Справа № 11-395/10 

Головуючий у І інстанції Ющук О.С.

Категорія: ч.4 ст. 191 КК України Доповідач Фідря О.М.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого – судді Фідрі О.М.,

суддів – Польового М.І., Пазюка О.С.,

з участю прокурора – Старчука В.М.,

засудженої – ОСОБА_1,

представника цивільного позивача – ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженої та прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду від 7 червня 2010 року, яким –

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка АДРЕСА_1, з неповною вищою освітою, заміжня, непрацююча, несудима, –

засуджена за ч. 4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади три роки.

З ОСОБА_1 стягнуто на користь ТзОВ "Айс Тім" 144059 (сто сорок чотири тисячі п’ятдесят дев’ять) грн. 26 коп. матеріальної шкоди.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати

Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за те, що протягом квітня 2009 року, перебуваючи на посаді касира відокремленого підрозділу ТзОВ "Айс Тім" у м. Луцьку (фактична адреса відокремленого підрозділу: м. Луцьк, вул. Лазо, 5) згідно наказу товариства від 16.02.2007 №79к являючись матеріально відповідальною особою на підставі укладеного 17.02.2007 року з нею та ТзОВ "Айс Тім" договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, будучи відповідальною за ведення касових операцій, під час виконання своїх функціональних обов’язків, отримуючи від покупців кошти, які здавались в касу підприємства безпосередньо торговими представниками та експедиторами товариства згідно відомостей здачі готівки, маршрутних листів, в порушення п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. (із змінами), що стосуються в частині проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, в порушення вимог п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (z0040-05) (із змінами) в частині своєчасності (у день одержання готівкових коштів) та повноти оприбуткування готівки, що надходить до кас, умисно, незаконно одержані нею кошти в сумі 160 227 грн. 95 коп. по касовому апарату не провела, а їх привласнила. В подальшому, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та недопущення свого викриття з боку керівництва підприємства, привласненні грошові кошти з місяця в місяць перекривала новонадходженими коштами від покупців, які здавались в касу підприємства безпосередньо торговими представниками та експедиторами товариства згідно відомостей здачі готівки, маршрутних листів, тим самим протягом травня – листопада 2009 року приховувала нестачу грошових коштів, яка була виявлена під час проведення перевірки обліку надходження торгівельної виручки та зняття залишків в касі відокремленого підрозділу у м. Луцьку станом на 3 грудня 2009 року.

Згідно акту № 940-13/м.Луцьк від 03.03.2010р. позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Айс Тім" за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року встановлено, що станом на 03.12.2009 року в касі підрозділу виявлено недостачу грошових коштів в сумі 15 983,98 грн., які ОСОБА_1 незаконно привласнила. Крім того ревізією своєчасності, повноти та правильності оприбуткування грошових коштів встановлено, що за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, згідно фіскальних звітних чеків та прибуткових касових ордерів в касу підрозділу оприбутковано готівки в сумі 25 614 140, 00 грн., із якої не підтверджено фіскальними чеками та прибутковими касовими ордерами оприбуткування касиром ОСОБА_1. готівки в касі підрозділу в сумі 144 243,97 грн., а всього ОСОБА_1 привласнила гроші, належні ТзОВ "Айс тім" на загальну суму 160 227 грн. 95 коп. (сто шістдесят тисяч двісті двадцять сім гривень 95 коп.), що являється великим розміром, чим заподіяла матеріальну шкоду товариству.

Засудженою та прокурором подано апеляції на вирок суду.

У поданій апеляції засуджена посилається на те, що щиро розкаюється у вчиненому, намагалась відшкодувати завдані злочином збитки, буде продовжувати відшкодовувати їх у майбутньому, а в її житті відбулись значні зміни: вона вийшла заміж, вагітна та чекає народження дитини. Ті обставини, які враховані судом при постановленні вироку, а саме те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, вказують на її спроможність створити належні у мови для виховання дитини. Просить з урахуванням цих обставин і щирого каяття у скоєному змінити вирок суду та звільнити її від покарання на підставі ст. 79 КК України.

Прокурор у поданій апеляції не оспорює фактичні обставини справи, але вважає необґрунтованим застосування судом ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_1 покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 191 КК України. На його думку, невідшкодування засудженою завданих злочином збитків свідчить про те, що вона не розкаялася у вчиненому. Ця обставина, а також тяжкість злочину вказують на м’якість призначеного ОСОБА_1 покарання. З урахуванням таких доводів прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий, призначивши ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, пояснення засудженої, яка підтримала подану апеляцію, просила її задовольнити, а у задоволенні апеляції прокурора відмовити, прокурора про залишення апеляції засудженої без задоволення та про необхідність задоволення апеляції прокурора, пояснення представника цивільного позивача, який пояснив, що ОСОБА_1 частково відшкодувала завдані злочином збитки, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженої слід задовольнити, а в задоволенні апеляції прокурора відмовити з наступних підстав.

Правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 КК України в апеляціях засудженої та прокурора не заперечуються.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного засудженій покарання тяжкості злочину внаслідок м’якості, зокрема через неправильне застосування ст. 69 КК України, є непереконливими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

У вироку суд навів обставини, які врахував при призначені ОСОБА_1 покарання та чому дійшов висновку про можливість призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 191 КК України. Зазначені судом обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання засудженої.

Судом враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані про її особу, а саме те, що вона визнала вину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, збитки задані злочином відшкодувала частково. Враховано судом і те, що засуджена молодого віку та вагітна.

До обставин, що пом’якшують покарання, суд правильно відніс активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків.

ОСОБА_1 активно сприяла розкриттю вчиненого нею злочину, надавала органу досудового слідства допомогу в установленні обставин справи.

Посилання прокурора на те, що відсутня така обставина як щире каяття, оскільки засудженою не відшкодовані завдані злочином збитки, безпідставні.

Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання засуджена ОСОБА_1 з перших пояснень і до кінця судового слідства не заперечувала обставин вчинення нею злочину, визнавала свою вину та суму завданих збитків, каялася у вчиненому, обіцяла відшкодувати задану шкоду (т. 1: а.с. 13, 64, 191-192, т. 6: а.с. 278). Хоча ОСОБА_3 відшкодувала невелику суму завданих збитків, проте це свідчить, що вона бажає і намагається виправити ситуацію, яка склалася, незважаючи на своє скрутне матеріальне становище та вагітність.

Тому, суд першої інстанції мав право оцінити поведінку засудженої як таку, що вказує на її щире каяття, і врахувати при призначенні покарання як обставину, що його пом’якшує.

Обставин, що обтяжують покарання засудженої, суд не встановив. Такі обставини не наведені й в апеляції прокурора.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про застосування ч. 1 ст. 69 КК України при призначені покарання засудженій ОСОБА_1 і вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженої і попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, прохання засудженої звільнити її від відбування призначеного покарання на підставі ст. 79 КК України слід задовольнити з огляду на таке.

На час розгляду апеляцій засуджена ОСОБА_1 перебуває на дев’ятому місяці вагітності, заміжня, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Такі обставини вказують на те, що можуть бути створені належні умови для виховання та розвитку майбутньої дитини засудженої, зростання її в сім’ї.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає можливим апеляцію засудженої задовольнити і змінити вирок суду в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_1 на підставі ст. 79 КК України від відбування основного та додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку з покладенням обов’язків, передбачених п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –

Апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, залишити без задоволення, апеляцію засудженої ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 7 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного їй судом основного і додаткового покарання, за умови, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов’язки.

Встановити іспитовий строк у межах строку, на який згідно із ст. 179 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1А може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю та пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язки: не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Волинської області О.М. Фідря