоди, про те, що на початку липня ОСОБА_4 повідомив їй, що експерт КНІІСЕ ОСОБА_2 вимагає від нього біля 400 доларів США та що він буде скаржитися з цього приводу;

- показаннями свідка ОСОБА_4 у суді та на досудовому слідстві, згідно яких він двічі давав експерту ОСОБА_2 по 400 доларів США. Перший раз, 22.06.2009 року він приїхав до КНДІСЕ та звернувся до експерта ОСОБА_2 з питання оплати вартості призначеної Подільським районним судом експертизи по цивільній справі. Оскільки у нього були лише долари США, ОСОБА_2 сказав, що може сам обміняти ці гроші на гривні та провести оплату за експертизу, на що він погодився і дав ОСОБА_2 400 доларів США, з яких 300 доларів США на оплату вартості експертизи, яка становила 2100 гривень, а 100 доларів США особисто йому для того, щоб він об'єктивно провів дослідження, про що він сказав підсудному, при цьому, ніякої розмови про результати експертизи у них не було. ОСОБА_2 сказав йому, що необхідно буде домовитися про проведення експертного дослідження на спеціалізованій СТО автомобілів, де є можливість дослідження геометрії кузова автомобіля, і цього ж дня повідомив йому, що домовився про огляд його автомобіля на 09 годин 26.06.2009 року.

26.06.2009 року на СТО "Автомобільний дім Мерседес-Бенц", в присутності експерта ОСОБА_2, адвоката та представників страхової компанії було проведено дослідження його автомобіля марки "Ssang Yong Kyron", за результатами якого було встановлено, що порушена геометрія рами.

29.06.2009 року, зранку, о 08 годині з метою з'ясувати про стан проведення експертизи він приїхав до ОСОБА_2, який перебуваючи в своєму кабінеті, сказав йому, що для позитивного висновку про необхідність заміни рами автомобіля, необхідно додати ще 400 доларів США. Він запитав у ОСОБА_2 про те, чому повинен давати ще таку суму, адже пристрій на СТО показав факт порушення геометрії рами його автомобіля, на що ОСОБА_2 відповів, що до їхнього керівництва приїжджали від страхової компанії та просили, щоб у висновку було написано про можливість ремонту рами, а не про її заміну.

17.07.2009 року о 08 год. 10 хв. ОСОБА_2 зателефонував йому на мобільний телефон та сказав, що він може ознайомитись з висновком.

Він відразу поїхав до Солом'янського РУГУ МВС України, де написав заяву про вимагання експертом від нього хабара у сумі 400 доларів за дачу висновку про необхідність заміни рами автомобіля, а не її ремонт. В присутності двох понятих співробітниками міліції були оглянуті та помічені спеціальним барвником гроші в сумі 400 доларів США, які були надані ним.

Також із собою він взяв свій диктофон для того, щоб здійснити запис його розмови з експертом. Отримавши помічені гроші, він поїхав до експерта ОСОБА_2, в його службовому кабінеті прочитав проект висновку експертизи, де було вказано про необхідність заміни рами, а не про її ремонт. Він запитав у ОСОБА_2 де його підписи та відбитки печатки, на що той відповів, що все зробить. Після цього, біля 10 год. 20 хв. вони з ОСОБА_2 вийшли з приміщення, сіли до його автомобіля "Ssang Yong Kyron", що був припаркований біля центрального входу КНДІСЕ, де він передав ОСОБА_2 хабара в сумі 400 доларів США, які той поклав у кишеню штанів, і відразу вийшов з машини, а він поїхав від інституту.

Свідок стверджував, що ОСОБА_2 сам сказав про необхідність заплатити йому 400 доларів США за те, щоб у експертному висновку було зазначено про необхідність заміни рами, а не її ремонт, і саме за це він передав експерту 400 доларів США у якості хабара, і ОСОБА_2 було відомо, що вказані гроші він передав йому у якості хабара.

Наведені у вироку показання свідків дані в ході судового слідства i в ході досудового слідства послідовні, не містять істотних суперечностей, підтверджуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, і правильно визнані судом першої інстанції допустимими та достовірними.

Доводи засудженого в апеляції про чинення на нього тиску з боку працівників міліції, були предметом перевірки судом першої інстанції і не знайшли свого підтвердження. З цього приводу були допитані як свідки ОСОБА_10,ОСОБА_11, які стверджували, що на підсудного ніякого тиску з боку працівників міліції не здійснювалось, свідок ОСОБА_16, слідчий прокуратури Солом'янського району м. Києва, в провадженні якого знаходилась дана справа, який суду показав, що при проведенні досудового слідства у кримінальній справі відносно ОСОБА_2 ніяких порушень чинного законодавства допущено не було, підсудний у присутності свого адвоката давав добровільно та послідовно показання по обставинам отримання ним хабара в сумі 400 доларів США, його допит 17.07.2009 року було зафіксовано на DVD-диск. Будь-яких скарг на незаконні дії працівників міліції від ОСОБА_2 не надходило. Свій висновок з цього приводу суд належним чином мотивував у вироку.

Та обставина, що слідчий, не зважаючи на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 04.08.2009 року, якою зупинено проведення слідчих дій по справі в зв’язку з розглядом скарги адвоката ОСОБА_17 на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, проведення слідчих дій не зупинив, натомість допитав 13.08.2009 року пред’явив ОСОБА_2 обвинувачення, допитав його і провів очну ставку з ОСОБА_4 не є таким істотним порушенням норм кримінально - процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку суду, як на цьому наполягає в своїй апеляції захисник.

Суд першої інстанції повно і об'єктивно дослідив докази по справі і дав їм належну оцінку у вироку, однак при кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 допустився помилки.

Так, ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення у вимаганні хабара. Це обвинувачення орган досудового слідства мотивував тим, що ОСОБА_2 довів до відома ОСОБА_4 неправдиву інформацію про результати проведеного ним дослідження стосовно можливості ремонту рами його автомобіля, а не її заміни і повідомив ОСОБА_4 про необхідність передачі йому 400 доларів США за те, щоб він у своєму висновку вказав про необхідність заміни рами автомобіля, а не про її ремонт, хоча відповідно до п. 1.8 ДСТУ-2324-1993 при зміщенні з посадочних місць кріплення підвіски рама в ремонт не приймається, а потребує заміни. ОСОБА_4 з метою запобігти шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, у тому числі на безпечну експлуатацію свого транспортного засобу, погодився на висловлену ОСОБА_2 вимогу.

Відповідно до змісту ст. 368 КК України, вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Як вбачається з обвинувачення і з матеріалів справи наслідками невиконання поставлених ОСОБА_2 умов міг бути висновок експерта про можливість ремонту рами, а не її заміни.

Як видно з матеріалів справи, по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до страхової компанії про відшкодування шкоди проводилось кілька експертних досліджень, які за своїми висновками були суперечливими.

На даний час, згідно повідомлення Подільського районного суду від 30.07.2010 року, цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ "Веско" про відшкодування шкоди внаслідок ДТП по суті не розглянута, і законним рішенням суду на даний час не встановлено чи потребувала рама ремонту, чи її заміни.

Самі лише показання ОСОБА_4 про те, що рама підлягала заміні, до встановлення цієї обставини рішенням суду, в провадженні якого знаходиться цивільна справа про відшкодування шкоди, не є підставою вважати, що його права та законні інтереси могли б бути порушеними у разі надання експертом іншого висновку.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній така складова злочину як вимагання хабара, а тому з мотивувальної частини вироку, де вказана кваліфікація його дій, необхідно виключити ознаку вимагання.

Виключення з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення ОСОБА_2 вимагання хабара при кваліфікації його дій не впливає в цілому на кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 368 КК України за іншими доведеними ознаками, а саме що він будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав хабар.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним за викладених у вироку обставин злочину, за який його засуджено.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані його особу, що він раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину і батьків пенсійного віку, всі вони є потерпілими від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що він за останнім місцем роботи характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, відсутність обставин, що обтяжують або пом’якшують покарання засудженого, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі, та дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та можливості на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов’язки.

На думку колегії суддів, з урахуванням конкретних обставин справи і того, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, прокурор не навів у своїй апеляції переконливих доводів, чому він вважає неможливим застосувати до засудженого ст. 75 КК України, а ті доводи, на які він посилається в апеляції, повною мірою враховані судом першої інстанції при призначенні засудженому покарання.

Висновок суду про позбавлення його права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків також обґрунтований і відповідає вимогам ст. 55 КК України.

Оскільки до засудженого застосована ст. 75 КК України, суд першої інстанції вирішив не призначати ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації майна, що є його особистою власністю, що відповідає положенням ст. 77 КК України, і колегія суддів з цим погоджується.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання засудженому за своїм видом і розміром відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу, і не може бути визнано явно несправедливим внаслідок надмірної м'якості, тому підстав для скасування вироку в частині призначеного покарання і постановлення нового вироку, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає.