Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі :

Головуючого – Коваленка Є.П.

Суддів – Гавриш Г.П., Кунця І.М.

З участю прокурора – Гарматюка Р.Є.

засудженого – ОСОБА_1

захисників – ОСОБА_2, ОСОБА_13., ОСОБА_3

потерпілої – ОСОБА_4

представника потерпілих – ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 9 березня 2010 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

с. Івачів Долішній Тернопільського району,

українець, гр-н. України, одружений, має на

утриманні двох малолітніх дітей, не працюючий,

зареєстрований в АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою АДРЕСА_2, раніше судимий :

7 березня 2007 року Тернопільським міськрайон-

ним судом за ч.2 ст. 286 КК України до 5-ти років

позбавлення волі з позбавленням права керувати

транспортними засобами строком на 2 роки. У

відповідності до ст. 75 КК України звільнений від

відбування основного покарання з випробуванням

та іспитовим строком 2 роки.

засуджений за ч.1 ст. 115 КК України до 12 років і 6-ти місяців позбавлення волі;

за ч.3 ст. 185 КК України – до 5-ти років позбавлення волі;

за ч.1 ст. 389 КК України – до 2-х років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим засудженому ОСОБА_1 визначено покарання у вигляді 12 років і 6-ти місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання з даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 7 березня 2007 року і остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 визначено у вигляді 13-ти років і 6-ти місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки

Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишена попередня утримання під вартою з 12 квітня 2009 року.

В задоволення заявлених цивільних позовів стягнуто з засудженого ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_4 200000 грн. спричиненої їй моральної шкоди та в користь ОСОБА_6 – 19276 грн. 89 коп. спричиненої йому матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 судові витрати.

Звернуто в рахунок погашення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 майно ОСОБА_1 на яке накладено арешт, а саме: монітор "LACIE electron 19 blue" серійний №310001613, системний блок серійний №0416-22639, клавіатура "KFK EA4SA" маніпулятор (мишка) серійний №107796200371, принтер "НР photosmart 7450", а також мисливську рушницю моделі ТОЗ-БМ виробництва Тульського збройного заводу, 1968 року виготовлення 16-го калібру №38200.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. В.Глибочок Тернопільського району, українець, гр-н. України, одружений, має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий у ПП "Ліон – Тер" Транс, механіком-стажистом, зареєстрований в АДРЕСА_3 фактично проживає за адресою АДРЕСА_4., раніше судимий :

31 травня 2002 року Тернопільським міськрайонним судом за ст.ст. 141 ч.2, 140 ч.2, 186 ч.3 КК України (2341-14) до 3-х років позбавлення волі.

Звільнений 24 квітня 2003 року, умовно достроково на невідбутий термін 11 місяців 12 днів засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до 4-х років і 6-ти місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 роки.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов’язано засудженого ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи і періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу змінена з утримання під вартою на підписку про невиїзд із звільненням його з-під варти із залу суду.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_7 судові витрати.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 та ОСОБА_7 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 18 березня 2009 року зустрівся із ОСОБА_8, з якою познайомився в січні 2009 року та неодноразово зустрічався з нею, оскільки їх пов’язували інтимні стосунки. При зустрічі ОСОБА_1, погодившись на пропозицію ОСОБА_8 поїхати в ліс, щоб прогулятись, приїхали в урочище Тростянецького лісу с. Чистопади Зборівського району. Вирушивши вдвох у ліс, ОСОБА_1 взяв із собою двухствольну мисливську рушницю ТОЗ-БМ 16-го калібру, яка була заряджена двома патронами, і яка знаходилася в багажнику керованого ним автомобіля, щоб постріляти по порожніх пляшках у лісі.

Перебуваючи в глибині урочища Тростянецького лісу с. Чистопади Зборівського району, ОСОБА_8, як і неодноразово раніше, знову почала погрожувати ОСОБА_9, що розповість дружині про його позашлюбні стосунки з нею і вимагати, щоб він розлучився з дружиною та одружився з нею, що його дуже розізлило.

В цей момент у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_8, з метою приховування інтимних стосунків, що мали місце між ними.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8, ОСОБА_1 18 березня 2009 року близько 12 год., під час готування до пострілу по порожній склянній пляшці, повернув дуло рушниці у бік ОСОБА_8, яка стояла повернута до нього спиною, і здійснив прицільний постріл, спричинивши ОСОБА_8 вогнепальне кульове сліпе поранення грудей з наскрізним ушкодженням правої легені, крайовим ушкодженням серцевої сорочки, правого вушка серця та верхньої порожнистої вени, від чого ОСОБА_8 впала на спину.

Продовжуючи свої злочинні дії. з метою доведення до кінця свого наміру. направленого на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_8, ОСОБА_1, скоротивши відстань, опустив рушницю, направивши ствол в голову ОСОБА_8, та знову здійснив прицільний постріл із мисливської рушниці, усвідомлюючи, що в результаті цього остання отримає смертельні ушкодження, несумісні з життям.

В результаті другого пострілу потерпілій було спричинено кульове сліпе поранення голови з уламковими переломами кісток мозкового та лицевого черепа, руйнування оболонок і речовини головного мозку. Зазначені поранення голови і грудей є тяжкими тілесними ушкодженнями, від яких потерпіла померла відразу на місці вчинення злочину.

Смерть ОСОБА_8 настала від вогнепального, проникаючого у порожнину черепа, сліпого поранення голови з численними уламковими переломами кісток черепа та руйнуванням речовини головного мозку.

Таким чином, реалізуючи свій умисел, направлений на вбивство ОСОБА_8, ОСОБА_1 умисно та цілеспрямовано здійснив два прицільних постріли із мисливської рушниці у життєво важливі ділянки тіла потерпілої – грудну клітку та в голову, в результаті чого спричинив їй вогнепальне, проникаюче сліпе поранення грудей, а також проникаюче кульове поранення голови з численними уламковими переломами кісток черепа та руйнуванням речовини головного мозку, які призвели до смерті ОСОБА_8, тобто умисно вбив її.

Вбивши ОСОБА_8 та з метою приховати вчинений ним злочин, ОСОБА_1 21 березня 2009 року повернувся на місце вчинення злочину, де неподалік викопав яму, в яку перетягнув тіло ОСОБА_8 і засипав його землею, після чого забрав рушницю та поїхав в м.Тернопіль.

Вечором цього ж дня 21.03.2009 року ОСОБА_1 приїхав в с.Г.Івачів Тернопільського району на дамбу ставу, де розібрав рушницю, з якої вчинив вбивство ОСОБА_8, на дві частини, відокремивши стволи від прикладу, вийняв з неї дві гільзи, які залишились після пострілів, за допомогою рукавиць із тканини, витер із зброї сліди пальців рук, після чого викинув гільзи та мисливську рушницю із дамби в річку Серет.

Крім цього, у вересні 2008 року ОСОБА_1 погодився на пропозицію невстановленої особи, справа щодо якої виділена в окреме провадження, вчинити крадіжку з магазину, що в с. Мшанець Зборівського району.

Здійснюючи підготовку до скоєння злочину та діючи згідно розприділених між собою ролей, невстановлена слідством особа на ринку в м. Тернополі придбала 20 мішків з полімерного матеріалу та три пари господарських рукавиць. Вказані речі, а також великі металеві ножиці для різання металу ОСОБА_1 поклав у багажник автомобіля "Деу Ланос" д.н.з. НОМЕР_2 яким на той час керував.

24 вересня 2008 року у вечірній час ОСОБА_1 у с. Івачів Долішній зустрівся з невстановленою слідством особою, яка була ще з однією невстановленою особою, матеріали щодо якої теж виділені в окреме провадження і вони втрьох поїхали в с. Мшанець Зборівського району.

Продовжуючи свої злочинні дії, в ніч з 24 на 25 вересня 2008 року ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з двома іншими невстановленими слідством особами, згідно розприділених ролей, залишився спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки повідомити про це, а інші особи, шляхом злому дверних ролетів та вхідних дверей, проникли в приміщення магазину "Продтовари. Все для дому", що знаходиться в с. Мшанець, Зборівського району і належить приватному підприємцю ОСОБА_6, звідки викрали товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 19276 грн. 89 коп., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Після цього ОСОБА_1 та інші особи перевезли викрадене в с.Івачів Долішній Тернопільського району, де поскладали в закинутому будинку, в якому ніхто не проживав. а в подальшому розпорядилися на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 20 березня 2009 року, перебуваючи в с. Ігровиця Тернопільського району вступив у злочинний зговір із ОСОБА_7, направлений на крадіжку майна з приміщення ПП "Агроспецгосп", що в с. Плотича Тернопільського району.

Реалізуючи свій злочинний намір, 23 березня 2009 року близько 01 год. ОСОБА_1 з метою вчинення крадіжки, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7, на керованому ОСОБА_1 автомобвлі "Деу Ланос" д.н.з. НОМЕР_2, приїхали до електропідстанції с.Плотича Тернопільського району, де залишили автомобіль та пішки направилися до приміщення ПП "Агроспецгосп", що в с. Плотича Тернопільського району. Переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 за допомогою плоскогубців зняв скло з одного вікна будівлі і через отвір, який утворився вони з ОСОБА_7 проникли в середину приміщення. Перебуваючи в приміщенні ПП "Агроспецгосп", ОСОБА_1 та ОСОБА_7 шляхом пошкодження дверей кабінетів таємно викрали з даного приміщення комп’ютерну техніку та мікрохвильову піч на загальну суму 5656 грн., після чого з місця вчинення злочину скрилися.

Крім цього, ОСОБА_1 згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду від 2 березня 2007 року засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. У відповідності до ст. 75 КК України він був звільнений від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки.

Будучи належним чином ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання, неодноразово попередженим про відповідальність за ухилення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, ОСОБА_1 в ніч на 25 вересня 2008 року з метою скоєння крадіжки та перевезення викрадених товарно-матеріальних цінностей з приміщення магазину "Продтовари. Все для дому", що в с. Мшанець Зборівського району, незаконно керував автомобілем марки "Деу Ланос" д.н.з. НОМЕР_2

Крім цього, 18 та 21 березня 2009 року ОСОБА_1 протягом дня керував автомобілем марки "Деу Ланос", д.н.з. НОМЕР_2 по території м.Тернополя та Тернопільського району, а також виїжджав за межі міста в Зборівський район.

Продовжуючи ухилятись від заборони керувати транспортним засобом, в ніч на 23 березня 2009 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом, зокрема автомобілем марки "Деу Ланос" д.н.з. НОМЕР_2 під час вчинення крадіжки з адміністративного будинку ПП "Агроспецгосп", що в с. Плотича Тернопільського району.

У своїх апеляціях засуджений ОСОБА_1 та його захисник адвокат ОСОБА_10 вважають, що як досудовим слідством так і судом під час встановлення доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України не були досліджені всі наявні докази по справі, що характеризують психічний та психологічний стан останнього, як до вчинення ним даного злочину так і під час його вчинення. Зокрема, на думку апелянтів, не були проаналізовані свідчення ряду свідків, які стверджували про наявність пригніченого стану ОСОБА_1 в дні, що передували вчиненню ним вбивства, а також обставина з приводу вимагання потерпілою у останнього значної суми коштів, шляхом шантажу.

Крім цього апелянти піддають сумніву об’єктивність та повноту висновків стаціонарної судово-психіатричної експертизи №125 від 8 липня 2009 року щодо психічного стану ОСОБА_1 в момент вчинення інкримінованого йому злочину, оскільки вважають, що під час її проведення експертам не в повному обсязі були надані медичні документи, відповідно до яких ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у зв’язку із психічним захворюванням у різних медичних закладах, а також експертами психіатрами не були досліджені покази свідків щодо його психологічного стану безпосередньо перед вчиненням злочину.

У зв’язку з цим апелянти вважають, що під час судового слідства в суді першої інстанції залишились недослідженими обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для вірного встановлення істини по справі.

Також апелянти вважають, що призначена ОСОБА_1 остаточна міра покарання є занадто суворою, яка не відповідає особі засудженого.

Також захисник ОСОБА_10 у своїй апеляції вважає, що у вироку суду невірно віднесено до майна ОСОБА_1 на яке накладено арешт і яке підлягає конфіскації – монітор "LACHE electron 19 blue", серійний №310001613, системний блок серійний №0416-22639, клавіатура "KRK EA4SA", маніпулятор (мишка) серійний №107796200371, принтер "HP photosmart 7450", яке у відповідності до вироку суду має бути звернуто в рахунок погашення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4, оскільки дане майно подароване його дружині ОСОБА_3 і засуджений не являється власником цього майна.

В своїй апеляції захисник ОСОБА_10 просить, з врахуванням всього викладеного ним, вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, направивши дану кримінальну справу на новий судовий розгляд. В разі ж відмови у скасуванні вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд, як захисник ОСОБА_10 так і засуджений ОСОБА_1 просять вирок суду змінити, врахувати всі наявні пом’якшуючі обставини по справі і пом’якшити останньому призначену судом 1-ї інстанції міру покарання.

Крім цього захисник ОСОБА_10 в своїй апеляції просить скасувати вирок суду в частині звернення в рахунок погашення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 зазначеного у мотивувальній частині апеляції майна, яке не є власністю засудженого ОСОБА_1

Вирок відносно ОСОБА_7 не оскаржений.

Заслухавши доповідача, виступи засудженого та його захисників, потерпілої та її представника, міркування прокурора, який вважає вирок суду законним та обгрунтованим, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що подані апеляції до задоволення не підлягають.

Висновки суду, викладені у вироку стосовно доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, відповідають фактичним обставинам справи. Крім цього вина ОСОБА_1 доведена як повним визнанням ним своєї вини так і доказами зібраними та ретельно дослідженими в судовому засіданні.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст.ст. 185 ч.3, 389 ч.1 КК України є вірною і ніким не оспорюється.

З приводу кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України то на думку колегії суддів вона теж є вірною, оскільки повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи та іншими здобутими доказами.

Зокрема сам засуджений ОСОБА_1 як під час досудового слідства так і в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні умисного вбивства потерпілої ОСОБА_8 та детально і послідовно розповів про обставини вчинення ним даного злочину.

Що стосується тверджень апелянтів в апеляціях з приводу неповного дослідження експертами–психіатрами всіх даних щодо попередніх психічних захворювань ОСОБА_1 та результатів його перебування у відповідних медичних закладах, що на їх думку, суттєво вплинуло на дачу ними хибного висновку щодо психічного стану засудженого під час вчинення ним інкримінованого йому злочину, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи №125 від 1 липня 2009 року та №129 від 8 липня 2009 року ОСОБА_1 психічними захворюваннями не страждає, не страждав такими і на період інкримінованих йому діянь. ОСОБА_1 міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто його можна вважати осудним. ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру не потребує. На час вчинення злочинів ОСОБА_1 в стані сильного душевного хвилювання не знаходився (т4 а.с.353-355).

Під час даного судово-психіатричного дослідження ОСОБА_1 предметом дослідження були амбулаторна карта ОСОБА_1 з відповідними записами лікаря невропатолога, зробленими в різні періоди часу по мірі звертання його за медичною допомогою, історії його хвороби №5286/347, №396, №2847 під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Тернопільській обласній клінічній психоневрологічній лікарні з 23.07. по 23.08.1996 року, з 21.01. по 09.02.1999 року та відповідно з 29.03. по 05.04.2000 року.

Як зазначено в мотивуючій частині акту проведеної судово-психіатричної експертизи висновок щодо психічного стану ОСОБА_1 в момент вчинення ним інкримінованого йому злочину був зроблений фахівцями на підставі проаналізованих матеріалів кримінальної справи, даних анамнезу, медичної документації та теперішнього обстеження. Тобто на підставі усіх необхідних та достатніх на думку експертів матеріалів ними зроблений відповідний висновок.

Вказаний висновок експертизи складений досвідченими фахівцями, науково обгрунтований, належним чином вмотивований, а тому підстав сумніватися у його об’єктивності у колегії суддів немає.

Безпідставним є також посилання захисника ОСОБА_2 в апеляції на необхідність скасування вироку суду в частині звернення в рахунок погашення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 майна ОСОБА_1, на яке в процесі досудового слідства було накладено арешт, так як дане майно засудженому не належить.

Дане питання може бути вирішене лише в порядку цивільного судочинства, щодо вирішення питання виключення майна з акту опису, якщо буде доведено, що майно дійсно належить іншій особі.

Що стосується остаточно призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання, то воно призначене останньому у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, особи винного та обставин, що пом’якшують покарання, в тому числі і тих на які посилаються апелянти в своїх апеляціях.

Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_1 суд 1-ї інстанції врахував його позитивну характеристику, те, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей та їх стан здоров’я, повне визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому та його щире каяття, сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину.

Також суд 1-ї інстанції врахував, що ОСОБА_1 раніше судимий і дані злочини скоїв під час іспитового строку наданого йому судом за попереднім вироком, що є беззаперечною підставою для повного чи часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до покарання призначеного за вчинення нових злочинів, що судом і було зроблено.

Врахував також суд 1-ї інстанції думку потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, які наполягали на призначенні ОСОБА_1 суворого покарання.

Наведені обставини дали суду 1-ї інстанції підстави прийти до вірного переконання про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 неможливе без ізоляції його від суспільства.

На думку колегії суддів визначена засудженому ОСОБА_1 міра покарання відповідає вчиненому ним та даним про його особу, є законною та обгрунтованою

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що подані апелянтами апеляції до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 9 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без змін.