Справа № 11- 410/2010 

Головуючий 1 інстанції - Гумен В.М.

Категорія – ст. 137 ч.1 КК України 

Доповідач - Салай Г.А.

суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :

Головуючого судді – Салая Г.А.

Суддів: Демченка О.В., Шахової О.Г.

При секретарі – Гой Н.Г.

З участю прокурора – Щербака О.В.

Захисника – ОСОБА_1

Виправданої – ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Прилуцького міжрайонного прокурора на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, працююча помічником вихователя Прилуцького дошкільного навчального закладу "Дитячий будинок інтернатного типу", раніше не судима

виправдана за ст. 137 ч.1 КК України за відсутністю в її діянні складу злочину.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у неналежному виконанні професійних обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного ставлення, що спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілої і що вбачається із обвинувального висновку, при слідуючих обставинах.

6 серпня 2008 року близько 12 год. 10 хв. в Прилуцькому дошкільному навчальному закладі "Дитячий будинок інтернатного типу" в групі "Барвінок", ніби-то в зв’язку з неналежним виконанням обов’язків з боку помічника вихователя виправданої ОСОБА_2 щодо охорони життя та здоров’я дітей під час денного купання, вихованка дитячого будинку ОСОБА_3 отримала термічні опіки.

Неналежне виконання своїх професійних обов’язків помічником вихователя виправданою ОСОБА_2 нібито виражається в невиконанні нею обов’язків, як цього вимагає посадова інструкція помічника вихователя, пункт 3.3 якої передбачає, що помічник вихователя працює спільно з вихователем щодо дотримання в приміщенні групи порядку, вимог санітарії та гігієни, охорони життя та здоров’я дітей, а в пункті 4.22 зазначено, що купає дітей групи, дотримуючись санітарних вимог. Інструкція з охорони праці помічника вихователя дитячого будинку, затверджена наказом директора дитячого будинку № 103 від 17 грудня 2007 року, п.1.8 якої передбачає, що помічник вихователя відповідає за життя та здоров’я вихованців групи, в якій працює.

В порушення вимог даних інструкцій, а також вимог щодо купання дітей за відсутності гарячої води у закладі, помічник вихователя виправдана ОСОБА_2 ніби-то не перевірила приміщення ванної кімнати щодо наявності в ній предметів, що становлять загрозу для життя та здоров’я дітей, завівши ніби-то одночасно кілька дітей до ванної кімнати, почала їх по черзі купати. Чекаючи своєї черги, малолітній ОСОБА_4 штовхнув малолітню ОСОБА_3, 2004 року народження, в результаті чого остання сіла у відро з гарячою водою, що стояло на підлозі, яке було не накрите кришкою. В результаті чого малолітня ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у вигляді термічних опіків.

В апеляції старший помічник прокурора просить вирок суду скасувати, як незаконний в зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону, а кримінальну справу прийняти до свого провадження та постановити свій вирок, визнавши ОСОБА_2 винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 137 ч.1 КК України та призначити покарання у межах санкції вказаної статті. Вважає висновок суду про те, що ОСОБА_2 не є суб’єктом злочину ч.1 ст. 137 КК України, передчасним і не мотивованим. Зазначає, що суд розглянув справу однобічно і неповно, не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, які підтверджують винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину.

Вислухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію, виправдану та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, дослідивши під час судового слідства докази по справі колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні апеляції прокурора з наступних підстав.

Заперечуючи проти апеляції прокурора виправдана ОСОБА_2 пояснила, що не визнає своєї вини у скоєнні інкримінованого злочину. Вона вказала, що працює помічником вихователя в дошкільному навчальному закладі "Дитячій будинок інтернатного типу" в групі "Барвінок". Вона не має спеціальної педагогічної освіти і її посада не відноситься до переліку педагогічних працівників. В її функціональні обов’язки не входить здійснення нагляду за дітьми, вона лиш здійснює функції технічного працівника, пов’язані з обслуговуванням дітей. 06. 08. 2008 року, близько 12 години 10 хвилин, вона проводила купання однієї дитини. Малолітню ОСОБА_3 вона особисто не купала. Інші діти в цей час перебували під наглядом вихователя ОСОБА_5, яка на її думку повинна була здійснювати нагляд за дітьми. Однак, в цей час малолітня ОСОБА_3 отримала термічні опіки, від того, що інша малолітня дитина штовхнула її у відро з кип’яченою водою. Вказане відро з кип’яченою водою занесла у ванну кімнату не вона особисто, а помічник вихователя іншої групи ОСОБА_6 і вказаного відра вона не бачила. ОСОБА_6 не була ознайомлена на той час з інструкцією по техніці безпеки. Як стався вказаний нещасний випадок з дитиною вона особисто не бачила. Інструкцію про купання дітей дитячого будинку була розроблена вже після вказаного нещасного випадку. На той час у їхньому дитячому будинку була відсутня гаряча вода. Без дозволу управління МНС керівництво дитячого закладу дозволило гріти воду електрокип’ятильниками. Порушення відносно неї кримінальної справи вона пов’язує з тим, що подала позов про поновлення на роботі і рішенням суду її позовні вимоги були задоволені.

Висновком судово – медичного експерта № 791 від 13 жовтня 2008 року № 791 підтверджується, що у ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження мали місце тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків окропом сідниць, задньої поверхні стегон, великих статевих губ 1- Пст 10 % поверхні. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії високої температури і відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я. Дані тілесні ушкодження можуть відповідати 06. 08. 2008 року.( т. 1 а. с. 95 – 96)

Показаннями виправданої ОСОБА_2, а також дослідженими в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що ними дані на досудовому слідстві і в суді першої інстанції підтверджується той факт, що 06. 08. 2008 року, близько 12 години 10 хвилин малолітня ОСОБА_3 отримала термічні опіки, оскільки від поштовху іншої дитини сіла у відро з кип’яченою водою, яке не була накрите кришкою. В дитячому будинку була відсутня тепла вода, тому її гріли електричними кип’ятильниками, без відповідного дозволу відділу Прилуцького МНС.

Згідно розділу 4 посадової інструкції помічника вихователя встановлена заборона приносити окріп в групу ( т. 1 а. с. 35 – 37)

Свідок ОСОБА_6, яка працює пом. вихователя в іншій групі, під час досудового слідства і в суді першої інстанції підтвердила той факт, що вона, а не ОСОБА_2, занесла у ванну кімнату вказане відро з кип’яченою водою для купання дітей своєї групи і залишила його неприкритим кришкою.

Наведені докази підтверджують той факт, що не підчас купання особисто ОСОБА_2, а також не в наслідок її діяннями або бездіяльністю малолітній ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження. Між діями ОСОБА_2, пов’язаними з купанням дітей з купанням дітей і фактом отримання малолітньою ОСОБА_3 тілесних ушкоджень відсутній причинний зв’язок.

Дослідженими по справі доказами підтверджується, під час купання ОСОБА_2 однієї дитини, неповнолітня ОСОБА_3 повинна була перебувати під наглядом вихователя ОСОБА_5, яка згідно своїх посадових обов’язків і несе відповідальність за життя і здоров’я дітей.

Так, постановою Прилуцького міськрайсуду Чернігівської області від 03. 03. 2009 року вихователь ОСОБА_5 була звільнена від кримінальної відповідальності за ст. 137 ч. 1 КК України на підставі застосування до неї закону про амністію. В судовому засіданні вона визнала свою у скоєнні інкримінованого злочину і погодилась на застосування до неї амністії. (т. 1 а. с. 283 – 284)

Наведені докази підтверджують, що в діях ОСОБА_2 відсутня об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 137 ч. 1 КК України.

Крім того, спеціальним суб’єктом злочину, передбаченого ст. 137 ч. 1 КК України є особи, які займаються вихованням, наглядом, проведенням занять, тренувань дозвілля, а також службові особи навчальних закладів, у яких повинні були бути створені безпечні умови щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх.

Згідно ст. 27 закону України "Про дошкільну освіту" до кола учасників навчально – виховного процесу, також віднесена посада помічника вихователя, проте вказана стаття не визначає перелік осіб, які здійснюють виховні функції.

Відповідно посадової інструкції помічника вихователя, затвердженої директором Прилуцького ДНЗ, помічник вихователя не є особою на яку покладено виховні функції, на цю особу покладено обов’язки із забезпечення харчування дітей, їх обслуговування, прибирання тощо. На посаду помічника вихователя приймаються особи без вимог до освіти. Пом. вихователя ОСОБА_2 не має спеціальної педагогічної освіти.

Не зазначена посада помічника вихователя у переліку Посад педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 (963-2000-п) .

Наведені обставини встановлені ухвалою Верховного Суду України від 05. 08. 2009 року при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 про поновленні на роботі, яка має преюдиціальне значення. (т. 2 а. с. 197 – 198)

Пунктом 2.1 інструкції № 9 з охорони праці вихователя дитячого будинку передбачено, що вихователь перед початком роботи зобов’язаний оглянути спальну, ігрову кімнати, ігровий майданчик з метою виявлення та усунення небезпечних для дітей факторів. ( т. 1 а.с. 43)

Інструкцією № 84 по купанню дітей, яка була затверджена наказом директора Прилуцького ДНЗ від 29. 08. 2008 року, вже після вказаного нещасного випадку з малолітньою ОСОБА_3, було зазначено, що до обов’язків вихователя входить стежити, щоб діти з групової кімнати не вибігали до ванної кімнати. В посадовій інструкцієї помічника вихователя зазначені обов’язки не передбачені.

Наведені докази свідчать, що пом. вихователя ОСОБА_2 не є спеціальним суб’єктом злочину, передбаченого ст. 137 ч. 1 КК України.

При наведених обставинах суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 137 ч. 1 КК України. Тому, вимоги апеляції прокурора про необхідність скасування виправдувального вироку суду і винесення обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_2 є безпідставними.

Керуючись ст., ст. 365, 366 КПК України судова колегія,-

Апеляцію ст. помічника Прилуцького міжрайонного прокурора залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2010 року відносно ОСОБА_2 – без змін.