Справа № 11 – 443/10 

Головуючий у 1 інстанції – Кошелюк Л.О.

ст.ст.122 ч.2, 146 ч.2, Доповідач – Польовий М.І.

186 ч.2 КК України

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого – судді Хлапук Л.І.

суддів Польового М.І., Матвієнко Н.В.

з участю прокурора Старчука В.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора Старовижівського району на вирок Старовижівського районного суду від 25 червня 2010 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, з середньою освітою, уродженець м.Нововолинська, зареєстрований в АДРЕСА_1, непрацюючий, проживаючий в с.Литовеж Іваничівського району Волинської області, згідно ст. 89 КК України не судимий, -

засуджений за ст. 146 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ст. 122 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначено покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянин України, українець, з вищою освітою, уродженець і житель АДРЕСА_2, зареєстрований в с.Литовеж Іваничівського району Волинської області, непрацюючий, не судимий, -

Засуджений за ст. 146 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначено покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо ОСОБА_3 протягом 3 років, а ОСОБА_4 протягом 2 років іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 періодично з’являтись в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Вирішено судом питання щодо речових доказів по справі.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджені за те, що 30.09.2009 року, біля 23 години, в селі Любохини Старовижівського району, за попередньою змовою між собою, незаконно позбавили волі ОСОБА_5, якого під руки, затуляючи рота, силоміць вивели з власного помешкання і посадили в автомобіль "Фіат Добло" та вивезли у безлюдне місце.

Там, поблизу меліоративного каналу між селами Любохини-Прип’ять ОСОБА_3, з метою залякування і примусу ОСОБА_5 до припинення насильства в сім’ї, умисно наніс останньому удари кулаками в обличчя і по тулубу, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, в присутності потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відкрито викрали його мобільний телефон вартістю 175 грн.

В апеляції прокурор Старовижівського району, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду в частині призначеного засудженим покарання скасувати та постановити свій вирок, призначивши за сукупністю злочинів покарання ОСОБА_3 – 5 років позбавлення, а ОСОБА_4 – 4 роки позбавлення волі. Вважає, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та їх особам.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, засуджених та їх захисників, які апеляцію заперечили, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення засудженими зазначених у вироку злочинів підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд відповідну юридичну оцінку, відповідає фактичним обставинам справи і в поданій апеляції не оспорюється.

Кваліфікація судом дій ОСОБА_3 за ст.ст. 122 ч.2, 146 ч.2, 186 ч.2 КК України, ОСОБА_4 за ст.ст. 146 ч.2, 186 ч.2 КК України є вірною.

При призначенні засудженим покарання враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів та дані про їх особи.

Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щиро розкаялися у вчиненому, позитивно характеризуються, мають на утриманні неповнолітніх дітей, а ОСОБА_3 ще й дружину інваліда першої групи, а тому суд прийшов до обгрунтованого висновку, що їх виправлення можливе без ізоляції від суспільства і звільнив від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Правомірно суд також відніс до обставин, які пом’якшують покарання, те, що збитки потерпілому відшкодовані добровільно.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування вироку в частині призначеного засудженим покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Старовижівського районного суду від 25 червня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляцію прокурора Старовижівського району – без задоволення.