Председательствующие 1 инстанции Дружинін

Докладчик Піскун О.П.

Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді : Зайцева В.В.

суддів – Піскун О.П., Літвіненко О.О.

за участю прокурора: Моніч О.Ю.

захисника: ОСОБА_1

цивільного позивача: ОСОБА_2

представника цивільного позивача: ОСОБА_3

засудженого: ОСОБА_4

розглянула 08 вересня 2010 року в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями представника цивільного позивача, прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Індустріального районного, суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2010 року.

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, уродженець м. Дніпропетровська, громадянин України,

раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 364 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбуття призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

У відшкодування матеріальної шкоди постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь приватного підприємства "Техносервісінформ"261 895 грн. 76 коп.

Справу розглянуто із застосуванням ст. 299 КК України.

Згідно вироку засудженого визнано винним у скоєнні злочину за таких обставин.

ОСОБА_4, згідно з рішенням власника № 5 від 18.09.2006 року, працюючи директором приватного підприємства "Техносервісінформ", діючи на підставі статуту ПП "Техносервісінформ", затвердженого власником підприємства та зареєстрованого виконкомом Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради 17.07.2003 року, здійснював оперативне керівництво справами підприємства; вирішував всі питання діяльності підприємства, окрім тих, що належать до виключної компетенції засновника; організовував виконання рішень засновника; діяв від імені підприємства в межах і порядку, встановленими засновником; ніс повну відповідальність за дії та стан підприємства, якщо інше не передбачено контрактом або наказом засновника про призначення директора на посаду, таким чином, був службовою особою, виконуючою організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки.

При цьому ОСОБА_4, перебуваючи на вказаній посаді, достовірно знав, що на СТО ПП "Техносервісінформ"встановлене програмне забезпечення "Комплексна інформаційна система управління підприємством "МІФ", яке використовується в роботі співробітниками бухгалтерії підприємства для нарахування та виплати заробітної платні працівникам СТО ПП "Техносервісінформ". ОСОБА_4, маючи умисел на зловживання своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб - слюсарів та механіків станції технічного обслуговування ПП "Техносервісінформ"ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 та ОСОБА_32, діючи умисно та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, знаходячись за адресою: вул. Березинська, 52-а у м. Дніпропетровську, в адміністративному приміщенні ПП "Техносервісінформ", в період з 01 квітня 2007 року по 01 серпня 2009 року за допомогою службового комп'ютера особисто корегував у графі "премії (заохочення) механіків"відомостей заробітної плати у зазначеній програмі дані про заробітну плату вказаних слюсарів та механіків СТО, внаслідок чого бухгалтерією ПП "Техносервісінформ"необгрунтовано було нараховано та видано слюсарям та механікам СТО ПП "Техносервісінформ"грошові кошти, в зв'язку з чим ПП "Техносервісінформ"були заподіяні тяжкі наслідки, що виразилися у матеріальних збитках в загальній сумі 261 895 гривень 76 коп.

Прокурор в апеляції не оскаржуючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, вважає, що вирок підлягає скасуванню в зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що суд при призначенні йому покарання не врахував, що ОСОБА_4 скоїв злочин в сфері службової діяльності, який відноситься до категорії тяжких. Внаслідок його злочинних дій на підприємстві порушилась нормальна діяльність, завдану шкоду ОСОБА_4 не відшкодував. Прокурор просить апеляційний суд постановити свій вирок, яким ОСОБА_4 за ч.2 ст. 364 КК України призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на два роки.

Представник цивільного позивача ОСОБА_2 в апеляції просить вирок суду скасувати через порушення судом норм кримінально-процесуального законодавства, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що суд розглянув справу без його участі, тим самим позбавивши його права обґрунтувати вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та заявити в судовому засіданні позов про відшкодування моральної шкоди. Крім того вказує, що при проведенні досудового розслідування слідчий помилково змінив його правовий статус з потерпілого на цивільного позивача, не повідомивши його про це, таким чином знизивши об’єм його прав.

В доповненні до апеляції представник позивача ОСОБА_2 просить суд скасувати вирок суду та направити справу на досудовий розгляд або винести свій вирок яким призначити ОСОБА_4 реальну міру покарання. Вказує на порушення органом досудового слідства вимог кримінально –процесуального закону, слідчим не прийнято до уваги ряд письмових доказів, які мали значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, приймавшого участь у суді першої інстанції, представника цивільного позивача, який підтримав доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та представника цивільного позивача задоволенню не підлягають.

Згідно п.10 ст. 348 КПК України цивільний позивач та його представник мають право подати апеляцію на судове рішення тільки в частині, що стосується вирішення позову.

Як видно зі справи (т.5 а.с. 13) цивільний позивач –приватне підприємство "Техносервісінформ"на досудовому слідстві заявив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 в письмовій позовній заяві на суму 261 895 грн. 76 коп.

З матеріалів справи вбачається, що судом були прийняті заходи щодо виклику в судове засідання представника цивільного позивача (т.6 а.с.42-44).

В судовому засіданні, відповідно до положень ст. 299 КПК України, при вирішенні питання про обсяг дослідження доказів, учасники процесу, в тому числі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та підсудний погодились не досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються і суд обґрунтовано прийняв відповідне рішення. Встановленим порядком вирішено і питання про можливість розгляду справи за відсутності представника цивільного позивача (т.6 а.с.47).

Згідно вироку суду цивільний позов, заявлений цивільним позивачем на досудовому слідстві, задоволено у повному обсязі.

Доводи представника цивільного позивача про те, що розглянувши справу без його участі,суд істотно порушив норми кримінально-процессуального кодексу, є безпідставними.

Ч.2 ст. 291 КПК України передбачає, зокрема, що, якщо позов підтримує прокурор, суд розглядає цивільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його представника.

Як видно з протоколу судового засідання (т.6 а.с. 47) підсудний визнав цивільний позов у повному обсязі, а прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, позовні вимоги в повному обсязі підтримав, про що прямо заявив у судових дебатах (т.6 а.с. 52).

Таким чином, суд, взявши до розгляду цивільний позов приватного підприємства "Техносервісінформ"і прийнявши рішення по його суті, діяв, у повній відповідності до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства і прийняв у цій частині законне, обґрунтоване та справедливе рішення, а тому апеляція представника цивільного позивача задоволенню не підлягає.

Що ж стосується доводів представника позивача про те, що суд розглянувши справу без його участі, позбавив його права заявити позов в судовому засіданні про стягнення з ОСОБА_4 суми моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що позивач не позбавлений права звернутися з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного судового провадження.

Доводи представника цивільного позивача стосовно направлення справи на додаткове розслідування судова колегія вважає безпідставними, так як справа розслідувана всебічно, повно і об’єктивно. Сума матеріальних збитків завданих ПП "Техносервисінформ"встановлена згідно судово-економічної експертизи, яка міститься в матеріалах справи.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 364 КК України.

Покарання ОСОБА_4 призначено згідно з вимогами ст. 65 КК України а тому підстав вважати що це покарання є несправедливим внаслідок його м'якості, як на це вказує прокурор в апеляції, не має.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно зі справи, суд при призначенні ОСОБА_4 покарання урахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, його відношення до скоєного злочину, а саме те, що він повністю визнав свою провину, те що він характеризувався позитивно, злочин учинив вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на спеціальних обліках у лікаря нарколога і психіатра не перебував.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова палата,

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та представника цивільного позивача –залишити без задоволення, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2010 року відносно ОСОБА_4 –без змін.