1 Справа № 11-а -1670 Кегорія КК: ст. 263

Головуючий у першій інстанції О.В. Бойко

Доповідач Лясковська В.І.

колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого – судді - Лагнюка М.М.,

суддів - Лясковської В.І., Оніщука М.І.,

за участю прокурора - Мінакової Г.О.,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засуджених - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2010 року -,

Цим вироком,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Умань Черкаської обл., який зареєстрований в АДРЕСА_1, проживає в АДРЕСА_2, не судимий;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Двірець Хмельницької обл., який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_3, не судимий;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Широка Гребля Вінницької обл., який зареєстрований і проживає в АДРЕСА_4 не судимий;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця с. Олізарівка Київської обл., який проживає в АДРЕСА_5, не судимий

засуджено кожного за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням на них обов’язків, передбачених ст. 76 КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця с. Віївка Вінницької обл., який зареєстрований в АДРЕСА_6, проживає в АДРЕСА_7, не судимий

засуджено за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки з покладенням на них обов’язків, передбачених ст. 76 КК України;

За вироком суду в серпні 2008 року ОСОБА_10, який діяв під псевдонімом, познайомився із ОСОБА_5, котрий обіймав посаду заступника командира батальйону патрульної служби лінійного управління в метрополітені, підпорядкованого ГУ МВС України у м. Києві. У ході спілкування ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_10, що може вирішити питання збуту вогнепальної зброї та неодноразово пропонував останньому її придбати. З метою реалізації злочинного умислу приблизно у березні 2009 року він звернувся із цим питанням до свого знайомого ОСОБА_9, який працював міліціонером ПМОП "Беркут" при ГУ МВС України у м. Києві. ОСОБА_9 погодився сприяти ОСОБА_5 у збуті вогнепальної зброї і підшукати осіб, які можуть її продати, виступивши таким чином пособником вчинюваного злочину.

В період 5-9 червня 2009 року ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_6 (обидва міліціонери ПМОП "Беркут" при ГУ МВС України у м. Києві), що має вогнепальну зброю - пістолет "ПМ" із глушником, яку бажає продати за 1 400 дол. США та запропонував ОСОБА_6 знайти осіб, які бажають придбати цю зброю. ОСОБА_6 погодився на вчинення злочинних дій та запевнив ОСОБА_8 у тому, що вживе заходів щодо пошуку особи, якій збуде вогнепальну зброю і запропонував ОСОБА_8 передати йому цю зброю. З невстановленого слідством місця ОСОБА_11 взяв пістолет "ПМ" з номером на запобіжнику 565 і глушник та передав його ОСОБА_6, а той зберігав цю зброю за місцем свого проживання у гуртожитку АДРЕСА_8.

Приблизно 9 червня 2009 року ОСОБА_6 по місцю розташування ПМОП "Беркут" при ГУ МВС України у м. Києві по пр. Червонозоряному, 152, повідомив своєму знайомому ОСОБА_7 про наявність у нього вогнепальної зброї, яку потрібно продати.

ОСОБА_7, в свою чергу, з цим питанням звернувся до міліціонера ПМОП "Беркут" ОСОБА_9. Той знаючи, що ОСОБА_5 має намір збути вогнепальну зброю ОСОБА_10, повідомив ОСОБА_7, що знає чоловіка, який зацікавлений у придбанні вогнепальної зброї і у подальшому скерує цю особу до ОСОБА_7, а сам про це повідомив ОСОБА_5, а ОСОБА_5 – ОСОБА_10, вказавши, що зброя буде коштувати дві тисячі доларів США.

В подальшому декілька днів ОСОБА_5 погоджував із ОСОБА_10 час, місце та інші деталі їх зустрічі, які стосувалися обставин збуту зброї. В цей же час ОСОБА_9 підтримував зв’язок із ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які між собою не були знайомі, узгоджуючи їх дії по збуту зброї.

ОСОБА_7, діючи за попередньою змовою у групі з ОСОБА_6, з метою узгодження своїх злочинних дій повідомляв тому одержані від ОСОБА_9 відомості щодо часу, місця та інших обставин збуту зброї.

15 червня 2009 року ОСОБА_5 домовився з ОСОБА_10 про зустріч у цей день о 21 год. 30 хв. з метою збуту зброї. Зустрівшись, вони на автомобілі ОСОБА_5 "Мазда 6", номерний знак НОМЕР_1, під’їхали до гуртожитку по АДРЕСА_8. ОСОБА_5 про це по телефону повідомив ОСОБА_9, ОСОБА_9 - ОСОБА_7, ОСОБА_7 - ОСОБА_6

ОСОБА_7, взявши з кімнати гуртожитку патрон калібру 9мм. ПМ (9x18мм), який є бойовим припасом, а ОСОБА_6 – пістолет ПМ з глушником, вийшли на зустріч із ОСОБА_5 Вони домовилися виїхати у найменш безлюдне місце, щоб продемонструвати ОСОБА_10 боєздатність зброї та всі разом виїхали до Голосіївського парку ім. М.Рильського.

В парку ОСОБА_6 дістав пістолет, взяв у ОСОБА_12 патрон, спорядив ним пістолет патроном, прилаштував глушник і вистрелив. Після цього ОСОБА_6 передав ОСОБА_10 зброю, а ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 16 тисяч гривень.

ОСОБА_5 залишив собі 4 тис. 800 грн., а решту у сумі 11 тисяч 200 гривень передав ОСОБА_6, який у свою чергу частину цих коштів мав залишити собі, а частину мав передати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Однак, при виїзді з парку були затримані співробітниками СВБ ГУБОЗ МВС України.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції в апеляції, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання внаслідок м’якості . Прокурор зазначає, що приймаючи рішення про застосування положень ст. 75 КК України, суд не дав правової оцінки ступеню тяжкості, характеру суспільної небезпечності вчиненого злочину, не приділив достатньої уваги даним, що характеризують засуджених. Зокрема, що засуджені, будучи працівниками озброєного органу виконавчої влади, тобто органу, в основні завдання якого входить запобігання вчиненню злочинів, вчинили дії направлені на незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами, свідчить про їх антисоціальну спрямованість. Крім того, суд не визнав як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинення ними злочину групою осіб за попередньою змовою. Прокурор просить постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_13 і ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4-х років позбавлення волі кожному, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3-х років позбавлення волі, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263 КК України у виді З-х років позбавлення волі.

Захисник засудженого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_4 на апеляцію прокурора подав заперечення, в яких зазначає, що суд призначив покарання його підзахисного з урахуванням всіх обставин справи та даних про його особу, а тому просить апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених та захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженим останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Оскільки прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції в апеляції не оспорює фактичні обставини справи, апеляційний суд, виходячи з вимог ст. 365 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції, які стосуються фактичних обставин справи, що не оспорюються і докази по яких не досліджуються.

Дії засуджених кваліфіковані правильно:

- ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України як носіння, зберігання, збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 263 КК України, як збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, за .попередньою змовою групою осіб, а також придбання, носіння, зберігання та передача без передбаченого законом дозволу бойових припасів;

- ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, носіння, зберігання, передача та збут вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263 КК України як пособництво у збуті вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про їх особу, які раніше правопорушень не вчиняли, позитивно характеризуються, щиро каються та обставини, що пом’якшують покарання. Зокрема, що ОСОБА_5 сприяв розкриттю злочину, має відзнаки, на час постановлення вироку навчався робочій професії, його мати страждає на атеросклеротичний кардіосклероз; ОСОБА_6 сприяв розкриттю злочину, страждає на хворобу, має на утриманні малолітню дитину 2006 року народження та батька пенсіонера; ОСОБА_7 має заохочення, зайнятий суспільно-корисною працею; ОСОБА_8 за час служби в ОВС має 27 заохочень, на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина, яка має ряд захворювань, його батько хворіє на рак; ОСОБА_9 під час проходження служби в ОВС має 21 заохочення, має на утриманні малолітню дитину 2009 року народження та дружину, щиро кається у вчиненому.

Враховуючи всі ці обставини суд обґрунтовано прийшов до висновку, що перевиховання та виправлення засуджених можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначив їм покарання в межах санкції закону, за який їх засуджено у виді позбавлення волі та застосував ст. 75 КК України, звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням, поклавши на них обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

З урахуванням того, що суд призначив засудженим покарання, яке відповідає ступеню тяжкості та їх особам, неврахування як обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, не є тією безумовною підставою для скасування вироку, передбаченою ст. 371 КПК України .

Тому доводи прокурора в апеляції про необхідність призначення покарання засудженим у виді позбавлення волі, колегія суддів визнає безпідставними.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 – залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – без задоволення .